Сьорб

Клієнт призначив зустріч в клубі, де сьогодні проходив спід-дейтинг. Дивний вибір. Навіщо так ускладнювати. Довелося спілкуватися з купою страшних тупих баб. Особливо розлютила жируха, з кривими зубами і запахом гнилих кишок з рота. Просто захотілося випити бензину, обісцяти її та підпалити. І тільки я встиг подумати, що хто б не був клієнтом- він або вона заслуговує повільної болісної смерті від бензопили в анус, ситуація змінилася так, що замість бензопили я б із задоволенням запропонував свій член. До мене підсіла струнка висока блондинка, близько метра вісімдесяти, а може і вище, з дуже довгими і красивими ногами, які я встиг оцінити раніше, ніж вони сховалися під столик. Обожнюю таких. Але мені з моїми метр сімдесят, тушею портового вантажника і цілком відповідної їй мордякою, такі баби перепадали тільки якщо не безкоштовно або не зовсім за добровільною згодою.

-Ви цілком такий, як мені і описала людина, яка рекомендувала ваші послуги. Я б тут не затримувалася, якщо тільки ви серйозно не плануєте шукати подругу життя для вирішення кросвордів та допоки смерть не розлучить вас. І ще питання чия саме. На парковці праворуч від входу стоїть рожевий опель, чекаю вас там.

Підвелась на свої довгі ніжки і потопала поміж столиків прямо на вихід. Я сидів трохи отетерілий. Це м'яко сказано. Я і так був на грані кипіння до цього монологу, а після того, як мені не дали сказати ані слова, хрін знає хто така видала інструкції наче бос і звалила, та я готовий був схопити найближчу крокодилицю, відірвати їй жирну ногу і забити єю цю нахабну сучку до смерті! Оце ж мразото! Думка надати їй знижку за красиві довгі ноги була жорстоко абортована, особливо після слів про рожевий опель. Таких уродів треба спалювати живцем в їх же рожевих машинах.

Обурено зіпсувавши на прощання повітря, я і сам звалив з цієї богадільні на парковку. Смердючий опель такого кольору відразу кинувся в очі як бородавка старої карги. Пару сильних вдихів-видихів щоб заспокоїтися і не відірвати тупу блондинисту бошку ймовірній майбутній клієнтці. Заліз в це збочення на колесах.

-Окей, що за срань твориться? Що за ебучій цирк? Без каруселі з потенційних наречених Франкенштейна ніяк не можна було?

-Хотілося перевірити ваше самовладання і як ви тримаєтесь в явно нестандартній ситуації, особливо дійшовши до кипіння. Вважайте невеликою примхою замовника, оплату за яку можемо включити до рахунку.

Сука, я включу до рахунку ... Я так включу, що ти свій похорон приймеш за найкращий день у житті, тварь.

-Враховуючи такий чудовий та яскравий початок знайомства, я б вважав за краще його не затягувати, давайте обговоримо всі деталі і розбіжимося щасливі подалі один від одного. Як мені вас називати? Як на бейджі для побачень написано або є особливі побажання?

-А навіщо взагалі якось? Ви знаєте що ім'я явно не моє. Я знаю що на вашому теж не ваше. Ми зустрілися зараз на пару хвилин і розбіглися до моменту замовлення. А там, я дуже сподіваюся, ніяких розмов не буде.

-В сенсі, до моменту замовлення?

-Я хочу щоб ви вбили мене. Завтра.

-Ти ебанулася чи що? Або чергові жарти з перевірками?

-Добре, раз ми так раптово на "ти". Ти завтра, в період між 9 і 10 вечора повинен мене вбити. Причини тебе не стосуються, та й непрофесійно напевно таке питати.

Я випустив сичачи повітря крізь зуби. Ця мокрощель мені зараз ще лекцію про професіоналізм читати буде? Та що ж це таке-то, блядь. Світ зовсім ебанувся? Як стриматися?! Продовжую на неї мовчки витріщатися, розуміючи що це єдиний шанс не виконати замовлення безкоштовно і достроково.

- Ти, звичайно, можеш пробити моє справжнє ім'я по машині, але сподіваюся не будеш витрачати час на таку дурницю, яка абсолютно тобі нічого не дає. Краще витрати на підготовку.

