Обручка

В цей день вона була ще красивіша ніж в день свого весілля, коли вперше приміряла золоту обручку на опухлий безіменний палець. Повне бліде обличчя, каштанове закручене кільцями волосся ледь-ледь торкалося її плеч. Холодні вицвілі очі вже ніколи не побачать посмішку чоловіка, якого вона не так кохала, як використовувала. Товстий, кирпатий ніс більше не відчує аромат духів «Шанель». Ледь помітні чорні тонкі брови, які ще тиждень назад їй намалювали у салоні краси смішно виглядали на такому широкому лобі, який зараз буде приймати поцілунки людей, що присутні на цій події.

Ну і важка, - подумав про себе один із могильників, опускаючи мотузку з труною. Після третьої грудки землі кинутої в яму, люди почали розходитися.

-         Ну що, вже їх не видно? – запитав той, що пригнув у яму.

-         Ні, вже майже всі посідали в автобус.

-         Ну ти дивись там, якщо що кричи, а я поки зніму обручку. В ломбарді за неї добре дадуть. – Він відкрив труну, подивився ще раз на винуватицю сьогоднішніх урочистостей, адже всі хто годину назад був тут, зараз заливаються алкоголем і набивають животи. Покійниця теж любила попоїсти, але в тому то і справа – любила. Він сів на покійницю і почав крутити їй безіменний палець. Як не намагався та обручка наче вп’ялася в товстий, набряклий палець.

-         Ну що там, як успіхи?

-         Дідько, мало того, що товста і вже потроху починає смердіти, то ще й обручку віддавати не хоче.

-         Дай мені, - другий могильник пригнув у яму, - а тепер вчись дилетант. – Він дістав з кишені ножа і просто почав пиляти палець, - на тому світі можна і з чотирма пальцями, нічого страшного, а я хочу їсти і випити. – Дилетант не міг підібрати слів, тому після завершеної справи просто закрив труну і пішов до ламбарду, поки майстер своєї справи засипав яму землею на якій залишились сліди родичів покійної.