Зажерливість

Розглядала величезну ікону на стіні. Минулих канікул її не було. Яскраві кольори, зображені десятки людей. Одних янголи запрошують до раю, інші спускаються в пекло до диявола.

—    Маріє, ходи до столу, — почула голос матері з кухні.

Зиркнула на тарілку з кашею та пішла до холодильника. Декілька банок закруток, пара огірків та помідор.

—    Мам, а ковбаски немає?

—    Немає, — суворо промовила жінка.

—    А шиночки, балику? — соваючи продукти, питала Маша.

Удар по столі. Дівчина сахнулася під дзвін посуду.

—    Ми вечеряєм кашею, — не змінюючи тон, сказала мати.

Дієта від матері — щось новеньке. Хоча це пояснює її худе обличчя. Маша повільно видихнула переляк. Вгледіла вино до вечері. Виглядає компромісно.

 

Найгірше похмілля в житті. Не могла й око розтулити. Муляло навіть улюблене ліжко. «В сраку це домашнє вино», — обурювався зранений мозок. Сонце крізь повіки променіло червоним. Повернулась та розплющила очі.

Сахнулась. Незнайомі обдерті стіни. Заґратоване вікно. І масивні дерев’яні двері. Хотіла кричати, але пересохле горло вчасно зупинило. Повільно стала на ноги. Визирнула надвір: трава та дерева. Почулися кроки. Забилась у куток. Крізь просвіт під дверима, хтось просунув кварту води. Пролунало тихе бубоніння. Дівчина підійшла ближче, прислухалась.

—    Благодаттю Твоєю доторкнися дитини моєї Марії, захисти страхом Твоїм Божественним…

—    Мамо! — крикнула Маша. — Що ти, в біса, робиш?!

—    Рятую тебе від гріха! — заволала жінка та втекла.

 

Лежала на ліжку. Не раз втрачала свідомість, тому старалась не рухатись. Від кроків за дверима потекла слина, розбавляючи гіркоту в роті. На маленькій тарілці лежало яблуко. Кинулась до нього. Блаженний смак. Хрускіт скоринки, наче музика. Витирала пальцями сік, що стікав підборіддям. Облизувала їх та поверталась до плоду. Жувала огризок, не встаючи з колін. Все, нічого не залишилося. Просунули чашку води. Випила залпом.

—    Будь ласочка, дайте ще трохи поїсти, — благання самі вирвалися з дівчини.

Мати щось бурмотіла. Незв’язні слова, які глушив стукіт змученого серця.

—    Зажерливість, розпуста та нечисть усяка нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, — вкотре гучно завершила вона та пішла.

 

Шкрябала стіну ручкою від тумбочки. Пальці зводили судоми. Пил обпікав потріскані губи. Маша ледь дихала, та не зупинялась. Знадвору почулися голоси. Вперше за декілька тижнів страждань. Поповзла до вікна. Двоє чоловіків стояли зовсім неподалік. Стукнула долонею по склу. Не чують.

—    Спасіть! — хрипко викрикнула дівчина.

Глянули на неї та спокійно продовжили косити траву.

 

Ковтала густу слину та зиркала на годинник. Десять хвилин, як мали принести їжу. Скотилася з ліжка. Йти важко — просто повзла. Залишки м’язів не слухались. В кімнаті з’явилась тарілка: трохи каші та помідор. Їла руками, облизуючи пальці. Щось тверде, зуби прошив біль. Виплюнула на підлогу власний ніготь. Підняла та облизала з нього залишки перловки. За декілька секунд спустошила тарілку.

Запах поманив Машу. З-під дверей показалась мисочка рагу. Припала до амброзії. Їла лежачи, мов пес, хапаючи ротом з миски. У глотці загорівся біль. Сіль та перець обпікали виразки та рецептори. Застогнала.

—    Я так і знала, — горлала мати. — Гріх туго засів у тобі.

Очі сльозилися. Слина та шмарклі капали на підлогу. Але запах такий апетитний. Взяла шматочок м’яса. На секунду ніби відчула справжній смак. Та знову печіння, від якого німіє обличчя.

—    Тобі подобалось, як зажерливість налила жиром цицьки. Манила ними грішників, чинила розпусту, — не втихала ненька. — Я бачила презервативи в твоїй сумці! Піст же робить жінку чистою, лишає болю та крові.

Маша здалася. Лежала на підлозі. Запхала руку до рота, намагаючись стишити муки. Кожен подих розтинав єство.

—    Пробач мене, — шепотіла вона. — Тільки дай попити.

Крики згаснули. В кімнату підсунули склянку молока.

 

Останні дні були тільки вода та один сирий бурячок. Згорнула простирадла та поклала до побитої стіни. Довбала шухлядою електричний кабель. Спалах. Кімнату наповнив сморід плавленої пластмаси. Загорілася тканина. Хитаючись кинула матрац на вогонь. Повзла до вікна, міцно тримаючи шухляду. Розбила скло та припала до потоку свіжого повітря. Кроки за дверима підняли на ноги.

В наповнену димом кімнату забігла мати. Вдарила неньку по голові. З останніх сил Маша вибігла в коридор. Хтось хапає ззаду за волосся. Відмахнулася. Кутик шухляди проколов матері око. Жінка впала на підлогу, але міцно вхопилась за ногу доньки. Удар у скроню, ще один. Била, доки в очах не потемніло.

Прийшла до тями. Навколо вогонь. На пальцях краплі крові та мозку. Голод потягнув їх до рота.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Команда Данте
Історія статусів

16/05/21 03:56: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/21 02:15: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/21 20:00: Грає в конкурсі • Другий етап
30/05/21 20:00: Вибув з конкурсу • Другий етап