Гарднер народився 1974, Конан-Дойль помер 1930. Проміжок часу окреслено напрочуд дивно. В кінці листа нема лапок. Діалог на початку варто було оформити краще, адже в листі перед нами постає сила-силенна персонажів, і хто до кого потім говорить - встановити складно. Оповідання красиве, нагадало "Лабіринт Фавна". Щасти)
Це, загалом, не дивно - персонажі цієї історії не настільки відомі. Проте, щоб знайти відомості про них варто гуглити саме назву оповідання (краще англійською, звісно)
Ви написали дуже історичне оповідання. Мені подобається, як гарно передані деталі доби та мітологічні речі. Ми всі знаємо, що не можна брати їжу у фей, однак, на жаль, не завжди це може врятувати. Дякую.
Усе вельми просто:
"– Тільки мусиш мовчати, – шепоче та. – Нічого не кажи, доки ми в колі. Ані пари з вуст!"
Далі:
"Джо ... дивиться на подругу, але та не може допомогти їй. Мусить мовчати – інакше чудовисько під ногами почує…"
Далі:
"– Ні!!! – ... Джо кидається навтьоки."
Сподобалось дуже, маю таке припущення, що ельфи хотіли через напій примусити дівчат залишитись з ними. Є така легенда, що якщо попадеш до фейрі у гості, не можна там пити-їсти та не захоплюватись їх танцями. Бо, може вони і дозволять повернутись, але у нашому світи можуть пройти трійко століть.
Головний недолік твору — величезна кількість непотрібних імен-героїв і зайвих подробиць. Вони сильно розпорошують увагу.
Головна потенційна перевага — феї і ельфи. Це міг би бути чудовий горор у незвичних декораціях, але вийшло ближче до фентезійної казки. Так мені здалось.
Відзначу оригінальну задумку з гармонійним вплетенням історичних осіб. Плюсик в карму
Хоч і не люблю ельфів з крильцями, але дуже і дуже дякую). Чудова атмосфера та чудова мова! І приємно, що нагадали читачам про захоплення сера Артура Конан-Дойля містикою та окультизмом. Бо цей бік його життя не дуже багатьом відомий. Отже, Ваше оповідання не тільки красиве, а й корисне - просвітницьке. Ще раз спасибі!)
Гарний британсько-кельтський колорит. Хоча спочатку феї описані аж дуже премилі, казкові (британські духи геть не завжди такі) - і тим сильніший контраст із тим, що відбувається далі. Ельфійський напій, келих - як у казці "Паж і срібний келих". Можна назвати історичним фентезі. І несподівано - але враховуючи, що Артур Конан-Дойль писав про фей - наприкінці виникає детектив. Оповідка не налякала, але витримана у літературному стилі.
Зловісна Ріґан
Кошмар iз темряви
Коментарі 17