Павутина

Передісторія

Вона з’явилася нізвідки, як мені відомо. Павутина. Перший раз в США. Я в той момент був на роботі, тому побачив відео лише коли прийшов додому. Величезні білі пасма падали з небес на землю. Люди по різному до неї відносилися. Хтось уникав торкатися, інші, немов малі діти, танцювали на фоні її падіння, гралися нею, кидали один в одного.

Тоді вона ще нікому не шкодила. Здавалося, що це був одиничний феномен. Багато хто (і я також) взагалі не повірили тому першому відео. Я думав, що це монтаж.

Але потім павутина почала з’являтися в інших місцях.

Китай, Намібія, пізніше в Європі – Париж, Венеція, Лондон.

І тоді люди зрозуміли, що це може бути проблемою. Павутина нікому не шкодила, але лежала величезними пластами там, де впала. Була легесенькою. Тому часто вітер переносив її з місця на місце. До пори до часу нею бавилися діти.

Науковці досліджували її, ставили різноманітні експерименти. Але нічого надзвичайного чи особливого не виявили. За складом – дуже схожа до павутини, яку плетуть павуки. Тільки вона не була липкою до певного часу.

На більшість людей поява павутини ніяк не вплинула. Я, як ходив на роботу, так і продовжував цим займатися.

Але чим більше її ставало у світі, тим більше вона впливала на людей. Спочатку викликала лише дискомфорт у роботі та житті. Важко проводити футбольний матч, коли все футбольне поле на ранок оповите білим, майже невагомим, матеріалом.

З’явилася нова вакансія працівника – прибиральник павутини.

Потім стало зрозуміло, що павутина таки впливає на людей. Той, хто проводив коло неї багато часу, ставав агресивним, злим. Лікарі та вчені шукали причини, але не могли їх знайти.

За два місяці після того, як на Землю опустилася перше пасмо павутини, знайшли першого завмерлого.

Чоловік не подавав ознак життя. Лежав, весь оповитий павутиною, неначе в коконі. Лікарі зафіксували смерть.

Але коли з нього зняли усю павутину, то він прийшов до тями і нічого не пам’ятав.

Після цих випадків люди стали боятися павутини. Дітям було заборонено торкатися до неї.

Прибиральники отримували високу зарплатню і працювали лише в захисник костюмах (як потім виявилося, вони були малоефективними).

Уникати павутину було все важче, адже її кількість у світі лише збільшувалася.

Люди боялися виходити з дому. Кожен запасався продуктами як міг і сидів у себе в будинку, сподіваючись, що з часом стане легше. Але павутина лише починала свою експансію.

Завмерлих ставало все більше. Якщо з людини не забирати павутину, то з часом вона висихала. Немов з неї висмоктали усю воду. Залишалася лише мумія.

З кожним новим днем збільшувалася кількість павутини, відповідно збільшувалися і кількість мумій.

День 1

Тиждень тому павутина появилася в Кременці. Я знав, що це скоро станеться. У всіх обласних центрах країни вона вже була. Здається, що вона появлялася спочатку там, де було більше скупчення людей. В мегаполісах люди зрозуміли це занадто пізно, коли уже не можна було нікуди втекти.

Тепер павутина стала агресивнішою. Вона могла різко кинутися на тебе і коли торкалася, то вже не відпускала.

Я зібрався і поїхав в село, де стояла пусткою хатина бабусі. Завантажив повну машину продуктів. Дорогою я вперше вживу побачив павутину. Вона зайняла майже всю Замкову гору і поволі накривала містечко. Я востаннє поглянув на Кременець і поїхав геть.

День 3

Новини вже давно показують з перервами. Великі телекомпанії накрилися, але є різноманітні журналісти одиночки, які самотужки стараються розповісти про ситуацію в країні.

Зокрема один такий лишився і в Кременці. Я слідкую за ним у ютубі. Електрика ще є. Хоч тепер її часто вимикають.

Я маю дуже багато різноманітних круп. Тому планую протягнути довгенько. Ще й виявилося, що у бабусиній хаті, в погребі, є безліч закруток. Їм вже не менше 3 років, але при біді і вони підуть.

День 7

Сьогодні зранку в прямому ефірі бачив кінець журналіста з Кременця. Він забарикадувався у своїй домівці, а павутина все одно проникла. Через щілини у вікні. Просочилася немов туман.

Світло після обіду зникло і більше не появилося.

День 10

Я читаю книги (бабуся була би шокованою). Телефон – непотрібна річ. Електрики так і немає. Скучно.

День 15

Павутина. Я зранку відчинив двері і зрозумів, що тікати нікуди. Все подвір’я захоплене нею. Сиджу, чекаю.

14.05.2021