DELETED

"Щоб просто твій любий друг не образився? Щоб його довбаний блог не втратив бодай одного підписника?" - у саму точку. Як віртуальне впливає на взаємини з людьми.
А Олег показаний і жорстоким - адже насправді бачив, що Кірі зле. І навіть не викликав лікаря, ні з ким не порадився - не кажучи, що треба було брати дівчину на оберемок і тягти-везти додому. Яка романтика, коли таке?! "Пий ліки" - і все.

Люблю про мольфарів:) Хотілося б побільше прочитати у Вас саме про Мольфара.
Цікаво і життєво про Олега і Кіру. Їхнє знайомство. Різні біографії. А герой мені на самому початку не здався... героєм. Університет кинув, одразу розсварився з "коханою"... І вдало показано, що компанія йому дорожча, його друзі тягнуться за ним "причепом". Узагалі постійно в компанії - це і втомлює (навіть якщо не прив'язуватися до конкретного прикладу - відпочинку вдвох).

Оповідання сподобалося атмосферою гірського відпочинку і легенд! Структура тексту нагадала фільм, у якому довгий розлогий початок, а основні дії під кінець. Але для оповідання, можливо, це й не дуже вдале рішення. Щодо "Тіні незабутих предків" - дійсно схоже, але ви 2 рази те згадали в тексті, а читач міг би й сам легко провести паралель) Фінал сподобався.

Що ж... початок надто звичайний, нічим не чіпляв. Середина також, хіба Сергій і Кіра трохи дратували своїми перегавкуваннями, що непогано, так, викликало певні емоції:). Страшилка могла би внести трохи барв, але вона цього не зробила. От кінцівка гарна... була б, якби було більше страждань Олега від усвідомлення того, що він наробив. А так... на словах було зрозуміло що він зробив, але відчулось то так, ніби він порізав яблуко, а не людей😶

Історія ніби непогана, з натяком на глибину (яка не вражає), але надто довга. Нудно було читати місцями. Інколи забагато описів, історій, воно все гальмує і стає нецікаво. Не страшно. Ну і загалом - не вразило, вибачайте.
Попри все бажаю Вам успіхів та наснаги до нових історій!

Шкода Кіру(

Цікава історія із неочікуваним кінцем. Точніше, зрозуміло було, що мається щось статися з ними в тій поїздці, але я не думала що помруть всі герої. Хотілось більше побачити в дії Мольфара(от за нього окремий плюсик за твір, так сказати), або тих же самих чугайстерів, щезників(просто у вас вийшло аж дуже добре таке карпатське, українське!). З іншої сторони, ваш твір так і говорить, всі біди не від істот чи чогось магічного, а від самих людей. Здавалось, що такого в тому, щоб триматись людини, яка сильніша за тебе емоційно, та впевненіше себе почуває (тут я за Катю та Сергія); Олег якому зручно, що Кіра завжди поруч і в усьому його підтримує, і як на мене в історії він виступає добрячим егоїстом, де при першій добрячій сварці весь бруд пролився. Цікава подача розправи Олега над друзями та коханою(чи не зовсім коханою).
Творчих успіхів!

Олеже, Олеже, що ж ти накоїв? А здавалося би хороші, інтелегентні люди, нормально собі спілкувалися. А тут бац і Мольфар. Більше в Карпати не поїду. Твір цікавий, не лячний, так щоби аж піджилки трусилися. Але такий автентичний: щезники, чугайстери - чисто наше українське. Файно і моцно.