квіткова цивілізація

     1 частина

  До десяти років Микола згадує тільки глибоку пітьму яка змінювалась яскравим світлом (день і ніч ,як потім здогадався він) з ним разом була собака і море квітів. Зараз йому 25 років і Синь зовсім не постаріла ,схожа на московську сторожову собаку ,тільки окрас віддавав синім відтінком і мала на причуд дивовижні великі сині очі, вона вміла читати його думки і передавати свої ,завжди була поряд з ним в машині на роботі ,в секретній лабораторії ,яка належала дендропарку ,в якій він працював .Синь прекрасно ладнала з навколишнім світом, а особливо з квітами ,так з квітами . Здавалося дивовижна собака розмовляла з ними ,прихилившись до них не пошкоджуючи ні найменшого листочка ,квіти ніби відповідали їй киваючи головками квіточками .

 Спочатку люди дивували на Миколу і його собаку ,все бажали дізнатися , чому він фарбує собаку ,а він казав: «Подобається» ,як би він відповідав ,що це природній окрас, породило б масу запитань.

 Микола до десяти років був глибоким ідіотом , Q ниже10 , дифузна поразка головного мозку .Батьки професура вищого сорту ,матеріально забезпечені ,зробили все можливе спочатку для лікування потім наняли професійних доглядальниць ,так з цим і жили в заміському будинку заходячи до єдиного сина не часто, займаючись своїми справами знаючи ,що догляд за Миколою прекрасний .Гроші на його рахунок відкладали регулярно ,про всяк випадок .Дітей у них більше не було. Так пройшло 10 років.

 Раптом у неділю, коли вони були в дома ,прибігла схвильована помічниця по господарству і доповіла, що тільки що в дім вскочила синя собака і збиваючи все набігу ,зупинилася в кімнаті їх сина . Батьки побіліли ринувшись туди .Здивуванню не було меж, коли вони побачили сина ,який обнімаючи чудернацьку собаку :»Синь ,Синь..» шепотів ніжно цілуючи сині очі і мокрий ніс. Собака радісно скиглила вилизуючи його. »Тату ,мамо ,це моя собака «, вперше батьки почули голос Миколи .

 Це було негадане чудо ,Микола став на ноги ,заговорив, лікарі нічого не розуміючи ,вигадували всілякі здогадки цього феномену ,так і не дійшовши згоди .Микола невдовзі чітко заявив рідним ,що з нього досить обстежень ,він хоче вчитись ,як нормальна дитина. Він почав навчитись дуже швидко ,в 15 років закінчив школу з золотою медаллю з феноменальними знаннями , виш він закінчив в 17, міг швидше, але йому сподобалось студенське життя . Чим би він не займався все йому вдавалось .

 Закінчивши вчитись і одержавши червоний диплом не захотів залишитись на кафедрі, коли йому запропонували роботу в секретній лабораторії він з радістю погодився ,поставивши одну умову собака буде з ним завжди .

 Батьки Миколи перед самим закінченням ним освіти поїхали у відпустку, автобус з туристами звалився в провалля у горах , тіла батьків так і не знайшли вирішили ,що вони загинули . Він жив з собакою Синь в безмежних синіх квітниках ,які він розвів на ділянках заміського дому, який дістався йому у спадок разом з робітниками по дому від батьків , за якими він дуже сумував . Господарство ішло по налагодженим рейкам .Миколі дісталась ще трьох кімнатна квартира в центрі ,в якій він поселив молоду родину ,поки вони отримують свою квартиру .

 Декілька років тому появилася в його житті постійна молода жіночка , до цього в привабливого хлопця з дивними синіми очима було багато дівчат ,але серце не зачепив ніхто .Микола любив її дивним коханням. Пристрасна відчайдуха закохана в цілий світ висловлювала свою пристрасть в віршах, химерних до болі прекрасних малюнках і, цікавилась всім і бралась за все, що охоплював її цікавий розум. Але її самозакохана грубість до других істот ,духовна нечуйність заставляли його замислитись . Микола знав, марно пояснювати їй ,що вона в деяких випадках може бути не права, з людьми потрібно делікатніше...Його охоплював неймовірний жаль ,бо знав поки вона здорова їй все сходить з рук , але коли вона не переборе себе , прийдеться сутужно і вже без нього .

 В секретній лабораторії де працював Микола завідуючим , проводили досліди над дивовижними синіми квітами, які появились з нівідкіля росли великими клумбами і були явно хворими .Здавалось вони шепочуться ніжно пригортаючись одне до одного і в його голові засіла думка , потрібно їх рятувати ,вони здавались йому такими знайомими рідними , хотілось упасти посередині них і завмерти ....А тут іще Синь в його голові торочила незрозуміле ,треба шукати ліки і зовсім незрозуміле ,що колись квіткова цивілізація ,яка має колективний розум і унікальні здібності врятувала його тепер шукає допомоги в нього .