Блядь, та це закінчиться чи ні?! Я точно беру замовлення! Я тебе грохну, мразота ти тупа! Ще й оттрахаю в усі дірки, чого такому тілу пропадати. Або до, або після, або все разом, це вже як вийде.

-Далі. Ось ключ і адреса. Зайдеш і зробиш все дуже швидко, зі спини. Хочу щоб було раптово, щоб навіть злякатися і закричати не встигла, а тим більше передумати. І тіло повинно безслідно зникнути. Нехай всі думають, що я втекла.

І сидить шкіриться, сука. Нічого, для таких нахабних тварин у мене особливе місце є. Допоможу зникнути з радістю.

-А нахрена взагалі тоді двері закривати?

-Щоб без сюрпризів, мені потрібно померти і зникнути, а не бути пограбованою і зґвалтованою якимись випадковими наркоманами.

Ось уникнути останнього взагалі не обіцяю.

-Добре. Зроблю все швидко і чисто. Розумію, що неплатоспроможного клієнта мені б не підігнали, але такі прискорені терміни, зникнення і оригінальність в цілому вийдуть дорожче звичайного.

Озвучую ціну. На її симпатичній морді явне невдоволення. Гаразд, може і скину надбавку за її вийобістість і сидіння в цьому рожевому геморої, водночас і вирішимо питання на користь передсмертного сексу. Натякнув за яких умов міг би зробити знижку. Вираз морди у відповідь було таким, ніби я їй хотдоги з гівняхою замість сосиски намагаюсь продати.

-Ні, дякую. Обійдуся. Схему розрахунку мені пояснили, через пару годин гроші зайдуть.

Зайдуть. Як і я скоро в твої нутрощі, сука. Гаразд. Побажав приємного останнього вечора і виліз з цієї ганьби німецького автопрому.

Номер я, природньо, запам'ятав і пробив. Якби ми душевно поспілкувалися, то дійсно не став би витрачати час. Але ... Просто тому що нехер вказувати мені що робити. Дізнався ім'я та адресу в іншому місті. Чергова провінційна шльондра, яка приїхала підкорювати велике місто. Пошук за ім’ям видав величезне красиве нічого. Крім одного дуже цікавого моменту: ім'я цієї блондинистої кобили значилося в резерві шлюбної церемонії на післязавтра. Ось так номер! Збігла на той світ наречена. Сподіваюся, що прямо в пекло, чортам на диявольський буккаке. Так, проб’ємо тепер місце виконання страти цієї дірки, що довела мене до сказу. Квартира позначалася на декількох сайтах як та, що її здають подобово. Хммм... Ну дяка і на тому, що не елітний будинок з охороною, а звичайний середньостатистичний гадючник в спальному районі.

На наступний день все пройшло гладенько як член по беззубих яснах. Під'їхав прямо під під'їзд, ховатися сенсу не було. На справу я натягнув робочий комбез з логотипом хімчистки, звалив на плече згорнутий килим і став невидимим для всіх представником смердючої обслуги, до якого нікому немає діла. Навіть без прохань самі потримають вхідні двері, не поставивши ніяких питань, і через секунду забудуть. Гівно на підошві сильніше зверне на себе увагу. Тягнутися по сходах було недовго, другий поверх десятиповерхівки, випадкова зустріч з мешканцями була малоймовірною в зв'язку з наявністю ліфта, куди килим навряд чи вліз би, що, знову ж таки, слугувало відмінним поясненням для можливих зустрічних моєму пересуванню пішки. Залишивши килим у одвірка, я прислухався у старенької обшарпаної двері з дешевим замком, який я відкрив би і без ключа. Була чутна якась задристанна попса з нульовим сенсовим навантаженням і римами в стилі "чоботи- напівчоботи". Двері тихо клацнули. Я дістав на ходу свій робочий інструмент, вирішивши не зловживати везінням, зробити все швидко, а розваги залишити на потім, перед самою утилізацією. Сьогодні я користувався звичайним шприцом з "ліками", від якого "пацієнт" тихо-мирно вимикався, розслаблявся і йшов, хто до біса, хто до ангелів. Якщо вірив в таку срань. Майже відразу за дверима невеличкий коридор вів у вітальню або як воно там називається у пристойних людей.

