Моя мила лялька

Дверний замок клацнув і в проході показалася коробка. Жінка поставила її на кухонний стіл. Вона жваво забігала навкруги шукаючи ніж, щоб відкрити бажану посилку. Не знайшовши нічого, покликала:

– Валь, де ножі?

– Подивись на балконі, я їх оце гострила, – донеслося із сусідньої кімнати.

Вхопивши котрийсь, жінка акуратно розрізала скоч. Із захопленням, вона дістала меншу коробку, а там гарнесенька лялька.

– Скільки грошей просрала на цей раз? – до кухні зайшла Валя, – Покажи чек.

– Немає.

– Ай, роби як хочеш. – Валя заглянула їй через плече. – Миленька, дай роздивитися.

– Тільки обережно.

Тоня дістала ляльку й передала сестрі. Вона швиденько вихопила іграшку і стала крутити в руках. Її пальці торкнулися білявого волосся, заплетеного в коси. Зелені очки закривалися коли опустити голівку. Червона сукенка з атласу прикрашена великими бантиками, виблискувала. Переминаючи кожен з них, Валя намацала дивне.

– Дивись, тут щось є.

Під невдоволені крики молодшої, вона задерла ляльці сукню. Там на ганчір’яному тільці, немов шрам, красувався погано зроблений шов чорною ниткою. Валя відразу запропонувала подивитися що там всередині.

Ножицями розрізавши кожен стібок, нова власниця ляльки першою полізла всередину. Неочікувано для обох звідти витяглося довге біляве пасмо, потім ще одне, а в кінці невеликий мішечок. Тремтячими пальцями Тоня розгорнула його та знайшла зуби.

– Викинь її! Ні, краще спали! – прокричала Валя відступивши до дверей.

– Ні, не можу. Давай запхаємо все назад.

– Ненормальна, позбудься цього, це щось недобре.

Тоня не слухала більше ні слова. Запхала моторошну знахідку та зашила як і було. Валя не маючи сил більше вмовляти її, залишила молодшу на кухні з лялькою яку вона не відпускала з рук.

Після робочого дня і такого вечора, вона хотіла закутатися в ковдру та забути все. В надії що ранком не тільки не побачить те лялькове обличчя, а навіть не згадає, Валя заснула.

Її мучив неспокійний сон, вона видирала своє волосся з голови, в тих місцях скапувала кров. Це божевілля перервав різкий звук будильника. Вставши з ліжка та ще не підключившись до реальності, жінка пішла вмиватися. Холодний душ трохи прояснив голову. По дорозі на кухню вона заглянула в кімнату сестри, немає. Невже досі сидить там притискаючи ляльку. Тоня дійсно сиділа на кухні, їла омлет повільно запиваючи кавою.

– Доброго ранку.

– Доброго, – мляво відповіла Валя. – Лялька, де ти її поділа?

– Лялька? – немов не розуміючи питання.

Невже той вечір лиш привидівся.

– Маргаритка? Я знайшла їй місце на полиці, якщо ти про новеньку.

– Не викинула? Аг, не важливо. Де ти її купила?

– В Інстаграмі. Не пам’ятаю який магазин. Здається власниця писала ще про якусь історію Маргаритки.

– Яку? – може це пояснить хоч щось, але Тоня поводилася наче не тримала вчора те волосся і зуби.

– Точно не скажу, та хіба це важливо? – глянувши на годинник над столом вона різко вскочила, – Пора виходити.

Телефон Тоні лишився на столі. Поки та вдягалася Валя швиденько його розблокувала, відкрила Інстаграм, там не було жодного діалогу з магазином.

Проводивши сестру вона сама пішла збиратися на роботу. Застеляючи ліжко під подушкою щось показалося. Помаленьку витягши це пальчиком, Валя раптово вибігла з кімнати. Там біляве волосся. Не знаючи як чинити, на очі трапилася кімната Тоні. Та лялька, треба її спалити.

Всередині від не розсунутих штор темно і важко відразу все роздивитися. Побродивши по кімнаті, лялька знайшлася, сиділа на полиці посеред сухоцвіту. Подивившись в невинне лялькове личко, Валі здалося ніби їй посміхнулися. Не до кінця відігнавши страх, жінка взяла ляльку. Закинувши її в раковину разом із підпаленим сірником, вона опустилася на підлогу. Нарешті це божевілля мине, нехай тільки не стане ляльки.

Піднявшись жінка заглянула в раковину, пройшло достатньо часу, щоб те нещастя почало зникати. Тільки от вогонь догорав, а лялька ціла. Нахилившись над нею з Валі впало пасмо чорнявого волосся. Вона обхопила голову й побігла до дзеркала. Волосся залишилося в руках. Великі пучки спадали додолу Валя тепер майже лиса. В роті підступив металевий смак. Валя розімкнула губи, цівка крові потекла до підборіддя. Кожен зуб шатався, теж випадав.

Наче нізвідки, позаду з’явилася Тоня. Вона обійняла сестру за плечі та тихо нашіптувала.

– Нащо ти таке зробила? Ніколи не ображай Маргаритку і мене, моя мила сестричко.