Вітаю
Отже, враження від прочитаного.
Початок схожий на стислий переказ. Далі ситуація трохи покращується.
Все оповідання чергуються літературні шматки тексту і прості речення, схожі на звичайне переказування.
У тексті не відчувається кульмінації, він досить "рівний". Не дуже зрозуміло для чого вводили відьму.
Але попри зауваження ідея цікава та перспективна. Текст можна суттєво покращити, і, впевнений, він заграє новими барвами.
Успіхів вам!
Дякую!
Відьма та якось навіть для мене з'явилася несподівано. Якось виникла на шляху.
Чомусь мені здавалося, що саме така рівність тексту надає фентезі відчуття темного фентезі, така трохи готичність, можливо це помилково.
Кульмінація, напевно, коли він звільняє загубленого демона
Дякую, що почитали!
Успіхів Вам!
ви у флудилці питали, чи зрозуміло, чим закінчується. особисто мені зрозуміло, чим закінчується, але не до кінця зрозуміло із загального сюжету, чому саме так
найбільше вибило те, наскільки швидко демон змінює думку: ось він наполегливо говорить хлопцю ушиватися звідси, а потім 'ні, я піду з тобою - ладно, іди / турбота про одяг і 'він мій' звернене до відьми
взагалі ставлення демона до хлопця певним чином недопояснене, надто вже він скаче між злістю і наміром допомогти
і постать оцієї відьми та її призначення в загальній картинці не до кінця зрозуміле. нам побіжно демонструють історію нового персонажа, але призначення цього в основному сюжеті туманне, бо ніби ж не суто практично заради одягу й шляху до ріки (тим більше, демон ніби й сам знає, куди плисти)
і знову щодо фіналу
кілька натяків було на те, що демон в результаті ніби втратив щось 'сутнісно-демонічне': там відьма кричить, що він людин, потім він пливе на острів, кажучи, що демонам на той острів не потрапити
і взагалі до концепту 'демона-настановника' хочеться більше пояснень: відчувається, що це щось вагоме і водночас нелегке, але як і чому — ?
хочу зазначити, що прискіпуюсь до деталей не щоб прискіпатися, а через те, що в цілому твір зацікавлює і викликає бажання добудувати собі розуміння, як воно і чому
у вас цікава ідея загалом, мені сподобалося яскраво антитрадиційне представлення янголів, яким творець велів спостерігати за людьми в цьому світі, а вони збоченими шляхами контролюють популяцію і ставляться до людей як до витратного матеріалу
плюс в цьому контексті ,наскільки я зрозуміла, заборона демонам дивитися в очі янгола тут пояснюється не високобожественною природою других, а навіть певним убезпеченням демонів
'не вб'єш? - я тобі не людин - не брешеш? - я тобі не янгол' - найкраще від демона))
і взагалі шлях, пожертва і трансформація демона чіпляє, саме тому про неї хочеться ще саме його особистих почуттів, щоб сповна зрозуміти
останнє - щодо письменницького стилю. у вас він непоганий, вдається ним залучити в атмосферу, але дуже потребує чисто технічних доопрацювань: десь занадто закручено, щоб було читабельно; десь проблеми з розділовими знаками, кілька помилок у слововживанні та орфографії чи одруківок
і вже абсолютно суб'єктивний момент: мені природніше було б читати 'люденя' а не 'людиня', тому що так в принципі твориться більшість подібних зменшувальних в українській мові
сюди ж - те, що в світі з таким різким розмежуванням за видовою приналежністю, де людей звуть виключно 'людинами', як на мене доречніше так само конкретно говорити 'ангели' або 'янголи', а не скакати з одного на інше. та унікальна термінологія твору - особисте діло автора
Дякую, що почитали і за коментарі.
Втративши крила демон по суті більше не демон, але йому ще важко прийняти свою нову природу і він її не розуміє ще й сам. Відьма в хатині взагалі якось випадково виникла. Мабуть ні до чого просто вона там жила, а він йшов повз . Зайшов в гості :))
Ще раз дякую!
Прийшов з флудилки. Сподіваюся вас не образить мій коментар.