Так, дивненько... Посеред стояв великий стіл, який мабуть недавно почали накривати, подекуди красувалося кілька пляшок різноманітного дорогого бабського бухла і закусь, порожня середина чомусь одразу асоціювалася з місцем для торту. Що за хренотень? Поминки по собі влаштувала чи що? А чи не трісне стільки жерти і бухати в одне рило? Гаразд, треба швидко привітати винуватицю торжества і звалювати, а роздуми почекають. Звуки все тієї ж гівняної попси привели з вітальні на маленьку кухню, де спиною до мене стояла вже добре знайома фігура і підвивала цьому блядсьтву, нарізаючи і розкладаючи по тарілках фрукти, судячи по сильному цитрусовому запаху. "А торт де ж? І який? "- чомусь промайнуло в башці. Тьху, ну чого в неї зараз таке лізе? Накритий стіл продовжував терти мій мозок як камінчик, що потрапив до черевику. Справа стала смердіти немитими хуямі і моя гігієна тут була ні до чого. Точним рухом руки я всадив голку в шию цій муркотячій ідіотці та опустив це вабляче мене тіло на підлогу. Почав швидко і щільно обмотувати його харчовою плівкою з ніг до голови, закріплюючи все будівельним скотчем. Збігав за килимом і загорнув цю посилку в нього. Такий кокон з плівки і скотча повинен запобігти протіканню тілесних рідин з розслаблених сфінктерів трупа назовні. А то працівник хімчистки, що несе килим, з якого крапає смердюча жижа, ризикує привернути увагу, а можливо ще й посковзнутися і впасти у додаток. Прямо джек-пот в гівно-лотереї. Баба, на щастя, була худюща, так що килим хоч і став важчим, але для мене цілком стерпно. Спасибі тобі, що стежила за собою і не розжиріла, сука.

Вийшов я так само як і зайшов, нікого не зустрівши. Завантажив все в свій старенький, пошарпаний життям драндулет, у якого замість вихлопу йшов такий викид бідності, жалю і безнадії, що зупинити його не піднялася б рука жодного самого безсердечного і цинічного копа. Тепер можна спокійнісінько їхати прямо до своєї халупи, де чекали пару пляшок холодного пива відзначити закінчення робочого дня, а дама моя напоїв не потребувала, так що обійдемося без вишуконностей.

Перебувала моя нора хоч і в межах міста, але назвати цей занедбаний і засранний жалюгідний залишок приватного сектора на околиці якось пристойно язик не повертався.

Будинок був хоч і був старовинним храмом, побудованим невідомою і зниклою цивілізацією на славу гнойових богів, але цілком годився для проживання наїздами і деяких інших цілей. Дістався він мені в спадок від діда. Точніше, додавався до діда, якого я "усиновив" посмертно. Шляхом підробки деяких документів і цілком невинних хабарів, давно не бачивший діда "онук" вступив в спадкове володіння цим вігвамом. Так, рано чи пізно забудова нових багатоповерхових житлових кварталів добереться і сюди, та розкриють деякі темні подробиці. Але я встигну до цього часу злиняти, а питання, виходячи з наявних документів, виникнуть до цього онука, який діда ніколи і не бачив, а виріс і живе якраз в країні тих самих вігвамів. Доїхав я швидко, без традиційних заторів, що трапляються в основному через те, що якийсь один гівноїд наздогнав і вдарив жопу автівки іншого гівноїда і вони урочисто спорудили поперек дороги греблю, бобри йобані.

Свій ніжний і приємний серцю подарунок я затягнув до сараю, де й урочисто розпакував. Урочистість полягала в змиванні натеклого під плівкою лайна з тушки блонди. На щастя, моя худорлява подруга, мабуть, жерти не особливо любила, так що пару-трійку раз обдав із садового шлангу і вистачить з неї. Перетягнув в будинок, на ліжко. Її голе і мокре тіло блищало від падаючого з вікна місячного сяйва. Така банальщина, але мене чомусь дико вштирило і завело. Надрачуючи член однією рукою, другою я почав гладити її ледь помітні крижані груди. Так, треба не затягувати з прелюдіями, а то щось вже сильно вона мене збудила, так і до самострілу недалеко. Казав же, такі крали мені дико подобаються, але я їм не цікавий, доводиться хапатися за будь-який шанс цей їхній інтерес додатково мотивувати. В узголів'ї ліжка і в ногах були затискачі для кінцівок, на випадок, якщо мої гості з якихось причин потрапляли сюди живими і вимагали фіксації. Лежачи на спині, її худі довжелезні ноги були закинуті і пристебнуті ручними зажимами біля голови і чудово там виглядали. Як і відкритий мені фронт робіт між цих самих ніг. Ліг на її зігнуті ноги зверху і почав трахать її голену до блиску пизду. Вирішив чергувати дірки, висуваючи з однієї і тут же вструмляючи в іншу. Зіграю з хуем в хованки. Виникла ідея натягнути презерватив, навряд чи при посмертній дефекації вийшло все лайно, напевно щось ще залишилося. А, ну до біса, і не таке відмивав, чого відволікатися і кайф ламати.

