Чорний кінець

Олежик закляк, стиснувши в руках жовто-синій волейбольний м’яч. Хоча й стояла глупа ніч, хлопчику не було холодно. Однак холодок пробіг по його спині. За чотири під’їзди від нього було дещо, і це дещо повільно наближалося, відкидаючи химерні тіні у жовтому світлі старих ліхтарів. Олег встиг помітити лише найзагальніші риси істоти: продовгувате триметрове тіло без кінцівок, закутане у чорний шкіряний плащ, до смішного короткі ніжки у бабусиних чоботях, хода перевальцем – перш ніж в його голові зринула думка: «Тікати». Хлопчик пожбурив м’яч і побіг до входу у під’їзд. Байдуже що для цього потрібно було рухатись назустріч цьому, у свої шість років Олег вважав себе непоганим бігуном. Але як би він не старався, бігти швидко йому не вдавалося. Олег рухався безпорадно, наче під водою, густиною якої можна знехтувати. Врешті забігши у під’їзд, хлопчик обернувся, щоб закрити двері, і побачив що воно вже стоїть на порозі. Олег заверещав і прокинувся, обливаючись холодним потом. Він знову був вдвоє старшим, ніж уві сні… а цей сон снився йому вже вдруге за останній тиждень.

- І тоді все, я думав що то кінець – завершив свою розповідь Олег. Його старший брат, сімнадцятирічний Степан, зробив затяжку і видихнув у вікно, аби мати не дізналася що він курить, і подивився кудись вбік ледь скляним поглядом.

- Кінець, ти кажеш? – зрештою промовив він, - А може так і є. Фрейд, який про хуї писав, казав типу шо уві сні несвідоме. І ти про то думаєш, хоча насправді ні. А мож ти Нострадамус, і твої сни передрікають лиха?

З цими словами Степан зарядив братику потужного щигля, від чого той лише розсміявся.

- І шо мені робити? – спитав Олег, потираючи червоний слід на лобі.

- Шо робити? Ну можеш записувати те, що стається, коли ти той сон бачиш. І піди, бляха, помийся. Смердиш, як козлик.

Степан струсив попіл з цигарки на сальне волосся Олега, викинув бичок у вікно, намагаючись поцілити в мамочку з коляскою, і пішов у своїх справах. Залишившись вдома наодинці, Олег довго демонстративно впирався, але все ж поліз у шухляду свого столу і дістав звідти найгарніший зошиток з милим лисеням. Хлопчик всівся за стіл, згадав як пишеться цифра 4 і розпочав.

14 липня 20ХХ

Щелбан від Степана. Болить сука сильно. Поживе ще пару днів в одному домі із козлом.

3 серпня 20ХХ

Грав з пацанами у войнушкі. Нас спалили йоб підараси Вітька і Діма. Ржали шо я з малишнею ганяю, ну хоч не били.

1 вересня 20ХХ

Зате всьому класу розказали. Тепер в мене поганяло CJ. А у них тоді… рак і молюск, отак от!

16 вересня 20ХХ

Вернувся з Італії Колька-паразіт. Сразу до мене докопався. Попиздились. Потім цей урод начав руки вивертати. Нічого, я на нього класусі настучав.

28 вересня 20ХХ

Колька-паразіт відсів від Вітьки, і пересів до Марини. Нафіг йому дєфка тупа? Вітька був злий і відпиздив мене, а я його пенал з вікна викинув.

13 жовтня 20ХХ

Якась фігня по всьому обличчю. Мама каже що то прищі, і що вІд ГиДотИ тРеБа ВіДмОвИтИсь. Ну афігєть, мені тепер не жрати нічого?

8 листопада 20ХХ

Фізрук упав з каната і зламав ногу, відпустили додом раніше. В Стьопи була якась дєвка. Курили разом, дивились друг на друга якось… вобщем закрився в комнаті, для дєвки пєпєльніцею не буду!

17 грудня 20ХХ

Класусі забзділось розсадить хлопчик-дівчинка. Живим я їй не дамся!

1 січня 20ХХ

АФІГЄТЬ, ПАЙРОКС І ФУРНО XL!!!!!! Нарешті є всі герої. Зможу зробити з них одного суперробота.

2 січня 20ХХ

Не радує

7 січня 20ХХ

Мама крккоеанев була права – прищів менше. Але піца така смачна!

4 лютого 20ХХ

Однокласники грають в клеш оф кленс. Соромно за них.

3 березня 20ХХ

Завтра днюха, нічого не жду.

Наступної ночі незнайомець у чорному прийшов до Олега востаннє. Стоячи на порозі під’їзду, хлопчик мовчки чекав, коли він зайде. Попри свої габарити, істота навдивовижу легко зайшла у низенькі двері хрущовки, і, проминувши Олега, підіймалася далі сходами. Олег прокинувся з обуренням від того, що йому не дали додивитися сон, і відчув дещо мокре нижче пояса. Запустивши руку у піжамні шорти, Олег відчув, що первоцвіт його лобкового волосся покритий в’язкою, липкою і смердючою речовиною.