Двадцять восьмого числа, весіннього місяця березня, в районі Севастопольської площі у Києві на світ з’явився Костянтин Мельников. В якому домі того дня була планета Марс, незрозуміло, але у якомусь безперечно мала бути. Адже астрономічний кіпіш побудував життя Костянтина приблизно за таким сценарієм.

Паралельно з навчанням у школі, хлопець досить успішно грав у футбіч в ДЮСШОР «Динамо» Київ, де навіть став чемпіоном України у складі збірної Києва. Далі планета Марс перебралася до іншого дому, і Костянтин закінчив НПУ ім. Драгоманова, де почав писати поезії, оповідання та грати за збірну універу у КВК. Догрався до ступеня бакалавра права, після чого закінчив магістратуру Інституту інтелектуальної власності та сім років працював кухарем в одному з ресторанів Києва – бінго! Планета Марс однозначно любить жарти.

З гастрономічних часів створення текстів вийшло на досить професійний рівень. Так, після дворічного письменницького самітництва з’явилася робота копірайтером у рекламній агенції. Публікації у літературно-мистецькому часописі ТекстOver та у збірках короткої прози. Останні два роки Костянтин входив до топ-фіналістів конкурсу «Новела по-українськи» з новелами «Фунікулер до Києва» та «27». З вересня 2018 року пізнає мистецтво драматургії при студії Молодого театру в Києві.

Про «Жовто-сіру»

Одного разу друг батька розповів мені досить цікаву історію. У сімдесяті в Києві дуже модним було тримати в квартирі черепи людей. Їх використовували як попільнички, сейфи та просто елементи декору. Одного разу троє приятелів пішли до печер Лаври та викрали кожен собі по черепу. Далі з цими хлопами почали траплятися страшні та незрозумілі речі. Я переосмислив його історію та створив світ жовто-сірого кольору.
Досвід виявився для мене дуже цікавим. В певний момент я переставав бути просто людиною, яка описує події. Я ніби перетворився на дійву особу або ж того, хто бачив все на власні очі. Ця гра, де дійсність, художній вимисел та ява переплелись та стали єдиним цілим – стала чудовим досвідом створення жанрового тексту. Певно, буду й надалі відкривати для себе цей світ. А поки, «Жовто-сіра».