І точно, замурзався я не сильно, без якихось особливих презентів у вигляді неперетравленої шкірки від помідорів або чогось такого. Після хвилин п'ятнадцяти цієї дуже інтенсивної чехарди по дірках і відчуваючи, що моє перезбудження ще до спаровування не минуло безслідно для витривалості, та й про не хлоп'ячий вік не варто забувати, схопився, розтиснув їй щелепи і дав святковий салют у рота винуватиці торжества. Фух, тепер віддихатися, потягнутися і йти полоскати член в тазику з мильною водою.

Повторював я набіги свого голодного індіанця на печери білої скво ще пару разів і на наступний день, чергуючи все це блядство з пивом, тупими телешоу і з жалем згадуючи рясну і різноманітну жратву в будинку вбитої. Мій холодильник цим похвалитися не міг, як і я бажанням кудись піздюхати перекусити, не кажучи вже про готувати самому. Дивина в самій підготовці банкета і у відсутності торта не виходили тепер з голови.

Так, регулярне статеве життя- це, звісно, дуже здорово і корисно, з нас двох-так для мене точно, але у сучки почав з'являтися запах і треба було витягти з цього матеріалу останню користь. Повністю утилізувати результати роботи мені доводилося рідко. Зазвичай клієнтам таки явний труп і потрібен був, або як жертва нещасного випадку, або як результат випадкового невдалого пограбування, або жертва невідомого маніяка, або ще чого. Мотивами були в основному спадок, переділ частки в якомусь не сильно великому бізнесі, попередження іншим конкурентам, помста. Так, спалювати машину з трупом доводилося, але скоріше для затягування з впізнанням або приховування реальних причин смерті. А от з такого непопулярного безслідного зникнення "потерпілих" і особливостей життя по-селянськи народився маленький додатковий гешефт. Тіло я перетягнув в сарай, де сокирою швидко відчикрижив цю чарівну голівку. Ех, поставити б на телевізор і користуватися у свята. З руками вирішив заморочитись і спочатку спалив шкіру на кожному пальці. Може і зайва обережність, але мені так спокійніше. Потім відрубав верхні кінцівки повністю. Ноги пошматував надвоє, а саме тіло ще на кілька великих шматків. Звичайний старовинний дерев'яний сральник позаду будинку був злегка доопрацьований. Резервуар для гівніща був розширений і укріплений, щоб надовго забути про його відкачування. При заповненні я міг і в іншому місці срать, просто докидаючи свіжачка в міру необхідності для підтримки мікроклімату. Сама будка сральнику тепер була стратегічним пунктом, де підлога з вирізаною для гівнометання дірою повністю відкидалась як люк і давала можливість спуститися в "бомбосховище" по далекій від траєкторії польоту гівнях драбинці. Де в море гівна можна було втопити розчавлених на дорозі котів, собак, прибитих в будинку щурів і постраждалих від моєї роботи людей. Додаткові приблуди допомагали збирати з цього коктейлю з випорожнень і гниючого в них м'яса щедрий врожай жирного опаришу. Я гордо міг називати себе фермером, що вирощує особливо дрібну худобу. Яка напевно зраділа блондинистій свіжатинці. Сьогодні я їх Санта-Клаус! Вивалив подарунки з мішка для будівельного сміття.

-Плюх! Плюх!

Придавив шматки своєї подруги дрином для якнайшвидшого занурення в нову для неї атмосферу нестримних веселощів.

-Хлюп!

Піднявшись і почвалавши до будинку, подумав, що за нову партію опариша, який я здавав в кілька рибальських магазинчиків, не гріх і ціну підняти, я їм делікатес прямо від серця і члена відірвав, можна сказати, вигодував їх з любов'ю.

