Шурхіт

— Закриєш двері?

Дівчина потягнула за кутик покривала, зіжмакала його в купу і кинула на крісло. Вона не любила спати з відчиненими дверима кімнати. Хлопець прикрив двері, вони коротко скрипнули, але не зміг зачинити повністю, бо на них сушилася ковдра. Він під’їхав кріслом на коліщатах і підпер ним двері. Пакет на ручці зашурхотів. Дівчині це не сподобалося, але спати вона хотіла дужче, ніж знімати мокру холодну ковдру і шукати їй інше місце. Вона лягла, він вимкнув світло, відклав телефон і також ліг.

«Без сексу?», подумав. Дівчина обійняла його руку, поклала голову на плече і завмерла. «Без сексу», підсумував. Поцілував її в голову і заснув швидше, ніж встиг закінчити фантазію. Вона повільно занурювалася в уяву, яка переходила в дрімоту і сон. На думку приходили пісні, які чула за день, — хорошей дєвочкой була — сварка з подругою, похід в магазин по хліб і салат на сніданок, соусу знову не було. Додому спати ходила, ага-а… Люди довкола ходили майже всі без масок, а серед них майже всі з носами, вусами й ротами поверх. Вона дратувалася і згадувала статистику захворювання. Почула сварку — на чоловіка накинулася жінка, кричала про відповідальність і тицяла пальцем в банер: «Оно тобі написано, що вилупився? Натягни маску на писок!». Дівчина почула шурхотіння і скрип, озирнулася, — звідки? Чоловік кричав, що в нього є громадські права і він буде ходити як захоче. «Та йди ти в сраку! Здохнеш і нас позаражаєш», визвірилася жінка і пішла. Дівчина знову почула скрипіння і шурхіт — де, де?.. Баба з перев’язаними на тачці пакетами повільно човгала між ямами тротуару і дивилася під ноги. Її спину зігнуло так низько, що вона утворила горизонталь. Дівчина дивилася на це, жаль перемішався зі страхом немічности й самотности. Баба повернула голову, —прямий, гострий погляд звинувачення і ненависті плюнув у сентиментальність молодості. «Якби вона могла, то вбила б мене і забрала весь мій час», подумала дівчина. Баба відтягнула погляд і посунула далі, але шурхіт коліс залишився. Ритмічне човгання об землю — ргш-ргш-ргш — це не був суцільний звук волоченої торби, це було перекочування короткими дистанціями чи спроба зрушити щось з місця. Вона озирнулася — хитався підвісний горщик з вазоном, гілки шкрябали машину — ніщо не рухалося в такт звукам. «Це в моїй голові?». Свідомість віддалялася, образ вулиці стухав, на його місце ставала темрява, залишився лише шурхіт коліс, але не по землі, а паркету — ргш-ргш — хтось суне двері. Тіло заклякає, руки напружуються, свідомість вкривається панікою. Може, розбудити хлопця? Звук коліщат заглух.

Дівчина розплющує очі, озирається — все тихо, стілець на місці. Ніщо зараз не змусить її вийти в темряву коридору, забрати ковдру і зачинити ті кляті двері.

«Це сон і марення, це все в моїй голові», переконувала себе. Лампочка в плафоні миготнула коротким імпульсом. Вона повернулася на бік і почала думати про раціональне: «Мозок пояснює все найпростішим способом, інколи абсурдним. Він знаходить взаємозв’язки там, де їх немає, не може бути. Це лише в моїй голові».

Вона лежала — здавалося, якщо закриє очі, то почує шурхіт коліс — і дивилася на м’яко освітлену ліхтарем стіну. Нічого не відбувалося, жодної тіні чи звуку знадвору, ні собак, ні машин, сирен, п’яниць, вітру. Жодних звуків в кімнаті — не було навіть годинника, який б відцокував це божевілля. «Ненавиджу свою уяву».

Ргш. Її пересмикнуло, очі заскляніли. Можливо, здалося? Звук повторився, коліщата рухалися, але тепер не кволо, а швидким єдиним рухом. Кутовим зором дівчина побачила гострий кут одвірка і відчинених дверей. Кроки. Тіло всипало морозом.

«Я сплю, це сон. Але я прокинулася, те був сон!». Пізно тікати, воно вже тут, вона вже в пастці, зіщулюється і намагається не рухатися. Холод і сухість — щось торкнулося плеча, натиснуло на шкіру і різко відпустило. По стіні пробігає тінь. Звук руху кілець по карнизу — штори закриті. Її більше ніхто не побачить, ніхто не знайде навіть тіло, воно забере все. Рука знову натискає на передпліччя, розвертає її до себе, швидкий погляд на стіну, стелю, лампа знову миготнула і заклякла.

Різке світло б’є в очі.

— Ніяк тебе не добудишся. Вікно було відкрите, ти крутилася і здирала з мене ковдру всю ніч, я мерз! Руки — о — як з морозилки! Я вночі вставав, може чула як…

Щойно відкрита штора терлася об стіл.

— Як поспала?