Помилка генної модуляції

Вони сиділи в кабінеті головлікаря вже більше години. Керівник однієї з найкращих приватних лікарень Києва був підкреслено запопадливим та напрочуд улесливим:

- Не хвилюйтеся ви так! Повірте, кожного місяця через наш заклад проходять сотні таких пар! І вам ще дуже пощастило потрапити до Програми дітонародження, маючи такі проблеми із репродуктивною функцією.

Дві маленькі чашки з кавою, які стояли біля них на журнальному столику, давно охололи.

- Ми не хвилюємося. Просто думали, що в нас буде звичайна дитинка, а не отак … - Андрій на правах голови родини відповів за себе і за свою жінку Настю.

Та мовчки дивилася на паркетну підлогу, нервово перебираючи мотузок від своєї сумочки зі штучної крокодилової шкіри.

- Зрозумійте, я не тисну, але ви маєте зробити вибір. Вирішіть, чи згодні ви штучно запліднитися, використовуючи останні набутки генної інженерії, зважаючи на ризики… – дивлячись прямо у вічі Андрію, гнув свою лінію лікар.

- Ми не знаємо... Якщо щось піде не так, ми маємо право подаватися на наступне запліднення лише через п’ять років… - невпевнено промовив той.

- Тим більше! Не факт, що ви зможете наступного разу потрапити до Програми, – втрачаючи терпіння, підвищив голос лікар.

- Давайте вже, ми підпишемо – Настя, ніби отямившись, дивилися на чисто поголене лице власника цього вже ненависного кабінету.

- Добре-добре, – враз заспокоївшись, той посунув на їх край столу великий планшет. – Прикладіть ваші пальці, сканер зчитає відбитки.

Додому їхали на таксі. Настя мовчала. Андрій спробував розрадити її, нагадавши, що вони єдині з тисячі пар, яких включили до Програми дітонародження і що втрачати шанс, враховуючи запроваджене в країні обмеження на дітей, було б вкрай безглуздо.

___________________________________________

Настю поклали народжувати до цієї ж лікарні через пів року після їх першого візиту. Після підписання документів, він ще двічі возив сюди жінку для проходження всіх необхідних процедур. Дома вона розповідала, що це були ін’єкції та маніпуляції по жіночій частині.

Коли настав час, Андрій відпросився на кілька днів з роботи, що бути поруч. Ночував він в лікарні, жінку бачити поки не дозволяли.

На другий ранок перебування в медичному закладі Андрія викликав до себе головний лікар. Одна з медсестер провела його заплутаними лабіринтами медичної установи до вже знайомого кабінету.

Головлікар сидів на своєму кріслі, мав втомлений вигляд. Побачивши Андрія, запропонував сісти, мовчки показавши поглядом на стілець навпроти.

- Мушу повідомити неприємну новину. У вашої жінки виникла помилка генної модуляції.

Я розумію, що це вам не втішить, але кількість таких випадків в нашій клініці не перевищує 10%.

- Де вони? – в Андрія пересохло в горлі, а в очах почали пульсувати темні плями.

- Ваша жінка у відділенні інтенсивної терапії, їй надають всю необхідну допомогу. За кілька днів випишуть. Що стосується плоду, то його забрано на утилізацію згідно з діючими правилами.

- На яку, в біса, утилізацію. Ми вже ім’я придумали… Я хочу побачити… дитину - Андрій вичавлював з горла слова, сам для себе не розуміючи їх змісту. Пальці до болю стисли краєчки сидіння стільця, на якому він сидів.

- Вам було роз’яснено ці моменти. Це - не дитина. Це – продукт генної модуляції, який на цьому етапі розвитку не має багатьох почуттів, притаманній звичайній людині… Тримайте себе у руках, охорона проведе вас до виходу. Жінку навідати зможете завтра.

________________________________________

В цей же час в цій лікарні на мінус 5-му поверсі відбувався розтин ще живого малюка. Хірург робив свою роботу звично та беземоційно. Спочатку він розрізав від горла до пупка. Потім обережно розсуваючи нутрощі, дістав маленькі, але вже сформовані та такі безцінні - серце, печінку та кісний мозок. Переклавши в спеціальні бокси органи, лікар вдався розпилювати голову, щоб дістати мозок. Останніми будуть видалені очі, хребет та геніталії.

Ці дії він виконував безліч разів, слідуючи давно визначеному протоколу. Коли йшов виклик до цього підвалу на «розтин плоду помилкової генної модуляції», він розумів, що знову прийдеться різати на органи звичайну дитину. При чому тут «помилка» і якої «модуляції» – його не обходило. Безглуздий набір слів. Він був високоякісним професіоналом, який отримував за свою роботу гарну зарплатню. А ще в нього була велика родина: жінка та двоє маленьких дітей, яких треба було годувати та одягати.