На наступний день мені згадалися ці спекотні моменти з прохолодним тілом довгоногої замовниці і я вирішив знайти яку-небудь порнуху зі схожою актрисою і пересмикнути штуцер. При відкритті браузера викинуло на останню відкриту мною сторінку. З весільними церемоніями. Хах. Стоп... Що ?! Ви ебанулись там чи що? Або я? Якого тут відбувається ?! Церемонія моєї біодобавки для опаришів зазначалась як проведена, з урочистими фото щасливих молодят. Що за пиздец ?! Ось зомбі- апокаліпсис в мої плани ніяк не входив. Як і пірнати в гівніще і перевіряти, чи на місці труп. А я ще якимось смердючим обісраним тортом голову собі забивав. Скільки часу пішло на побороти заціпеніння і привести себе в мислячий стан я не знаю. Після цього я посилено зарився в інтернет-пошук. Без порнухи. Мене і так виїбалі якось занадто збочено. Навіть для мене.

На те, щоб з'ясувати адресу чоловіка недовбитої, пішло не так вже й багато часу, більше витратив на з'ясування де найчастіше бувало і буває таке мерзенне авто. В гості до тепер уже їх спільного з чоловіком будинку я завалювати не хотів, непотрібний ризик, волів душевної розмови в нейтральному місці. Значить, треба було з'ясувати звички до відвідування певних місць. І почекати пару тижнів їх повернення з весільної подорожі. Сука! Блядь!

Я півдня катався за нею по місту і вже скреготів зубами. Нарешті. Наземна парковка перед торгівельно-розважальним центром була цілком підходящим місцем. Народ снує туди-сюди, у камер є сліпі зони, та й мужик в капюшоні в цьому мурашнику не викличе підозр. Крім того, що відкрив рожевий автомобіль. Ну відкрив же, а не зламав. Може дружину чекає. Або, навпаки, чоловіка.

Із заднього сидіння ковзнув зашморг, як тільки вона зачинила дверцята. Хриплячи і викочуючи очі, вона витріщалася у дзеркало на моє не зовсім доброзичливе обличчя. Намагалася махати руками і відкрити двері. Їх я завбачливо заблокував. Притиснув горлянку сильніше.

-Спокійно. Не рипайся. Якщо не будеш намагатися голосити і смикатися- просто поговоримо. Взбісиш мене- зверну голову. У мене сьогодні акція: сплатившим одне своє вбивство, друге- безкоштовно. Згодна- махни правою рукою. Розумничка.

Послабив, але був готовий в будь-яку секунду покарати за порушення домовленості. Вона судомно ловила повітря, як риба, викинута на берег, і така ж зараз лупата, і терла шию.

-Гадаю, немає сенсу ставити питання, ти сама здогадуєшся що я хочу знати. Просто розповідай все.

-Начебто у мене є тепер вибір ... Гаразд. Замовлення було на мою сестру- близнючку. Чого дивуєшся? Історія взагалі як у херовому сопливому фільмі. Коли нам було трохи більше двох років, наша сім'я потрапила в аварію, водій фури заснув за кермом і виїхав на зустрічну. Сестра, як і належить дитині, була ззаду в дитячому автокріслі, а я якогось біса в цей момент перебувала у нашій дурною матусі на руках спереду. Може вередувала, може ще чого. Цього вже не впізнати. Покручену машину викинуло з траси в найближчий яр. Батьки загинули до приїзду рятувальників, дитина в автокріслі не постраждала. А я вирішила відростити крила і вилетіла через розбиту лобовуху помилуватися природою, де добре приклалася головою. Одну з близнят швидко вдочерили, здогадайся кого саме, про існування сестри і минулого життя вона, само собою, забула, а ось другу ніяк не хотіли. Лікарі прогнозували можливі відхилення через травму голови в такому віці, ось всі через таку позначку у медичній карті і відмовлялися.

Можливі! Можливі, блядь! Всього-то! Вони і без травм успішно трапляються. Але цього "можливо" вистачило, щоб від мене шарахалися як від прокаженою. Що мені довелося пережити в дитячих будинках, як часто збігала, виживала і як потім влаштовувалася в житті- до справи не відноситься. Але завжди мріяла з'ясувати, за що на мене таке "щастя" звалилося. За допомогою грошей і шантажу деяких особливо пристрасних чиновників соцслужб поступово відновила картину подій з моєю сім'єю. Потім розшукала сестру. Довго стежила за нею, майже стала її тінню. Ця сука жила життям, яким могла жити я! Та не могла, а повинна була! Виросла у гарній пристойній родині провінційних інтелігентів, потім переїхала сюди, будувала кар'єру, познайомилася з чоловіком старшого віку і з коштами. Чому мені не зайняти її місце?! Точніше, повернути своє?

