Мутний Гуль
- Ти знов порозкидав свої блядські задерки по всій хаті? Я потім буду їх ловити? – Авангард Авангардович спостерігав, як огрядна жінка у дворі посеред дев’ятиповерхівок била пустими баклажками худорлявого, жилястого хлопчину років одинадцяти, намертво ухопивши його за передпліччя. Авангард Авангардович починав було думати про літраж баклажок, але емпатична думка перебила логічну. В результаті він подумав, що дитині має бути не стільки боляче, скільки соромно бути битим пустими баклажками посеред вулиці.
Авангард Авангардович хотів було вступитися за дитину. Зібрав весь імпульс, щоб вкласти його в рух – і рвучко розкрив газету. Око автоматично перечепилося через об’яви: «20% знижки на кислоту для розчинення виродків!», «Горді гицелі: Ми доб’ємо Ваших недобитків!».
Ще десять років тому такі об’яви були б зовсім незрозумілими. «У тебе сьогодні ностальгійний настрій, Авасику» - проспівала б йому на вухо Кицюня. Лемент тітки і скавучання хлопчини стихали по мірі того, як мати тягла сина далі й далі в бік їх під’їзду. Й Авангард розслабився, дозволивши собі заплющити очі.
Ну власне десять років тому усі ошаліли від новини. На оте, коли науковці десятиліттями посилали нераціональні числа і послідовності Фібоначчі в космос, раптом прийшла відповідь! У тій самій двійковій системі що й наше земне повідомлення. В ній було закодовано наступне: інопланетяни мають дванадцятирівневу ДНК. У Всесвіті панує беззаперечне право на вибір та індивідуальний розвиток, тому вони не виходитимуть більше на зв’язок. Але – за нашу винахідливість із оцим-таки повідомленням – у якості бонусу допоможуть людству вирішити одну екзистенційну проблему. Підкинуть рішення, так би мовити.
Усе наче вибухнуло! Ніколи не було стільки перевиборів урядів за такий короткий час... Стільки мирних демонстрацій, мітингів. Чати, петиції, поштові скриньки урядових та неурядових організацій повнилися пропозиціями: від лікування імпотенції і раку до нейтралізації ядерної зброї та повалення диктаторських режимів.
Інколи людство дивує. І так сталося цього разу. На диво швидко більшість зголосилася на заявлення проблеми глобального потепління. Але як задіяти космиків? Еге ж, вони розійшлися по мережах як космики, адже нікуди не прибували, тобто технічно не були прибульцями. Було невідомо, чи вони з іншої планети, а може зірки, а може вони взагалі нематеріальні істоти, тому слово «інопланетяни» теж полюбилося менше ніж космики. «Майже як котики, дуже пухнасто, - думав Авась. - Якщо вже хтось вирішив зайнятися нашими проблемами, то заслужив хоча би пухнасту назву».
Наступною постала проблеми конкретизації задачі: а що власне просити? Зменшити використання викопних енергоносіїв? Ну наче людство просто може взяти та й не використовувати їх. Зменшити кількість автомобільного транспорту? Насадити людям вегетаріанство? Науковці побоювалися, що усі ці запити натикнуться на свободу вибору і не будуть виконані. Була ідея попросити чисту технологію чи якийсь перпетум мобіле. Але тут же виникали скептики, які боялися, що людство не второпає, як втілити чи відтворити відповідь космиків, вселенське одкровення... Врешті-решт більшість зголосилася на проблему вирубки лісів і їх повільного відновлення. Ну повільно у нас росте все на Землі, що поробиш? Така вже планета нам перепала. Підсобіть, космики. Такий запит і направили.
У лютому вчені зафіксували надзвичайну енергетичну активність Сонця й Землі. Певно, космики інсталювали рішення проблеми в код нашої реальності чи щось подібне. І тоді...
Усе почало перти із землі, мов знавісніле. Кожна кісточка, зернятко, опалий лист негайно проростали і росли з десятикратною швидкістю. Вартість деревини за перші тижні впала на фондових ринках до рекордного мінімуму. У березні поповзли перші чутки, що не лише рослинна ДНК регенерує себе з небаченою швидкістю і резистентністю. Назабаром усі пересвідчилися в правдивості чуток.
Із кожного фрагменту, відокремленого від цілого, який мав живу ДНК, починали заново виростати, ем, так би мовити, нові екземпляри. Із зубів дошкільнят Зубні Феї вирощували спочатку ясна, потім піднебіння, язик... Ну ви розумієте. Із волосся починала формуватися шкіра, черепна кістка, потім лоб, око... Таке око моргало і зацікавлено розглядало усе довкола. Аналізи крові в лабораторіях обростали мережею судин... Аналізи калу обзаводилися зачатками дупи. Тринадцять тисяч земних пар, які в цей час робили штучне запліднення, отримали готових дітей прямо з чаші Петрі. Крематорії працювали безперервно. Ексгумували нещодавно похованих... Бо це видавалося краще за альтернативи.
Планета сіла на карантин. Із негайною вимогою знищувати увесь генетичний матеріал у кислоті. Люди були нажахані! Проте недовго. Виробництва пластикових судків були переналаштовані на контейнери із подвійним дном та сильно-діючою кислотою. Усі швидко обзавелися контейнерами, закидали туди зрізані нігті, і життя повернулося до new normal. Не вперше...
Ах, звісно, значних змін зазнала конструкція сантехніки... На все можна знайти рішення. Інколи навіть без інопланетян. Ну, ви зрозуміли. Складай пострижені нігті у контейнер і живи щасливо. Проґавив – дави монстра. Монстряка вибралася і гуляє містом – готуйся заплатити штраф за обтяження соціальних служб ліквідацією генетичних відходів.