 з ненаписаної ,але вже в думках

 книги 01. 11 .2023

      2частина.

 Сині квіти не підлягали ніякій кваліфікації, їх ДНК було зовсім відмінне від земної фауни .Була дивна і сама квітникова хвороба .Микола зацікавився і почав працювати. Невдовзі він таки знайшов неклітинний інфекційний агент, вірусного походження ,знайшов і ліки .Синь і сині квіти повеселішали.

 Тепер підбивай підсумки свого життя ,скоро відкриється портал і ми з тобою перенесемся додому , шепотіла Синь в його голові .Ти прийшов у цей світ ,щоб знайти ліки для нашої фауни ,наших синіх квітів, я твій вірний охоронець. Але ми повинні залишити в цьому світі нащадків, які будуть розвиватись ,навчатись і освоювати цей світ. Квіти вже вилікувались ,вони будуть розростатись і невдовзі до них повернеться колективний розум, як в нашій реальності. Твої походеньки з завідуючою дендропарком я схвалюю, вона вже вагітна ,хоча не знає цього. Це спокійна розумна жінка ,дітям буде добре з нею рости і розвиватись ,потім про них будемо піклуватись ми . Тобі б добре було переспати з тією гарнюсінькою лаборанткою, яка кокетує з тобою і ти я бачу задивляєшся на неї .»Але я кохаю свою Світлану .І я що бик -осіменювач ,а ти Синь зовсім мене не любиш, просто наказ ? «

 Синь в його голові вже почала з сумом і докором відповідати, що могла зі своїми дітьми- щенятами залишатись і жити своїм нормальним собачим життям в справжньому реальному житті на Україні ,а не таскатись за тобою по паралельних світах .Світлана прекрасна жіночка ,але вона не може мати з тобою дітей ,вона живе духовним життям і хай живе ,ти забезпечиш її матеріально ,смуток їй буде личить. У тебе є 12 дітей від попередніх жінок, ми опікуємося ними не завантажуючи тебе ,ти про них нічого не знаєш ,такий договір з ними ,хоча наших синіх там лише четверо. У мене щенят в цьому світі 32 із них мої гени спадкували лише 8 .

 Головний Архітектор ( бог) , що створює все живе і світи  ,дав нам свободу вибору в діях ,але в рамках часу .Ми не маємо вибору в одному, потяг до збереження роду ,що в людей, звірів ,рослин .Всі хочуть розмножуватись і заселяти своїми нащадками довкілля і далі…..Щоб зменшити цей потяг до розмноження і зменшенням популяції , розумні істоти придумають богів, ділять територію …Головний Архітектор зацікавлено дивиться це видовище не вмішуючись .Він не може допомогти з різних сторін лунають різні прохання. А ще болячки ,пошесті, кризи ,війни………. Рослини ,звірі і менший світ всі ведуть боротьбу за життя .Тебе цікавить твоє життя. Розповім.

 3 частина

У них була щаслива родина ,чоловік з батьком збудували неподалік від старої хати нову , дворище було здоровенне земля дозволяла .Аня була вагітна ,ходила останній місяць. В сусідній кімнаті у великому манежі тупцювались двійко хлопчаків близнюків ,дуже схожих між собою ,їм було 11 місяців ,так трапилось .Батьки чолові поралась по господарству, чоловік тільки прийшов із військкомату і з допомогою дружини почав збирати речі .Війна.

 На допомогу Ані до обід приходила сусідка ,на її велике незадоволення московка( московська сторожова собака) завжди була біля братів : на вулиці ,на дворі ,на гойдалках …. Тільки інколи бігала по своїм собачим ділам ,але встигла завагітніти і мала скоро привести щенят .Садиба на приплід була щаслива ,родило і плодилось все в саду, в огороді у хліву і хаті. Другий москвич ,пес хазяйнував на сусідньому дворищі ,тинявся на кухні, куди йому дозволяли заходити. Сусідка вже пішла до дому, залишивши всіх займатися своїми справами .

