З насолодою

Вона пишалася собою. Крові майже не було. Прекрасно, зважаючи на те, що то був її перший раз. Посміхнулася, спершись об металеву спинку ліжка. Унизу живота досі відчувалось приємне ниття. Підняла нижню частину пеньюара, оголюючи живіт, й ніжно провела тендітними пальцями від сонячного склепіння до пупка, а тоді назад.

Досі відчувала його в собі. Спершу тривожилась через відчуття болю, яке (як спершу гадала) неодмінно буде присутнє, коли вона поглине його. Й хоча бабуся переконувала, що насправді нічого страшного з нею не станеться, те відчуття занепокоєння й страху за власне тіло не покидало її, аж поки не настала та (як тепер вона усвідомила) благодатна пора.

«Розслабся й отримуй задоволення», – сказав він їй, штовхнувши на ліжко, після того, як помітив тінь занепокоєння, що майнула обличчям дівчини. Тааак, він ідеально пасував для першого разу. Саме нахабності їй бракувало протягом усього життя. Вона всміхнулася, вловивши перші нотки смакування майбутньої насолоди.

«Так краще», – почула його баритон після того, як лягла на пахучі простирадла й взялася за металеву решітку спинки ліжка. Його слизькі поцілунки в шию та груди ледь не викликали блювотний рефлекс, але вона мужньо витримала їх, переконуючи себе, що та очікувана мить насолоди вже не за горами.

І справді, коли він опустився нижче пупка, дихати стало легше й нарешті відчула приплив сил і якоїсь невідомої досі енергії. Відпустила спинку ліжка, притягнула його руки до своїх і, сперши їх об власні стегна, обвила свої пальці поміж його. Інтуїтивно знала: так буде безпечніше, коли почнеться основний процес.

 

Три… Два… Один…

«Зараз почнеться», – подумала й, заплющивши очі, прикусила нижню губу.

 

Шийка розкрита на три сантиметри…

 

У пориві пристрасті стиснув їй пальці. Здається, навіть не здогадувався про небезпеку, подумавши, що її ще більше заводить оте пальцестискання. Реготнув, зрозумівши, що дівчина готова на більше, ніж сподівався дотепер, і продовжив (як сам думав) завдавати їй райської насолоди. Не знав, що справжня насолода в неї попереду.

 

Шийка розкрита на дев’ять сантиметрів…

 

Вона всміхнулася. Пальці чоловіка затремтіли, й він спробував вирвати їх. Дівчина не відпускала, навпаки міцніше оповивши їх. Якщо відпустить зараз, є шанс, що йому вдасться втекти. А це не входило в її дотеперішні плани.

 

Шийка розкрита на двадцять сантиметрів…

 

Спробував звільнити пальці рук, натомість закричав від болю, коли відчув, як дівчина міцніше стиснула їх, а тоді почувся неголосний хрускіт його поламаних кісток. «Тепер точно не втече», – подумала й загиготіла, відчуваючи, як голова її першої жертви мотається туди-сюди, намагаючись вирватися з полону. Проте старання були марними. Вона – та справжня ВОНА, що ховалася всередині цього звабливого молодого жіночого тіла – була сильнішою. І страшенно голодною!

 

Мабуть, запідозрив щось неладне лиш тоді, коли відчув, що кінчик язика застряг десь там, поміж великих і малих соромітних губ. І застряг він не просто так – щось тримало його й не думало відпускати. Спробував вирватися, натомість дівчаче нутро все сильніше втягувало його у свою глибочінь. Переламані пальці боліли, тож спробував відштовхнутися з допомогою ліктів. Марно... Руки чомусь не слухалися.

Вона поглинала його, повільно затягуючи. Несподівано просто перед його очима вироїлося два ряди дрібних загострених брудно-жовтуватих зубів з залишками засохлої крові. Знову спробував утекти – хай навіть ціною вирваного з коренем язика! – шалено замотав головою; без шансів. Знепритомнів уже тоді, коли перший ряд зубів проштрикнув йому підборіддя й щоки…

 

Вона пишалася собою. Крові майже не було. Посміхнулася, спершись об металеву спинку ліжка. Ніжно провела тендітними пальцями від сонячного склепіння до пупка, а тоді назад. Досі відчувала його в собі. «Не хвилюйся, дитино… Усі вони так чи інакше хочуть туди вернутися», – повчала бабуся, ділячись з онукою подробицями сімейної традиції. Дівчина заплющила очі, прислухаючись до власних відчуттів: десь там, всередині неї поволі розчинялась її перша жертва, її перший чоловік. Фізично відчула, як його кров’яні тільця разом з вітамінами й мінералами бурхливо кружляють у її капілярах, судинах, венах…

 

Її внутрішня сутність нарешті заспокоїлась, втамувавши свій одвічний голод. Дівчина заплющила очі. Вона не почувалася винною. Ані трішечки. Сам собі винен! Крутнула золотим кільцем, що злетіло з пальця її підвечірку. Жаліла лиш про одне: що бабуся не знайшла її раніше. Чому вона не дізналася про своє давнє єство скоріше?

 

Усі вони так чи інакше хочуть туди вернутися?

Гаразд, я допоможу.

 

З насолодою…

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Другий етап: Команда Геральта
Історія статусів

16/05/21 16:15: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/21 03:15: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/21 21:00: Грає в конкурсі • Другий етап
30/05/21 21:00: Фіналіст • Фінал