лялечка

Коли знайомишся — завжди залишайся наготові. Коли спілкуєшся — ніколи не забувай про пильність. Коли зближуєшся з кимось, не смій розслаблятися, не роби фатальних помилок. Коли починаєш зустрічатися з кимось, будь ще обережнішим. А коли вступаєш із кимось у повноцінні взаємини — не зневажай передбачливістю.

Спостерігай, думай, аналізуй.

Ніде не писане, але незмінно робоче, золоте правило безпечного життя у сучасному суспільстві. Будь-який крок ліворуч і кожен крок праворуч — чергова куля в вимучене звірським болем тіло. Розворот чи зупинка — розстріл на місці. Без варіантів. Без змоги переграти.

Тож роби висновки, приймай рішення… Дій згідно з виведеним і прискіпливо до дрібничок продуманим планом. Інакше зірвешся і розіб’єшся на смерть.

Це ж як ходьба по тонкому, натягнутому над скелястою прірвою канату.

Ти не знаєш, що в голові у людини, яка знаходиться зараз поряд з тобою. Ти не знаєш, що за думки його чи її відвідують. Не знаєш, на що вони здатні, наскільки адекватні, які скелети ховають у шафах… Чиї скелети… І чого хочуть від тебе ти теж передбачити не в змозі. Тільки припустити. І на випередження…

Бий чи біжи.

Але ніяк не замри.

І тим більше не тупи.

Тому що раз — під дверима твоєї квартирки на відшибі міста кур’єр із забитими догори пакетами. Від таємного шанувальника. Ух, як сердечко-то застукало…

А всередині серед іншого улюблені солодощі! І та сама модняцька кепка, біля якої тобі довелося затриматися днем раніше — дуже гарна. Дорога.

Де ж питання?

Ех, питання то без відповідей… Хто, якщо ти з сім’єю не контактуєш після втечі до столиці? Хто, якщо ти відлюдник без друзів? Хто, чорт забирай, якщо ніхто не знає ні адреси, ні того, що тобі сподобалася дрібничка з вітрини якогось бутика?

Підозри закрадаються не одразу. Відсіваються навпаки — моментально.

Тому що два — тобі згодовують дешеві неправдоподібні відмазки, відводячи фокус уваги на ефектну зовнішність, приємні бесіди та пишномовні залицяння.

Він гарний, багатий, розумний… А ти сліпий. Дурень.

Цей імпозантний чоловік крок за кроком тягне тебе у свої тенета, але ж ти необтесаний дурник, наївна малолітка з великими оленячими очима… Лялечка.

Тому що три — на прогулянку вийшов сам Демон і ти не можеш встояти, не в змозі протистояти. О, так. Ти весь із себе такий… нікчемний… слабкий… його.

Його!

Чуєш, лялечка? Ти твердив собі день за днем і ніч за ніччю, як поводитися з оточуючими, щоб більше не було так боляче, але тут же попався на гачок.

Демона-спокусника у плоті.

Ти став його власністю у прямому значенні цього слова.

Власністю сталкера, що давно і глибоко зійшов з розуму — нарциса, аб’юзера, маніпулятора... Насильника. Психопата! — з першого, що трапився під руку, підробітку.

Сміховинно, однак.

Тому що на четвертому пункті все було просто божественно. Тебе на сьоме небо від щастя підіймало! Таке ідеальне. Неймовірне все… Неможливе.

А тут і зараз що?

Тремтиш весь від жаху, немов загнана тварина? Задихаєшся від цього панічного страху перед коханою — а чи дійсно коханою? — людиною? Падаєш вже від втоми на рівному місці, тому що свідомість на секунду відключається? Здираєш коліна в м’ясо об асфальт, тому що вкотре тікаєш від того, хто тебе з-під землі дістане?

Щоразу дістає. І мучить, нівечить… Вбиває.

Тому що ти на п’ятому етапі перетнув переломну точку.

У заздалегідь програшній грі, упс.

Біжи, дитино, біжи що є сили, але знай — все марно. Від нього не врятуватися. Ніхто тобі не помічник в особистому пеклі. Жах наяву, так? Не позаздриш. Не пощастило.

Ех…

Піднімайся вже. Ось так, ну. Тільки не рюмсай. Розмазня… У горлі палає? У грудях болить? У боці коле? Ніжки дерев’яніють і голівка розколюється? Ось тобі на!

Зберися, він за твоєю спиною. Ну ж бо, пубертатний хлопчисько! Давай далі. Ще кілометр. Ще крик із останніх сил. Ніхто не прийде, але пан або пропав?

От потіха. Тиша та гладь, чи не так?

Нікому ти не потрібний. Не був і не будеш. Це життя, лялечка, звикай. А, хоча, ні, ніколи та й не варте воно того. Це ж жити потім на цих руїнах цілого світу? На праху маленького всесвіту, що був усередині людини, усередині тебе?

Бути чи не бути, лялечка? Подумай, поки можеш. Тільки не оглядайся, гаразд?

Адже твій особистий Демон…

Пістолет в руці несе, ляльці голову знесе.