-Ну якщо так дивитися на ситуацію ... Я так здогадуюся, що, судячи з обстановки, відвідав я її прямо перед девичником? А де ж був сраний торт?

-Що?! Ааа .. Хах. Торт повинні були пізніше подруги привезти. Наша пристойна дівчинка категорично була проти відзначення дівич-вечора в клубах або пафосних ресторанах, про стриптизера ця курка і в страшному сні б не подумала. Тому, незважаючи на фінансові можливості чоловіка, зняла якусь скромну халупу і вирішила відзначити все тихо і майже по-домашньому. Що прийшлося дуже до речі. Одразу після твого візиту я, натхненна досвідом дитинства, для правдоподібності вдарилася до блискавок з очей об кут будинку, зателефонувала майбутньому чоловікові і подругам, ридаючи розповіла, що по дорозі до місця дівич-вечора мене намагалися пограбувати, якийсь наркоман виривав сумку, я відбилася, але торохнули по голові. Телефон або загубила під час бійки, або ж поцупив той гад, дзвоню від чуйного персонала кав’ярні поблизу. Так що дівич-вечір скасували, а будь-які неточності і дивацтва в моїй поведінці пояснювалися б пережитим шоком і травмою. Ось і вся історія.

- А чому не намагалася встановити контакт з сестрою?

-Чогооо ?! З твариною, що отримала все, що мало бути моїм? Зайняла моє місце в житті? Через яку я страждала і терпіла приниження з самого раннього дитинства?

Мда, а кажуть що це у мене біди з башкою.

- Ще пару моментів поясни. Як ти користувалася її машиною і навіщо було видавати себе за неї? Начебто мені не все одно кого вбивати, замовила б прямо сестру.

- Перестраховувалася, побоювалася якби ти з вбивці не став шантажистом. А так замовниця мертва, і нікому вже не цікава. Машину просто орендувала таку ж, а прямо перед нашою зустріччю начепила липові номери. Була впевнена, що проб'єш їх, особливо після того, як порадила цього не робити, а до цього конкретно розлютила і самим місцем, і манерою спілкування. І переконаєшся в особистості клієнтки.

-Ось як раз ще й про це. А нахрена було мене так дратувати?

- Щоб моя улюблена сестричка сповна насолодилася твоєю дружелюбністю. Щось типу сорока ножових в живіт або смертельного головного болю від молотка.

Ну якщо я і налажал з цим побажанням клієнтки в перший раз, то зараз якраз був шанс все виправити. Що я з задоволенням і виконав.

Перед тим, як вийти з машини, знову глибше накинув капюшон. Камер на парковці було не багато, але цілком достатньо, а зіркою екранів ставати в мої плани не входило. Потопав в супермаркет в цьому ж торгівельно-розважальному комплексі, треба було змити неприємний осад від цієї історії чимось міцним, та й жратвою не завадило б запастися.

І що мені ніяк не прийшло б тоді в голову, так те, що це рожеве збочення на колесах, що колись належало справжній господині, має неприємний сюрприз, на відміну від того, орендованого. Грошовитий, але суттєво старіший чоловік, мабуть комплексував з приводу різниці у віці, а може і якість потенції була не дуже. Хоча в будь-якій аптеці продавалося рішення цієї проблеми, але комплекси звичайною таблеткою не лікуються. Чоловік цієї свіжої покійної, а тоді ще наречений тієї тепер уже несвіжої, вирішив підстрахуватися і тицьнув у опель приховану камеру. Наче у кого-то в такому авто встав би. І не зателефонувавши до неї, вирішив перевірити, чи не зайнятий її рот молодшим членом прямо в цьому оргазммобіле. Напевно якось так все і було, це логічно б пояснило все, що сталося. У те, що просто так швидко виявили труп на безкоштовній стоянці, в замкненій автівці з тонованим склом, чоловік якимось дивом так само швидко вийшов на мене і повідомив про мене все поліції, не повірю. Ще неймовірніше, щоб поліція якось це з'ясувала сама. Все це промайнуло в голові, коли я під'їзджав до будинку. Там були гості. Ці мразоти затихарились у засідці, але перед тим встигли наслідити. Мої особливі мітки на в'їзді у двір були потривожені, в прочинене вікно відчувались якісь сторонні запахи, не характерні для цієї напівпокинутий околиці, які викликали свербіж і занепокоєння.