 Раптом сирена і відразу вибух. На половині де були чоловік з жінкою ,яку вже мертву викинуло з кімнати і закинуло на бильце манежу, сіяла прірва. Близнята були живі собака теж, тільки її закинуло в манеж , потіснив малечу до краю .Мертва почала здригатись ,її скинуло з бильця і у неї почались пологи. Дві дівчинки появились на світ ,який їх не чекав і нікому було прийняти їх ,крім собаки, яка вилізла і стала їх вилизувати .Коли з неї самої вилізло 5 щенят вона перенесла їх в купу до дівчат і дивлячись як захлинаються від плачу хлопці близнюки підняла морду і страшно жалісно завила .Вона вила і вила під плач і скавучання дитинчат .І небо почуло її. Відкрився портал ,всіх живих закрутило ,понесло і викинуло на синю галявину з синіми квітами ,які здивовано дивились на прибульців ,які появились нізвідки.

 4 частина

 Вони дивились одна на одну здивовано синіми голівками і думали всі разом ,що робити? У них був колективний розум, але прояви індивідуальності проявлялись в кожній квіточці .Он та сама висока була до нестями закохана в себе, думала тільки за себе ,в своїх потайних думках ,які навчилась приховувати від квіткового колективу ,маючи їх за придаток до своїх потреб .Або той невеличкий гурт квіточок ,що ледь пробивається з під землі , дітлашня ,що з них взяти. Одна квіточка ледве вилізла із землі вже почала відштовхувати інших, бажаючи захопити як найбільше особистого простору, деяка малеча сердито дивляться на неї ,деяка робить вигляд, ,а дехто вже почали горнутись до неї вбачаючи в ній майбутнього сильного лідера (дрібні підлабузники )А ті двоє незважаючи на гурт пестять один одного ,лагідно про протягуючи один одному пелюстки .Ось другий гурт ,навіть синій колір відає в них злобним відтінком ,аж потемнів. Їм набридло думати ,хилитись за вітром в один бік, підкорятись спільній думці. Вони хочуть відділитись ,так на їхню думку ,у них буде більше можливостей для розвитку і  почали підбурювати квіти ,які росли поряд.

 Через стежку, яка відділяла ромашко подібних синіх квітів росла друга популяція ,лілії подібні сині ,з трохи світлішим відтінком .Вони тільки на вид були милими і смиренними ,а самі всі єдинодушно вирішили корінням перебратись через стежку і витіснити цих недолугих примітивних ромашок. Став їм на заваді Великий Садівник ( Господар) і його  помічники людиноподібні (Саді) так їх назвали їх квіти , розум яких був тільки в самому початковому розвитку вони не могли читати і передавати думки, їх занесло в цей світ через портал зовсім недавно ,квіти навчали їх і добились деяких успіхів ,вони почали синіти ,як всі аборигени ,але не розмножуватись так як попали сюди із якоїсь війни в якомусь із світів і були всі самцями .Господар міг спілкуватись і з квітами і з Саді. Він чітко дав наказ своїм підлеглим дивитись за кордонами між квітами ,викорчовувати загарбників .

 Десь далеко в квітниковому світі , можливо жили якісь другі розумні спільноти але про це не думалось квітам ,заколисані гарною погодою ,землею годувальницею поживні речовини якої давали всьому живому синій колір. Господар, Саді ,навіть комахи, яких було небагато і в них був колективний розум тільки в зачатку, були синіми тільки різних відтінків ,вони всі були нецікавими для квіткової цивілізації .Вони думали тільки про свій добробут ,філософствували на тему ,хто і навіщо їх створив ,сперечались ,мирились і починали думати разом, бо як би деякі особи не хотіли існувати окремо розум і коріння у них було спільне.

 Головний Архітектор (Бог) інколи вдивлявся в цей світ з інтересом ,на землю якого давно занесло ,може метеоритом ,які раз у раз падали на планету ,а може через портал прибуло трохи квіточок. Вони почала рости самовдосконалюватись, через мільйони років почала стрімко розумнішати . Він спостерігав за еволюцією і гадав що цього вийде? Будуть сварки, розборки, кривда і злість ,чи запанує любов і злагода ,як в деяких світах .Вибір за ними ,він не буде вмішуватись ,як завжди ,даруючи новоутвореним світам свободу вибору . Можливо їх уява наплодить безліч богів чи диктаторів і вони будуть боротися за них, знищуючи один одного, як на планеті Земля , яка якщо не отямиться кане в безвість ,як це трапляється з усіма войовничими планетами, як невдалий експеримент .

 Він мріяв, так боги також мріють ,що в якомусь із світів зможе розвинутись розумна цивілізація .Вона буде жити в цілковитому мирі і злагоді без зла і насильства в цілковитій ідилії .

 Але минали мільйони років на різних планетах ,паралельних реальностях , світах народжувались і розвивались різні цивілізації ,вони губили одне одного, народжувались нові ,все починалось знову і знову поки не знищать планету на якій вони живуть. Народжуються нові планети ,нові світи і все починається знову ......