Тридцять

Якби Темрява мала форму та могла дихати, Кіра би вже давно її задушила.

«Темряву неможливо підкорити, тільки домовитися», ─ докірливо нагадав бабусин голос. Тільки хто веде перемовини з вбивцею? Це більше схоже на погану гру, в котрій немає переможців: ти, що живеш, доки віддаєш свою енергію, та вона, котра живе, доки нею живиться. Двобічне паразитування.

Ще зі вчора Кіру нудило. Процес Очищення однаково важкий для пацієнта та лікаря. Вчорашній процес був жахливим: підлітка до останнього противилася та роздерла Кірі руку. Лікарка обробила подряпини одразу після сеансу, але хвилювання про можливі зарази досі тривожно смикало мозок.

Повідомлення про сьогоднішній сеанс надійшло дві години назад, проте Кіра не поспішала. Випрала всі шкарпетки, застелила ліжко, розібрала розкидані по квартирі речі. Тільки коли в горнятку закінчилася холодна кава, лікарка зібралася з силами та вийшла на вулицю.

Колись яскраво-жовте листя розлетілося по двору. Розірваний тьмяний шматок приліпився до Кіриних берців, приєднавшись до таких самих бідолаг. Берці давно треба було почистити, але руки ніяк не доходили. Та й для чого, якщо ця багнюка наліпне наново?

Табло на зупинці блимало зеленими строками. Маршрутка повинна була прибути через три хвилини. Потім дві зупинки ─ і ти вже на роботі.

По цьому маршруту їздили тільки три автобуси, і всі вони були абсолютно різні. З нудьги Кіра вигадала передбачення на день від кожного з них. Перший, що засліплював очі жовтою новизною, завжди передбачав легке Очищення. Другий, тьмяно-червоний, з квадратним верхом, обіцяв важке Очищення. Саме ця маршрутка вчора везла Кіру до лікарні. І останній, третій, передбачав щось неочікуване. Бо на нього лікарка ще ні разу не сідала. Іноді їй починало здаватися, що цей автобус існує виключно в її голові.

Почувся шурхіт шин по мокрій дорозі. Перед Кірою зупинилася і відчинила двері треклята третя маршрутка. На її потертому боці ледве виднілася реклама спрею для горла.

«Сьогодні Очищення буде ще жахливішим», ─ зробила висновки лікарка та зайшла в сірий темний салон.

Протягом двох коротких зупинок її хвилювання з живота повільно підійшло до горла. Повернулася нудота. Пейзаж за вікном тільки посилював погані передчуття: з неба зривалися дрібні краплі дощу.

Одразу напроти зупинки стояла лікарня, темно-сіра громіздка будівля. Скляні двері відчинялися проблемно, треба було прикласти більше сили та смикнути їх на себе під певним кутом. Ліктьовий суглоб Кіри звично занив від цього руху.

У віконці реєстратури жінка окинула лікарку презирливим поглядом крізь товсті окуляри.

─ По батькові.

─ Закревська. Новікон нульового рівня.

Презирство в погляді стало ще помітнішим.

─ Кабінет 135, очікує пацієнт першого рівня.

─ Що? ─ Кірі здалося, що вона почула неправильно. ─ Першого рівня? Але я нульовий…

─ 135 кабінет, пацієнт очікує, ─ жінка гримнула віконцем.

Кірі залишалося тільки прийняти цю інформацію. Крокуючи до переодягальні, вона пригадувала можливі ризики при Очищенні пацієнта рівнем вище за лікаря. Одна з перших думок, що приходила в голову, ─ смерть. Для обох. Звісно, були кращі варіанти, але не варто сподіватися на легкий вихід. Темрява не передбачувана.

Лікарка змінила берці на капці, одягнула сіру форму. Зачинила залізну шафу та кинула швидкий погляд у дзеркало на дверцятах. Добре, якщо з таким виглядом її не приймуть за наркоманку: бліда, змучена, з величезними сінцями під очима. Хоча… Точно, очі врятують. Прозоро-блакитні очі мерця ─ знак контракту з Темрявою.