Ну раз блевотнею не смерділо, значить мою ферму не виявлено і не копирсалися там, інакше ніжні шлунки і ранима психіка копів це б відзначили святковим салютом з неперетравленої жратви. Та й зустрічали б без спроб взяти живим. До різних вбивць у них чомусь таке ж різне за теплотою ставлення.

Залишаю машину біля самого заїзду, не глушачи мотор, де їм її чутно, але не видно, вистрибую і перелажу через добротний сусідський паркан.

Поки ця півняча зграя сидить сумирно, в надії взяти мене несподівано і без зайвої метушні, і вважають, що я ось-ось ввалюся до будинку в їх лагідні трепетні обійми, у мене є деяка фора. Далі мчу через довгу низку давно закинутих ділянок, з напівзруйнованими халупами і бур'янами в людський зріст, іноді перестрибуючи старі похилені паркани, не рівня сусідському. Паніки немає, як і знервованості, тільки злість і бажання зробити їх як школярок. Ноги винесли до річки з містком з якогось металобрухту, який якимось дивом ще не розібрали і не спиздили місцеві алкаші. Вони, в сенсі річка з мостом, а не алкаші, якраз відокремлювали межі міста від найближчого села. Через міст вибіг до початку таких само покинутих і зарослих полів, як і ділянки з нашого боку. Забурився в самі нетрі. У цих джунглях вони мене будуть вічність шукати, якщо я сам не надумаю їх передушити по-одному. План потихеньку вимальовувався. Викрасти якусь руїну на колесах, чиї господарі відсутні вдома або в алкогольній комі. Путівцем дістатися до сусіднього села і там повторити процедуру. Доїхати до траси, заховати тачку і на попутці повернутися в місто. А загубитися в цьому мурашнику- раз плюнути. Бігти я не припиняв ні на секунду, тримаючи рівний темп. Руки і обличчя вже були добряче подряпані, кілька разів спотикався об стирчавше коріння, але радувало те, що слідом за мною все моментально стулялось такий же щільною стіною, не залишаючи слідів. Прямо уявив себе давньогрецьким марафонцем, що тікає подалі від переслідуючих його підступних давньогрецьких же гомосеків. Ну або чим це вони там по історії займалися.

Почувся далекий багатоголосий гавкіт, який відразу нагадав про полювання, коли заганяли звіра. На місцевих дворняг не особливо схоже. Напевно ці гниди пустили собак. Треба було б чимось перебити мій запах, інакше далеко я не піду.

Нога різко провалилася в порожнечу, я мало не обісрався від несподіванки і страху. Якась єбуча гнила дошка, густо заросла високою травою, нога пішла в неї по стегно і застрягла. Ну що за пиздець, коли тільки почало фартити і зміг відірватися від цих тухлих виродків. Розлютило мене це нереально. Матюкаючись триповерховим, згадуючи чужих матерів і всілякі збочення з ними, почав виривати ногу з цього порохнявого капкана, допомагаючи руками відривати шматки по краях. Їбать твою сраку в рота! Вся ця поєбень раптом прямо піді мною розвалилася і я впав в якійсь страшенно смердючий котлован. Пішов в рідину одразу по підборіддя. Виявилося, ніхера я був не винахідником лайнового ноу-хау. Мене переплюнули. Точніше, пересрали. Це був критий величезний басейн, куди місцеві жадібні сільські підораси дружно скачували все гівно, щоб не платити за його вивіз, і звідки воно тонкою цівкою по спеціальному відводу просочувалося в ту саму річку і неслося течією до сусіднього села. Від спроб борсатися і виплисти стало тільки все глибше затягувати.

Який пиздец ... Господи, мудак небесний, ти приколюєшся? Серйозно?! Ось так?! Яка ж йобана маячня, ось так здохнути? І ніяких шансів? Блядь!

-Сьорб ... Брлрлр ...

Кошмар триває

Знаходиться в групах

Історія статусів