Погоня

Він біг. Ноги зводить. Краплі дощу вибивали барабанний дріб з пробитого шолома. Воно наближалося. Гралося. Заганяло. Необережний рух ноги й земля з подвійною швидкістю наближується до лиця. Мідний присмак крові у роті. Страх обпалює потилицю вогким подихом смерті. Не треба було відкривати той саркофаг. Ніяка слава не коштувала цієї миті повної майже екстатичної жадоби життя. Два кроки навколішках, оборот і він вже дивиться в її лице. Лице восьмирічної дівчинки, одягненої в біле плаття з багряними розчерками крові його друзів. Мить губи дівчинки кривить посмішка, котру наче гнійний карбункул розриває хаотичний рух мацаків. Мить і висушений мрець падає додолу.