Вицвілими зеленими коридорами Кіра вийшла до 135-го кабінету. Біля нього на лавці тривожно маялася жінка. Її розпатлане волосся вибилося з-під сірої хустинки, пальці нервово смикали широку блузу. З одягу жінки лікарка зрозуміла: вона з Тих, Що Вірують. Для таких отримати дитину з Благословінням рівноцінно найвищій карі.

─ Новікон! ─ Жінка підірвалася з місця, побачивши Кіру. Вона підбігла до лікарки та схопила її за руку. ─ О, поважний Новіконе, пробачте мені! Молю, врятуйте мого хлопчика! Молю вас, молю!

─ Чекайте, я зроблю все, що в моїх силах, ─ Кіра спробувала ввічливо відчепити від себе стурбовану матір. ─ Нехай благословить вас Темна Мати.

─ Так-так, ─ та поспішно склала руки в молитовному жесті та піднесла їх до очей. ─ Нехай вічно буде Її Ім’я на вустах моїх..

Жінка зайшлася в гарячній молитві. Кіра швидко прослизнула в приймальню.

Тонка фігура Лари одразу ж схопила її під руку.

─ Пацієнт першого рівня, отримав Благословіння два тижні назад, ─ відтарабанила асистентка, підводячи її до дверей операційної. 

─ Довго, ─ Кіра прикусила губу. ─ Намагалися боротися самостійно.

─ Мати не визнає, але у хлопця вся спина покрита рваними ранами. Гадаю, проводили своє “Очищення”.

─ Свята вода та шипасті ремені. Нічого в них не змінюється, ─ з видихом підтвердила лікарка. 

─ Хлопець наляканий, але горить бажанням очиститися. Лежить пристебнутий до крісла вже дві години.

Лікарка подивилася на асистентку з німим питанням в очах.

─ Сам попросився.

Кіра відчинила двері до операційної. Холодна блакитна кімната ворожо обступила старе подерте крісло посередині. На ньому тремтів хлопчик років одинадцяти: русявий чубчик на високому лобі намок, нігті обкусані до крові. Він підвів наївно зелені очі на Кіру. В них читався страх і сором.

─ Привіт, ─ натягнула губи в посмішці лікарка. ─ Як тебе звуть? 

─ Андрій.

─ Добре, Андрію. Тобі залишилося почекати зовсім трохи.

─ Поважний Новіконе, прошу, ─ витягнувся з ременів хлопець і з мольбою заглянув в її очі, ─ допоможіть!

Кіра мимохіть здригнулася, але швидко опанувала себе та спробувала зробити посмішку привітною:

─ Звісно, Андрію, не хвилюйся.

Вона ретельно вимила руки, збираючись з силами. Кивнула до Лари, щоб та була поруч і стримувала пацієнта під час Очищення. Зайшла до хлопця зі спини та поклала холодні пальці на його чоло.

─ О, Темна Мати, нехай вічно буде слава твоя, нехай вічно буде воля твоя… ─ ледве чутно затягнув молитву Андрій.

Кіра заплющила очі, зробила глибокий вдих і випустила темряву. Тим, Що Очищують, або Чистильникам, як їх називали поза очі, не потрібні інструменти, щоб дістатися нутрощів пацієнта. За них це робить сама темрява. Ось і зараз вона швидко просочилася крізь Кірині пальці та поринула в хлопця. Перед очима лікарки вимальовувалася повна схема пацієнта. Його серце скажено колотилося в її вухах, кров вторила цьому збитому ритму.

Благословіння любить ховатися. І якщо нульовий рівень Кіра давно могла знайти з першого ж погляду, то перший ще був для неї загадкою. Котру життєво необхідно було розгадати.

Радісна темрява переміщалася по тілу хлопця, поглинаючи його і Кірину силу. Вона, як завжди, раділа свіжому реципієнтові. Немов новий смаколик з улюбленої пекарні. Кровожерлива тварина.

Кіра декілька разів проходилася темрявою по всіх кутках, але марно. Благословіння надійно ховалося в хлопчиковому тілі. Треба ще раз пробігти. Друге коло огляду повинно показати його. Темрява слухняно огорнула хлопчикове серце ─ і знайшла. Золота гаряча іскра Благословіння пристала до стінки серця. Кіра ковтнула слину. Обережно направила темряву тонкими нитками до зірочки, стримала її гарячність. Змусила огорнути іскру тонкою пеленою, повільно приглушаючи золоте світло.

