Смачне кохання

(ЗАПИС ДОПИТУ ПІДОЗРЮВАНОГО У ВБИВСТВІ ГРОМАДЯНКИ ЮЛІЇ В.)

Слідчий Олексій Д.: І так, розкажіть мені все про вас та Юлію В.

Підозрюваний Володимир О.: Починаючи зі школи?

Слідчий Олексій Д.: Так. І розкажіть про те, як ви її вбивали.

Підозрюваний Володимир О.: Навіть про це?

Слідчий Олексій Д.: Так. І досить мене запитувати, питання ставити тут буду я.

Підозрюваний Володимир О.: Добре. З чого б почати?.. Ми познайомилися на випускному. Ми були п’яні, тому вже тієї ночі і пересапали. Е… Я вже і не пригадаю, за яких умов ми почали зустрічатися, але… Ми навіть поступили в один і той самий університет, на одну і ту саму спеціальність. Знак Божий *сміється*. Розумієте? Приблизно до курсу третього ми зустрічалися, але жили окремо: вона зі своїми батьками у двокімнатній квартирі, а я у власній трьох кімнатній. Вона мені дісталася від батьків, вони переїхали у село. Так от…

Потім ми з’їхалися. Сварилися не часто… спочатку. Ми, у той час, як правило, з ліжка не вилазили. Це був кінець грудня початок січня, тому на пари ніхто не ходив. Перша дійсно масштабна сварка сталася між нами на дев’ятому місяці спільного життя. Посварилися ми через те, що я ніби зрадив її. Але це не так. Юля тиждень зі мною не розмовляла. А далі… А далі сварки ставали все більш частими та затяжними. Але ми любили одне одного. І тому по закінченню університету, коли і я і вона знайшли постійну роботу, ми одружилися. Проте мого прізвища вона брати не стала, та і я проти не був. Ми працювали вчителями історії. Ем… Інтелігентні люди. Про нас так казали. Згодом вона захотіла дітей, але я був категорично проти. І ось тут ми підбираємося до найцікавішого.

Ми святкували її День народження. Тридцятий, ювілей бляха… Ми були трохи п’яні, бо свято як ні як, та і літо ж. Після того, як пішли всі гості, ми прибрали їжу зі столу та сіли дивитися телевізор. Я так невдало канал… Ох… Я увімкнув якийсь фільм, де батько, мати та троє дітей сиділи та святкували материне День народження. Співпадіння… Трохи подивившись я встав та пішов на кухню, щоб випити води. А Юля пішла за мною. Коли я допив води вона промовила: «Я хочу дітей, дуже». Я був п’яний, тому не розумів, що роблю я кинув стакан, порожній, якщо це важливо, у стіну. Він розлетівся. Я почав на неї кричати. Кричав щось про те, як я втомився від цього, як я не люблю дітей. Вона кричала на мене у відповідь. І в один момент, я не пам’ятаю як це сталося, але ніж, звідкись, з’явився у мене в руці. І я встромив його їй у шию. Кров бризнула та потрапила мені на лице та у відкритий рот. І тоді, я збагнув, яка ж вона добра на смак. Не знаю чому, але я витягнув ніж із неї, вона впала. Я почав її колоти в груди, у живіт, у голову, у шию, у спину, руки, ноги. Кров заливала усю кухню, а в кімнаті, з працюючого телевізора почулося: «Я люблю тебе кохана». І тут я зрозумів все. Я почав плакати. Але нічого кращого не придумав, як розрізати її на шматки та згодувати нашому псу, він якраз мав бігати в дворі. Але коли я розсовував її по пакетах, я вирішив і сам спробувати на смак її. Взяв печінку, розрізав її на маленькі шматочки, дістав із холодильника часник. Кинув це все на пательну. Приготував. А потім насолоджувався тим, наскільки це смачна річ. Наступною стравою стали легені та серце. З легенями я зробив доволі непоганий суп, а серце йшло як делікатес. Згодом із кишок я зробив домашню ковбасу. Нирки віддав собаці, віддавав посеред ночі, щоб сусіди не побачили. Але найсмачнішою її частиною був мозок. Він був схожий на найдорожчу страву в італійському ресторані. Ви не знаєте, наскільки це смачна річ. Шкода, що з’їв я його за один раз. Згодом я захотів іще. Навіть почав розробляти план того, як вб’ю свою сусідку. Але, на жаль, не судилося: ви по мене прийшли. Шкода, що руки лежали в холодильнику.

Я любив її більше всього, але я не розкаююся. Не бачу в цьому сенсу.