Незнайомці

Яна роздивлялася чоловіка за кермом. Невиразне обличчя, сірі очі за скельцями окулярів уважно вдивляються в дорогу. Годину тому якийсь нахаба пробив всі чотири колеса її автомобіля біля кафе і двоє відвідувачів запропонували допомогу. Добре, що вона поїхала з цим в окулярах, до байкера довіри не було. Довговолосий, лайливий і точно скажений. А от цей чоловік на Рено мав обручку на пальці і весь час у кафе перемовлявся по телефону з дружиною.

— Хто вас чекає у Володимирівці? – спитав чоловік.

Він ще на початку назвався, але дівчина мала погану пам’ять на імена.

— До матері їду. Тітка померла.

— Співчуваю. Як вважаєте, там нас хтось чекає? – він показав пальцем вгору.

— Не думаю. Я атеїстка.

— І де тоді будуть карати грішників, якщо пекла не існує?

— Тут, на землі.

Чоловік замовк. По трасі пронісся довговолосий байкер.

— Наче переслідує. Здається це той, що з кафе. – посміхнулася дівчина.

— Теж так подумав, він довго їхав за нами. Мабуть, ви йому сподобалися.

Дівчина розглядала поля, намагаючись угледіти за лінією горизонту натяк на цивілізацію.

— Зможете зупинити біля аптеки? Мати просила дещо купити.

— Скоро у місто виїдемо, там буде.

Він керував автівкою впевнено, не перевищував швидкість. Дівчина прикрила повіки і задрімала.

Хтось обережно трусив її за плече, наче батько або коханий.

— А вас важко добудитися, - посміхнувся чоловік.

— Вибачте.

— Зупинка «Аптека». Я в кафе, донечці її улюблений бургер візьму. Ви давно їли?

— Я не голодна. – Яна взяла сумочку і вилізла з машини. На стоянці був лише мотоцикл.

Дівчина саме виходила з дверей аптеки, коли їй затулили рота і потягли за будівлю. Хтось прошепотів на вухо:

— Поїдеш зі мною. Кивни, якщо зрозуміла.

Яна навіть не знала, що її коліна вміють так сильно тремтіти. Вона кивнула.

— Сідаєш швидко, щоб той не бачив. Зрозуміла?

— Тільки я не зрозумів. – почулося поруч.

Чоловік в окулярах тримав в руках пакетик з бургером і дивився на байкера, котрий притискав до себе дівчину. Яна відчула, як рука з запахом цигарок прибралася з її рота, хватка ослабла і вона випала з міцних обіймів. Дівчина ревіла уголос, обіймаючи водія Рено і навіть не зрозуміла, як знову опинилася в машині. У скло з боку пасажира постукали. Байкер тримав пакетик картоплі фрі, завернутий в шмат газети.

— Вибачення, - і він передав їжу Яні.

Дерева пробігали по трасі разом з полями, до Володимирівки лишалося ще трохи. Яну вже не трусило і вона неквапливо їла картоплю, витираючи масні руки об шмат газети, в яку цю страву було загорнуто. На газеті ручкою хтось написав «Прочитай!». Очима пробіглася по тексту, якась сповідь жертви маніяка. «Ми не боялися його, коли він нас підвозив. Одружений, розповідав про сім’ю. Полонянки, що були зі мною в підвалі, виявили дещо спільне. Цей чоловік всім ставив дивне питання про те, де будуть карати грішників, якщо не існує пекла. Ще він називався різними іменами, але вони схожі з іменами дівчат. Для Руслани він був Русланом, Ользі назвався Олегом, Євгенії – Євгеном. І хай як багато він не розповідає про сім’ю – її в нього немає. Вони загину…». Далі сторінка була обірвана. В середині у Яни похололо.

— Як ви казали, вас звати? – спитала вона.

— Ян. Вже забули, чи що?

— Дуже рідкісне ім’я, як для українця.

Він посміхнувся і нічого не відповів. Невдовзі автомобіль став рухатися повільно і загальмував біля подвір’я. Ян вийшов з машини, відчинив ворота, потім повернувся і заїхав у двір. Серце дівчини калатало.

— Я швидко, малій закину бургер і поїдемо.

— Навіщо ви тоді ворота закрили, якщо зараз будемо їхати?

Чоловік забрав пакетик з фастфудом, виліз та став біля машини. «Халепа! Халепа!» - крутилося в голові у Яни. «Ще можна втекти. А раптом я помиляюся? Хоча навряд - ім’я, питання про грішників». Дівчина обережно відкрила дверцята автомобіля. Рипнули двері будинку. Ян нагнувся, широко розвів руки, як батьки, коли до них в обійми біжать діти. Яна полегшено видихнула. Ледь не виставила себе дурепою. Чоловік довго чекав, потім підняв дещо невидиме у повітря і розвернувся.

— Ну що, схожа на мене? – запитав у Яни, тримаючи руки так, наче там була дитина.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Команда Блейда
Історія статусів

14/05/21 19:43: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/21 02:15: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/21 20:00: Грає в конкурсі • Другий етап
30/05/21 20:00: Вибув з конкурсу • Другий етап