Хлопець почав сильно смикатися. Відділення Благословіння супроводжується сильним болем і мимовільними судомами. Знеболювальне не діє на іскри Святої Сили.

─ Лара, тримай міцніше! Воно біля серця.

─ От… Тримаю! 

Іскра поступово тьмяніла, загострені зіркові кути загорталися назовні. Кіра надійно тримала темряву, що вже хотіла святкувати перемогу. Треба діяти дуже повільно, іскра могла смикнутися від темряви та встромитися хлопцеві прямо в серце. У такому випадку при Очищенні помирають обидва, оскільки лікар в цей момент тісно пов’язаний з пацієнтом.

Зірка темніла дуже повільно, Кіра відчувала, що її сили вже закінчуються. Нарешті останній золотий промінь застиг. Хлопець здригнувся ще раз та обм'як. Темрява з радісним гиканням налетіла на іскру та проковтнула її. Задоволено загурчала і тонкими струмінцями поповзла назад до Кіриного тіла. Лікарка втягнула все та знесилено впала на коліна.

─ Кіра, ти як? ─ обережно запитала Лара, відстібуючи завмерлого хлопця.

─ Жива, ─ прохрипіла Кіра і повільно підвелася на ноги.

Тіло хапали судоми. Нудота посилилася.

─ Притулися до стінки, треба матері повідомити.

Лара вийшла. Кіра повільними кроками підійшла до дверей і вперла погляд в підлогу. Тільки не дивитись у його очі, тільки не дивитись. 

В кабінет забігла жінка й одразу опинилася біля сина, впала на коліна. Обійняла його ноги, любовно цілувала коліна.

─ Синочку, синочку…

Вона підвела очі на Кіру.

─ О святий Номіконе, я буду вічно молитися за вас! Вічно згадувати вашу справу! Вічно!

Кіра втомлено усміхнулася жінці. Тільки не дивитись. Тільки… Не втрималася. Погляд хлопці пропік її наскрізь. Зелені вогні очей горіли та кричали про невгамовний біль утрати. Ніхто з пацієнтів не хоче Благословіння, доки його не відбирають силою.

─ Не залишайте його самого вдома. І тримайте якомога далі всі небезпечні предмети, ─ буркнула вона матері й вилетіла з кабінету.

Кіра довго блювала. Ледве трималася за стінки пластикової кабінки, щоб не впасти на засрану підлогу навколо унітазу. Графік прибирання брехав, останній раз ганчірку тут волочили місяць назад.

Лара зустріла її зі стаканом гарячого чаю, провела до лавки.

─ Маєш поганий вигляд, Номіконе першого рівня, ─ протягнула вона з посмішкою. ─ Твоя остання зірка була отримана важко.

─ Та ну її…

─ Такі думки. Так і самій до Благословіння недовго. Може сходиш до колег, поспілкуєшся?

─ Я краще до справжніх лікарів схожу, а не до віруючих, ─ відмахнулася лікарка. ─ Дякую за чай.

Перевдягнувшись, Кіра непевною ходою виповзла на вулицю, жадібно вдихнула холодне вологе повітря. Темрява задоволено муркотіла всередині. Від цього лікарку воротило ще більше. Вона витягнула з сумки цигарки, підпалила першу та швидко затягнулася. Дим притупив блювотний посмак і важко осів у легенях. Муркотіння трохи приглушилося.

В кишені дзенькнуло. Кіра допалила цигарку та витягнула телефон, натиснула на повідомлення. Останнім часом Церква завела новинну розсилку. Диджиталізація навіть сюди дісталася.

Шановна(ий) Номіконе!

Вітаємо Вас з отриманням нового рівня! Просимо Вас якомога швидше записатися на зустріч з Вашим ментором у найближчому Центрі надання…

Далі текст перекривався гіфкою: в ряді зірок миготіла остання, найбільша з них. Звичайна темна плашка з тридцятьма золотими значками на розбитому екрані смартфона. Тридцять загублених нею душ.

Кіра запалила ще одну цигарку. Курити хотілось нестерпно.