Чемпіонка

Аля вкотре повторювала свій виступ — складний трюк в кінці, якщо й вдавався їй, то стрічка падала не в руки, а в кращому випадку поруч на килим.

В залі вже давно нікого не було. На лавці спокійно сидів її єдиний глядач і талісман — м’який коричневий ведмедик із олімпійськими кільцями. На одному із змагань після невдалого падіння хтось із шанувальників кинув його на килим, як дарунок. З того часу вони не розлучалися.

— Не дивись на мене, я більше цього робити не буду! — дівчина сіла біля іграшки і почала розтирати своє коліно, що досі не загоїлося від травми.

— Це єдиний вихід, — мовив до неї ведмедик.

— Я хочу виграти чесно!

— Але ж ти цього варта! Ти — чемпіонка! Якщо б не коліно, ти б виграла.

— Я так не можу!

— Ми повинні поїхати на Олімпіаду! Це наш останній шанс!

— Досить! — Аля схопила ведмедика за лапу, зібрала знаряддя до сумки і пішла до роздягальні.

Прохолодна вода душу заспокоювала біль у м’язах, проте слова ведмедика не йшли з голови — вона повинна виступали на Олімпіаді!

***

Палац спорту жваво вітав учасниць змагань. Аля трохи розім’ялася і почала потроху задкувати до сумки Каті, яка була однією з найсильніших її конкуренток.

Впевневшись, що ніхто на неї не дивиться, Аля схопила перше, що лежало зверху сумки і швиденько попрямувала до роздягальні. Відкривши дверці своєї шухляди, вона пов’язала гімнастичний пояс, який поцупила у Каті, на свого ведмедика.

Змагання розпочалися. Перший предмет — булави. Дівчата виступали одна за одною. Ось черга дійшла і до Каті. Аля вже показала свою майстерність на булавах і тепер відпочивала, нервово поглядаючи на килим. Суперниця вправно виконувала кола, млини, жонглювання… Стрибок у кільце — хрускіт, падіння. Катя лежала на килимі і не рухалася. Що сталося? За мить до неї підбігли лікарі. Потім піднесли носилки — струнке тіло юної гімнасти обережно переклали на них і винесли. В залі стало тихо. Аля вийшла в лідери.

Дівчина побігла до роздягальні, відкрила шухляду і зняла пояс з ведмедика.

— Що ти накоїв??

— Все добре! Ми поїдемо на Олімпіаду.

— Ні! Ні! Ні! — Аля схопила ведмедика і жбурнула у дальній кут роздягальні.

Потім нервово дістала свою розхристану сумку, з якої випав на підлогу рожевий шарфик і вибігла до зали.

Намагаючись заспокоїтися, вона встромила у вуха навушники. Все добре. Вона здобуде це місце сама. Вона — чемпіонка, вона зможе зібратися.

Вправи зі стрічкою. Аля притиснула до себе паличку, на декілька секунд заплющила очі, а потім піднялася, одягнувши акторську посмішку і вийшла на килим.

Заграла музика. Точні рухи в такт музиці змінювали один одного — стрічка розліталася в спіралях, колах, гребінцях. Стрибок, оберт, перекид… Аля машинально підняла руку назад, щоб спіймати стрічку і в цей час помітила, що поруч із килимом сидить її ведмедик, на шиї якого висить рожевий шарф. За долі секунди очі гімнастки розширилися, щось стисло її горло і перекрило дихання. Немов риба вона намагалася вхопити хоч трохи кисню, проте їй не вдавалося. Схопилася руками за горло — пальці відчули знайому на дотик стрічку, проте ні розірвати, ані послабити зашморг дівчині не вдавалося.

Картинка в очах Алі почала розмиватися. Вона бачила, як до неї біжать люди, як вони щось вигукують… А в кінці килима зовсім юна гімнастка взяла за лапу медведика, який їй прошепотів:

— Ти — молодець, ти — чемпіонка, ти — сильна. З тобою ми поїдемо на Олімпіаду…

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Команда Данте
Історія статусів

16/05/21 15:44: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/21 02:15: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/21 20:00: Вибув з конкурсу • Перший етап