Кінцівка таки трохи не зрозуміла. Принаймні в контексті загальної світобудови.
Мені здається що ви хотіли реалізувати схему в якій(колишній) демон проникаючись персоною хлопчика починає співпереживати людям і тому вирішує допомогти людям захищати себе. Проте їх взаємодія виписана досить нерівно. Практично не розкривається рефлексія яка приводить демона з точки "а", в точку "б". Звичайно у тексті є сцени які наводять на подібну думку, але їх трохи мало. В мене принаймні не склалося враження що між головними героями склалися стосунки на основі якоїсь взаємоповаги. Хлопчик(наскільки це можна судити з наявної в тексті інформації) ставиться до демона, як до персони захисника. Демон захоплюється кмітливістю хлопчика, але на тому рівні, на якому нас може захопити те "як весело маленьке кошеня, грається з клубком ниток". І така взаємодія дійсно мала б місце бути. Більше того, гарно прописана, вона б краще розкривала природу демонів, які в бульбашці своєї могутності можуть ставитися до людей або як до "паразитів", або як до "домашніх улюбленців". Проте це не створює передумов до виникнення рівних стосунків і бажання допомогти людям захистити себе. Скоріше мова б була про бажання "захистити бідну тваринку".
Загалом текст наповнений величезною купою подій, які не відрефлексовуються персонажами і тому не зрозуміло як та чи інша ситуація впливає на формування їх морального компасу(або не впливає, бо персонаж вже має готову відповідь на подію).
Звичайно іноді воно навіть йде на плюс. В мене склалося враження що я читаю щось дуже дивне, незрозуміле, інтригуюче. Якесь "weird fantasy".
Проте коли не знаходиш звідки можна розплутати клубок, це враження зникає і залишається відчуття фрагментованості, незавершеності історії.
Дякую за ваш коментар і що зайшли в гості.
Я не думаю, що демон мав бажання допомогти хлопцеві. Це стало його призначенням, тому що він не зміг його вбити.
Напевно мені хотілося передати історію ближче до магічного реалізму, коли події то насправді образи, коли читач знаходить запитання і намагається відповісти на них. Напевно мені не вдалося...
Дякую!
Ще таке, які саме прогалини в Світі?
Ну, я не сказав би що прям не вдалося. Можливо просто не вдалося докрутити це до кінця. Не витримано баланс між сюжетом і образами.
Та й зрештою, це тільки моя думка, а я не сильний в розумінні концепції магічного реалізму.
В будь-якому випадку спробуйте додати до історії трохи(не надміру) рефлексії. Я гадаю що безпосередньо образам це не зашкодить, а тільки збагатить їх.
Дивіться, якщо розмовляти про оповідання саме як про умовне "дивне фентезі", то я не думаю що потрібно шукати ці прогалини настільки вперто. Потрібно поглибити реакції персонажів на світ і напевно трохи додати барви самим образам.
Вони загалом достатньо "турбуючі", але є відчуття що в цій магії забагато реалізму.
Проте якщо хочете спробую:
У вашому світі чотири діючі сили. Люди. Демони. Янголи. Бог.
Бог спить. Ми знаємо про нього що він заснув і поки він спить світом від його імені правлять янголи. Також з слів демона ми знаємо що Бог дозволив полювання на людей цього світу. Ми можемо тільки робити припущення чому він дозволив це. Імовірно як наслідок великої війни у минулому що сприймалася як страшне гріхопадіння. Проте чию сторону займає Бог? Чи він просто усунувся? Чи травмований падінням людей?
Янголи керують світом. Янголи готуються до великої війни з демонами і готують воїнство людей наче. Хоча в іншому випадку ви даєте натяк що вони використовують людську віру(чи щось інше) як харчі. Взагалі не зрозуміло мені чи війна це прояв ініціативи з боку янголів, чи так наказав Бог. Та й коментарі про зацікавленість у людській жінці нагадують апокриф про гріхопадіння, що піднімає питання чи янголи ще досі янголи. І чи дійсно у сучасному стані речей вині люди?