А повітря на землі дійсно стало кращим! Половина офісних працівників перекваліфікувалася на садівників за перший рік після зняття карантину. Дощовий ліс перестав зникати. Щоправда на перших порах почали зникати Еквадор і Колумбія, але рубати – то не вирощувати! І з часом темпи вирубки вирівнялися із темпами зазеленіння.
Щоправда кожні пару років суспільство струшувала якась шалена історія. Авангард швидко їх забував. Але парочку міг би пригадати. Ті, через які Кицюня довго плакала.
Як от та, в якій дівчинка років шести почала ховати монстра. Подейкують, що він розвинувся із її переднього різця і швидко сформував губи, які почали робити цьом-цьом. Вона не змогла покласти «цьомика» в контейнер, натомість перенесла його в пустий гараж своєї бабці. Бабця жила в іншому кінці якогось провінціального міста. Коли дівчинка наступного разу дісталася туди, у Цьомика було лице, а потім мозок і голова. Тоді дівчатка почали спілкуватися, тобто дівчинка розказувала монстру казки... Коли монстр вирощував тіло, дівчинка якраз пішла в перших клас. Вона жваво переповідала Цьомику, точніше Цьомці, про свої пригоди у школі, історії про нових друзів, вчителів, червонy абетку... Коли монстру лишилося доростити одну ногу, він почав, ну тобто вона почала вибиратися в гості до бабці, доладнавши до пустого місця щось типу гіпса й брешучи про перелом ноги. В якийсь день монстр навідався до бабці, а там сиділа онучка. Повільно вимовляючи: «Ну от... Тепер погана дівчинка має вчинити... як сірий вовк», монстр порізав дитину й поранив стару. Дівчинка померла на місті, а стара - у лікарні від отриманих поранень. Оскільки на вигляд сірий вовк був – справжнісінька Червона Шапочка, ліві правозахисники добилися, щоб відбувся суд. Присяжні постановили: «Істота, причетна до умисного вбивства неповнолітньої Ш. та завданням тяжких тілесних ушкоджень, не сумісних з життям громадянці Б., не вважається неповнолітньою, не вважається людиною та засуджується до позбавлення фізичного існування заради збереження звичаєвого устрою цивілізації». Найгіршим в усій цій історії була вбита горем громадянка М., яка повзала перед суддями і присяжними на колінах і молила віддати їй принаймні цю дитину замість її донечки... Істота повторювала лише одне: «Я – сірий вовк».
Авасик встав з лавки, підтягнувся і покрокував додому. Кицюня точно приготувала щось смачненьке.
Але думки про остання десятиліття не покидали його. Що вже там говорити… Правова база змінилася ще більше ніж сантехніка! Постійно доганяючи злочинність, але навіть близько не встигаючи за останньою. Геть зникли торгівля людьми, торгівля органами, проституція, ну принаймні якщо взяти за передумову факт буття повії – людиною. Хоча знову ж таки, яким є визначення людини?
Вирощування монстрів було суворо заборонене. Хоча подейкували про існування цілих монстро-ферм під контролем корпорацій. Звісно був виняток щодо дослідницьких цілей. ГМО (генетично-монструозні) органи то приживалися, то не приживалися, бо намагалися й далі ростити організм після пересадки. Деякі чоловіки порівнювали це з досвідом вагітності. Отримав нову нирку, а ось уже у неї є маленькі ручки, які штрикають твій сечовий міхур. І хочеш-не хочеш треба йти на «кесарів розтин».
До речі, інша історія, через яку плакала Кицюня, якраз і була про це. Якийсь гей, класний хлопець, засновник великої волонтерської організації, спортсмен і люблячий чоловік, так хотів дитину, що не пішов на видалення після невдалої пересадки нирки. Так він і помер на руках у свого чоловіка. Йолоп. Змусив того хлопчину нестися з усім цим генетичним мотлохом до крематорію, замість того, щоб радіти життю поруч з тим, кого любив. А Авангард Авангардович знав, як це, носитися з генетичним мотлохом…
Усі наче показилися на дітях. Авангарду Авангардовичу, на приклад, було легше приміряти на себе роль удівця, що виростив собі копію дружини. Так, тут варто додати, що монстри завжди розвивалися до фізичного віку первинної особини. Відбрунькувалася від підлітка – виросте до підлітка, від старої бабці – досягне стану фізичного тіла бабці. І в обох випадках це відбудеться в середньому за три місяці, не потребуючі їжі.
Авангард Авангардович повернув ключ у дверях і радісно гукнув: «Кицюню, я повернувся з прогулянки! Що ти приготувала смачненького?» Повільно зайшовши у кухню, він побачив на підлозі тіло старої жінки.
«Ех, Кицюню. Мало, мало ти протрималася…» - сказав Авангард Авангардович, нахилившись над тілом. «Але займемося тобою після обіду, гаразд, люба? Що ти начарувала смачненького цього разу?»
Ласо попоївши, Авасик зробив кілька вправ для старої спини. Потім перетяг тіло у підвал. Перед тим, як залити труп кислотою, від відкрив морозильник і відтяв шматок мерзлої плоті від іншого трупа. «Ну от, Кицюню, і новий початок. Шкода, що ти тоді не погодилася заморозити хоча б мізинець за місяць до смерті. А могли б у відпустку з’їздити...»
Тої ночі Авангарду Авангардовичу наснилося, як він дзвонить космикам по мобільному, а у слухавці відповідь оператора: «Абонент недосяжний. Всевидяче Око поглинуло абонента за втручання у розвиток людської цивілізації.» Уві сні Авангарду було незрозуміло, чи не порушило Всевидяче Око свій власний закон невтручання…
