Жуки

Оля і Настя їхали в білому мікроавтобусі в екскурсійний тур. Як обіцяла кольорова брошурка, на них чекала незабутня подорож, в якій вони побачать озеро Черепаху, зроблять мальовничі фото біля водоспаду Метеликів і побувають в печері Жуків.

Цього літнього ранку з ними на екскурсію їхало ще шестеро людей – закохана пара і сім’я з двома підлітками. Екскурсовод, чоловік років п’ятидесяти, всю дорогу розповідав історію та легенди цих країв. Втім, дівчата не слухали його – їм було куди цікавіше пліткувати про спільних знайомих.

Остання екскурсія туру була до печери Жуків.

– Приїхали! – сказав водій, чоловік високого зросту, з чорними вусами, який сам нагадував жука.

Щойно вийшовши з мікроавтобусу, всі відчули всепоглинаючу тишу. Не було чутно жодних звуків – ні комах, ні пташок, навіть вітер затих. Від цієї гробової тиші Олі стало якось моторошно, з’явилось дивне хвилювання і серце стало шалено калатати в грудях.

– Олю, ти зблідла. З тобою все гаразд? – спитала її подруга.

– Напевно, все через спеку, – відповіла вона тремтячим голосом, намагаючись заспокоїтися, та несподівано здригнулася від голосу водія.

– Ласкаво просимо до печери Жуків! – сказав той.

– А можна взяти на пам’ять жука? – весело спитала Настя.

– Ні в якому разі не чіпайте їх, – відповів здоровань, якось похмуро глянувши на дівчат.

– Ці комахи у Червоній книзі? – поцікавилася Оля.

– Їх захищає печера – незрозуміло відповів він.

Шестеро людей з екскурсійної групи вже почали віддалятися вузькою стежкою, тому дівчата поспішили за ними. Біля печери подруги побачили дивну картину – вся стежка була густо вкрита чорними жуками. Підлітки верещали і кидалися цими комахами, всі інші дорослі нещадно давили їх, прямуючи до печери.

– Які вони огидні! – сказала Настя і безжально наступила на жука.

Оля старалась оминати дивні створіння природи. Однак при вході в печеру дівчина почула під ногами гучний хрускіт, від якого в неї по тілу пробігли мурахи. Вона, тремтячи від страху, побачила, що випадково наступила на величезного жука. Вся підошва її кросівка була в якомусь темно-зеленому слизі. Оля хотіла обережно прибрати бідну комаху, однак Настя вже потягла її в середину печери.

Печера була справді величною і вражала своїми розмірами. В її стінах були невеликі отвори, через які проглядало сонячне проміння, створюючи містичну гру світла і тіні, а нерівні кам’яні виступи нагадували примарних істот.

– Шановні! – почувся втомлений голос екскурсовода. – В печері є цілюще джерело, в якому ви можете напитися води! Ви всі це заслужили!

Всі учасники екскурсії підійшли до невеликого джерела і почали пити воду. Оля теж відчувала страшенну спрагу. Дотик холодної води приємно освіжив її. На дні прозорого струмка Оля побачила невеликі чорні камінчики. “Ось і сувенір з екскурсії”, – подумала вона і потяглася за одним з них. Раптом камінці ожили. Придивившись, дівчина побачила, що на дні струмка лежать жуки, які несподівано почали вилазити з води і лізти на дівчину. Оля закричала і знепритомніла…

Дівчина отямилась на підлозі в печері. Поруч лежало жахливе створіння схоже на її подругу Настю. Риси обличчя ще були знайомими, але замість рук стирчали дві страшенно великі лапи химерної істоти. Ніг взагалі було чотири і вони всі були покриті дрібними лусочками. “Це сон” – подумала вона і хотіла вщипнути себе, щоб прокинутися. Вона підняла руку і її очі наповнились жахом – замість руки була потворна лапа жука. “Треба тікати звідси!” – хотіла прокричати Оля, але не могла промовити ні слова, лише сльози котилися по щокам. Все огортала пітьма…

* * *

В сутінках на лісовій дорозі стояло двоє чоловіків і дивилися на стежку, що вела до печери.

– Ще одні нікчеми не повернуться з екскурсії? – сумно спитав високий чоловік з чорними вусами.

– Самі винні – знову всі вбивали жуків, – відповів інший. – Забери їх.

Хвилин за десять здоровань повернувся, ховаючи в карман піджака шість великих чорних комах.

– Все як і минулого разу…– сказав він. – Але двох немає.

– Тримай! – екскурсовод скинув з рукава ще двох комах. – Мене вже бісять ці створіння, – зло додав він.

Здоровань підняв із землі двох бідолах і замогильним голосом прошепотів:

– Хотіли втекти, дівчатка?

Потім поклав їх в кишеню до решти шести комах, неспішно відкрив багажник білого мікроавтобуса, в якому стояв пластиковий контейнер – у ньому в темно-зеленому слизі кишіла сотня потворних жуків. Чоловік дістав щойно знайдених комах, поклав всередину, закрив кришку і зловтішно сказав:

– Ті, що ображали, самі жуками стали!