Демони полюють на людей. Демони не люблять людей. Є кілька моментів що натякають на сприйняття людей як шкідників. Імовірно демони не люблять людей за знищення природи. Проте чому в певний момент демони вирішують допомогти людям? Саме допомогти, а не використати як у випадку янголів тому що люди приходять до них добровільно. Також не зрозуміло генезису демонів, адже від янголів вони відрізняються слабко.
Люди. Люди жертви. Люди колись зробили щось жахливе. Я не зміг зрозуміти коли. Бо якщо цивілізація загинула недавно, то так чи інакше у них залишалося б безліч реліктів цієї цивілізації. Якщо давно, то вони змогли б вже давно призвичаїтися до цього і віднайти не тільки вогонь, а й інші примітивні технології. Крім того я не розумію їхнього пасивного ставлення до світу довкола і відчуття сильної здеградованості що прослідковується у них.
Не зрозуміло в чому причини війни між янголами і демонами. Чому янголи використовують людей для цієї війни. Чому демони змінюють свою позицію. Чому люди настільки непропорційно деградували. Чому Бог заснув. В чому провина людей. І чому відкривати полювання на них справедливо з погляду Бога, хоч цим полюванням займаються дві сторони конфлікту які готові почати новий армагеддон.
Погоджуюсь з колегами, що світ оповідання має певні «білі плями» та суперечності, що не дають змоги вибодувати чітку «систему координат», в якій відбуваються описані подіі.
Проте хочу із задоволенням відмітити, як вправно автору вдалося вибудувати персонажів, яким дійсно співчуваєш і за долю яких переймаєшся. Бажаю автору успіхів і натхнення!
У вас дуже своєрідний стиль письма. Фактично всю історію ви переповідаєте і цей формат робить оповідання подібним до розгорнутого синопсису більшого твору.
Трапляються некоректно розставлені розділові знаки, інколи пробіли перед комами, інколи цих пробілів навпаки бракує, також помітив, що у вас чергуються довгі й короткі тире. Словом, на це варто звернути увагу.
Присутні нелогічності.
Наприклад, ви пишете, що в дитинстві людей, що прийшли на галявину, була війна. Зараз вони дорослі. Навіть якщо минуло 40 років з того моменту, не думаю, що за такий час можливо втратити вміння добувати вогонь. Це ж не термоядерний синтез. Та й поведінка людинів доволі дивна. Я б не назвав їх дуже розумними, радше – примітивними. Хоча з тексту очевидно, що вони застали сучасну технологічну еру.
Також момент з демоном, який будучи мисливцем довго не міг знайти людей, а як втратив мисливську професію, одразу вказав хлопцю, в якому бункері переховуються людини.
Не дуже очевидно чому демон, збираючись знищити всіх янголів, боїться кари Творця за вбивство тварини?
Подібних моментів у оповіданні чимало.
Відзначу ідею з ув’язненим демоном. Сподобалося, яке місце ви обрали і як обіграли ту сцену. Це було несподівано і цікаво.
Загалом історія доволі перспективна. Але для її вдосконалення потрібно краще розкрити героїв та світ, закрити всі відкриті питання, усунути нелогічності.
Дякую за ваші коментарі. Стосовно вогню, то якщо немає різних запальничок, сірників, то навряд сучасна людина зможе його видобути. На мою думку. А тварину він не вбивав, бо їх заборонено вбивати. Взагалі його головна мета була знайти демона, а людинів він хапав по дорозі.
Якщо все це треба пояснювати, значить над текстом треба працювати.
Дякую!
Історія цікава, але дещо перевантажена. Всесвіт означений пунктирно, і до нього лишається багато питань. Тобто, поки бог спав, люди влаштували війнушку, винищили все, що можна, і тепер на них полюють всі, кому не лінь? Нащо стерилізувати людей, якщо їх і так мало, і що з ними роблять у монастирі? Стільки "хронометражу" віддано підготовці до війни янголів і демонів - і що там сталося у фіналі? Це тільки те, що сходу згадалось. Словом, матеріал для повісті втиснено в одне оповідання, і не всі сюжетні лінії як слід розкрито. А тема перспективна, і всесвіт цікавий.
Не вимикай свiтло
Проклятий Балроґ
Коментарі 15