Страшніше за смерть

Вона відкрила очі. Відчула, що лежить на холодній землі, соснові голки впиваються у шкіру, а сонячне світло ледь-ледь проглядається поміж стовбурами дерев. Світанок.

Вона відчула різкий головний біль, торкнулася рукою чола і різко відсмикнула її, відчувши щось липке. Кров. Біль пронизував її череп хвилеподібними пульсаціями. Спочатку різкий укол десь всередині голови, потім темніє в очах, далі хвиля опускається у щелепу, до міцно стиснутих зубів. Здавалося, до цього болю неможливо звикнути, проте поступово його затьмарило інше відчуття. Вона поглянула вниз і швидко про це пошкодувала. Її нога зламана. Відкритий перелом, гострі кінці кістки стирчать так, наче її перекусила величезна собака. Вона відчула, як на шкірі виступив холодний піт, до горла підступила нудота. Ледь встигла повернути голову перед тим, як спазм підійшов до горла. Виблювавши, вона витерла рештки слину об плече і відчула, що світ перед очима пливе.

Відкривши очі наступного разу, вона відчула, що шия затерпла від неприродного кута, під яким лежала голова на плечі. Побачила, що промені сонця пробиваються між стовбурами і засліплюють їй і без того не чіткий краєвид. Вона підняла голову, намагаючись розім’яти шию. ЇЇ серце завмерло, коли вона побачила темну, величезну постать ведмедя, який вийшов з іншого боку дерева. Він нагнувся прямо над нею, важко сопівши. Його силует розмивався через яскраві сонячні промені. У неї в голові почали прокручуватись поради, які вона колись чула. Потрібно закричати. Вона спробувала видавити з себе крик, проте сил вистачило лише на хрип. Наче у сні, коли намагаєшся волати, а з горла виривається тільки шепіт. Ведмідь загарчав. В наступну секунду вона відчула, що по щоці течуть струмочки крові. Прилив адреналіну подіяв, вона завищала, намагаючись відповзти на руках назад. Проте, відчула спиною стовбур сосни, під якою пролежала невідомо скільки годин. Звір насувався. Він нахилився до того, що колись було її ногою. Його привабив запах крові. Вона закричала, намагаючись налякати тварину. Марно. Зуби вчепились їй в ногу, прямо на місці перелому. Міцні щелепи раз у раз стискались, поступово відриваючи все, що нижче коліна. Агонія заполонила її тілом. Тепер головний біль здавався їй звичайним лоскотом. Ведмідь відійшов, тримаючи в зубах її ногу і видаючи гарчання. Проте був інший звук. Сичання. За секунду вона зрозуміла, що воно виходить з її горла. Її мозок не уловив момент, коли відчайдушний крик перейшов у сичання, але зараз вона зрозуміла, що зірвала голос. Навіть, якщо хтось і з’явиться в цьому богом забутому місці – її ніхто не почує.

Тихо схлипуючи, вона поглянула вниз, на купу соснових гілок, які заливала кров. Її кров. Світ знов похитнувся. Вона відчула, що от-от зомліє і була рада цьому, проте її різко повернула до реальності нова хвиля болю. Звір взявся за іншу ногу. Цього разу це тривало довше. Перш ніж відірвати її, треба зламати кістку. Він голосно гарчав і з гучним стуком стискав щелепи. Цей звук відлунням проносився по лісу. Вона відчула, як не витримав її сечовий міхур. Сеча потекла з-під неї по сосновим гілкам, змішуючись із кров’ю, яка витекла з ніг. Ведмідь перевів погляд на неї і став на задні лапи. Здавалось, це видовище його розізлило ще більше. Вона відчула гострі кігті, які розривають її лице. Кров залила очі, стікала на шию та скрапувала з грудей на землю. Вона підняла руки, щоб захиститись, проте двома швидкими укусами звір відірвав їй кисть. Вона почала молитись про смерть чи хоча б зомління, проте, нарешті настав больовий шок. Вона бачила, що її тіло нівечать, проте вже не сприймала болю.

Вона лежала під сосною, обличчя позбавлене фарби. Вся фарба витекла через відкриті рани. Одне око перестало бачити, його залила кров. Поряд лежали три вибитих зуба. Вони їй вже не знадобляться. Ведмідь нарешті лишив її у спокої, він востаннє подивився на свою жертву і почав відходити у напрямку заходу сонця. Вона на мить закрила очі. Нарешті буде спокій. Вона розуміла, що помирає, проте є речі страшніші за смерть. Такий її сьогоднішній урок. Наостанок вона захотіла побачити захід сонця. Розтуливши повіки вона побачила силует чоловіка з сокирою, який віддаляється. На ньому сорочка, яку вона подарувала на минулу річницю.

Є речі страшніші за смерть.

(P.S. Надихнулась відео з американського Тіктоку на тему «Man or bear?»)