— Вітаю! Дозвольте Вам запропонувати… - мовив чоловік у чорному смокінгу. Його слова пролетіли крізь чоловіка, що проходив повз, але той продовжив. – Пане, зупиніться лиш на мить, у мене для Вас пропозиція, що круто змінить ваше життя.
— Відвали. Моє життя уже нічого не змінить.
— Пане, де ваші манери? – сказав чоловік, розвівши руками, і посміхнувся наче старий єврей. – А де ваше прагнення до життя? Подумуєш, знайшли дві злоякісних пухлини, ще й до того не операбельні.
— Але… звідки…
— Пане, на цьому життя не закінчується. Скільки вам, 43? – чоловік лише мовчки покивав головою, почувши свій точний вік. – Дехто вважає, що після сорока життя тільки починається. Краще вислухайте, що я маю для Вас. І чи можна, щоб я вас називав Максимом? Вас же так звати, пане?
— Угу, – розгублено мугикнув Максим. Чоловік у смокінгу обійняв його наче старого друга, поклавши руку на плечі Максима, й розвернувши, потягнув за собою до будинку із червоним хрестом.
— Моє ім’я Фагот. Я у торгівлі спокін віків і я точно маю те, що вам потрібно. Ви отримали страшний діагноз і розізлились на увесь світ. А якби не моя настирливість, то не минуло б і трьох місяців і усе, тютю. А вирішення вашої проблеми знаходиться за цими дверима.
— У комірчині? – здивовано мовив Максим, поглянувши на двері із надписом: «Службове приміщення. Стороннім вхід заборонений!»
— Максиме, ви розчаровуєте мене. Це все конспірація. Уявіть щоби відбувалося у світі, якби всі знали, що ми можемо вилікувати рак.
— А ви можете? – та Фагот лише промовчав, відчинивши двері, і мовчки запросивши клієнта до темної кімнати.
Максим з обережністю та острахом зробив кілька кроків у темне приміщення. Двері замкнулися і від несподіванки чоловік здригнувся, а за секунду з’явилося світло. Перед Максимовими очима постала простора кімната із десятками стелажів із табличками з літерами і цифрами. Фагот повів Максима у ряд між двох стелажів з табличками «Л1» та «Л2». Кімната нагадувала бібліотеку, але замість книг були сотні банок із рідиною. Окрім рідини у банках було ще щось. Більшість предметів залишалися загадкою для Максима, але він з легкістю впізнав легені.
— Ось те, що вам потрібно. – сказав Фагот, показавши на одну із банок стелажу «Л2». – Вони якраз для Вас, наче ваші, тільки повністю здорові. Є і дешевші, - продовжив чоловік у смокінгу, показавши на банку з стелажу «Л1», - але як Ви можете помітити – вони дещо гірші ніж попередні. Просто власник цих легень любив скурити цигарку із чашкою кави. А каву він пив доволі часто. Я рекомендую Вам ось ці. З ними, якщо я не помиляюся, Ви проживете двадцять шість років і декілька місяців.
— Але боюсь у мене немає коштів.
— Максиме, Ви знову засмучуєте мене. Якби мені були потрібні гроші, я б звернувся до банку, а не до Вас.
— І душу свою не віддам.
— Максиме, душа коштує куди більше ніж ці легені, але знаючи, який ви християнин, душу свою не сильно цінуєте. Але ні, ціна – лише маленька послуга. Вам потрібно взяти одну річ і передати її іншій людині. І не хвилюйтеся, тут нічого немає незаконного. Подумайте хорошенько. У вас п’ять хвилин.
— Я згідний.
— Чесно кажучи, не очікував, що ви так відразу погодитесь, але Ви не пошкодуєте. Вони Вам добре служитимуть. Дозвольте порекомендувати, у нас ще є мозок Енштейна, хоча придивившись до нових тенденцій, я рекомендую мозок Джобса, також…
— Ні, - перебив Максим, - лише здорові легені. А які гарантії?
— Повірте моєму слову, Ви проживете щонайменше 25 років. Заплющіть очі.
Максим зробив як велів йому Фагот, а розплющивши – побачив у банці інші легені, з двома пухлинами. Фагот провів Максима до дверей і промовив:
— Вас уже чекають.
Максим поспішив у кабінет, аби зробити повторне КТ.
«Я здоровий» - лунало у голові Максима.
— Її заберуть біля вашого будинку. – сказав чоловік, залишивши порожню каністру й побіг геть.
Щасливий, з легкою ходьбою Максим крокував вулицями, але раптом остовпів. Невідомий звалив його на землю, заламав руки і щось говорив, але він не чув цих слів. Порожніми очами Максим спостерігав як дотліває його будинок, а поруч лежить два тіла, накриті простирадлами. Інший поліцейський підібрав каністру.