Талановита людина талановита у всьому. Наша майбутня збірка гуртує в одну команду людей, які не лише добре пишуть жахи, а ще й малюють, вишивають бісером, або ж є досвідченими музикантами.
Володимир Кузнєцов (гурт Discordant System), Євген Лір (гурт Pta Khi), Руслан Ясинський (гурт Clind Eastwoot). І це лише ті, про кого ми наразі знаємо.

Але не всі з них мають ротацію на радіо, розривають попсовий «Х-Фактор» та збирають стадіони.

Дівчата, тримайте себе в руках, хлопці, тримайте дівчат, ми представляємо вам наступного учасника горор-альманаху «Кошмари Бабая» - Сергія «Колоса» Мартинюка.
Оповідання Сергія «Родина» висіло на нашій електронці ще задовго до його літературного дебюту «Капітан Смуток», яке вийшло у видавництві «Фабула». І ми втішені, що наразі маємо змогу показати його широкому загалу, хоч і не можемо похвалитися, що причетні до його прозового дебюту.
«Родина» - це типовий «boys horror». Оповідання має класичну схему і розвивається у відповідності до кінематографічних історій: картинка чітка, дії логічні і часом передбачувані. Ми не побачимо в цьому творі прихованих натяків та сенсів, лишньої філософії чи біблійних алюзій, адже це міцний зразок белетристики — оповідь, яку проковтуєш за один раз. Ця робота чимось нагадує «Воно» і «Кульбабове вино» в одному флаконі.

Отже, про автора, його творчість та оповідання «Родина» — у невеличкій довідці.

Сергій «Колос» Мартинюк — лідер і засновник українського гурту «Фіолет» та низки музичних проектів, арт-директор фестивалю «Бандерштат», автор роману «Капітан Смуток», який побачив світ у 2018-му році.
Народився в Дубні на Рівненщині, закінчив у Луцьку історичний факультет (спеціальність «Політологія»), займався громадською діяльністю, деякий час працював держслужбовцем у Волинській ОДА та в місцевих медіа. Нині проживає в Києві.

Дебютний роман «Капітан Смуток», котрий вийшов у видавництві «Фабула», отримав хороші відгуки від Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Юрія Винничука та Макса Кідрука і став один одним із найбільш продаваних дебютів 2018-го в Україні.

Оповідка «Родина» — це міні-ода тій частині мого дитинства, котра минала в селі Залібівка на Рівненщині. З ранніх років, завдячуючи любові до жахастиків у кіно та літературі, я наповнював навколишній світ своїми потаємними сенсами, де кожен об’єкт являв собою щось більше, ніж просто садок, погріб, ліс чи кладовище… І населені ці об’єкти були далеко не лише звичними сутностями. В оповіданні присутні вигадані магічні топоніми, котрі я планую використовувати в майбутньому, і «Родина» стала для мене, фактично, спробою окреслити ці території. Спробою, щоправда, іронічно жартівливою, хоча і без лютих дитячих страхів, з якими і мені свого часу випало стикнути, коли у зовсім юному віці, поночі, я якось потрапив на тутешнє кладовище…