Ми продовжуємо знайомити вас із авторами збірки жахів від проекту Бабай.

Євген Лір — з когорти тих авторів, про яких можна сміливо зазначити «молодий та перспективний». Цьому хлопцеві всього 23 роки, а він вже може похвалитися непоганим доробком на літературній ниві, зокрема, його дебютна книга — збірка малої прози «Підземні ріки течуть», як її називає сам Євген, екзистенціального горору, вийшла друком у «Видавництві Жупанського», що, як відомо, орієнтується, в числі інших, на «темну» літературу. Взагалі на папері Лір стартував з оповідання «Степ» (збірка «Дотик зачаєного жаху» від журналу «СТОС») у 2017 році, і цей твір, безсумнівно, є перлиною збірки. Крім того, Лір перекладає твори майстрів готичної прози у тому ж видавництві: «Король у жовтому» Р.Чемберса (2018 рік), «Місячна дитина» А.Кровлі (вийде в 2019 році), та у видавництві «АССА» — Д.Ленді «Черептон Крутій».

Детальніше про Євгена можна почитати у Вікіпедії (подейкують, що ця стаття написана навіть не ним), а зараз зосередимося більше на оповіданні, яке ми відібрали для майбутньої збірки (так, вона досі без назви, але потроху обростає плоттю).

На конкурс до ювілею Стівена Кінґа (СК70) Ліром було надіслано два оповідання, які пройшли відбір і розглядалися суддями на предмет включення до збірки. Але ще до того, як СК70 було призупинено на невизначений період, від автора надійшов лист з вибаченням і проханням зняти його твори з конкурсу. Причин Євген не називав, але особисто в мене певні здогадки зародилися. Як пізніше виявилось, я мав рацію. Ці оповідання називалися «Хижа» й «Атер».
Коли ми реанімували конкурс до ювілею Стівена Кінґа, окрім конкурсантів вирішили запросити до збірки людей, які більш-менш в темі. Тому, бажаючи хайпанути на авторові, якого видають, на достойному рівні оцінивши прозу Євгена Ліра, ми запропонували написати оповідання конкретно для прийдешньої збірки.

Твір було отримано, він називається «Пертурбація», і це крута річ.
Євген Лір не зрадив власній традиції: оповідання вийшло химерним, екзистенційним, як висловився би сам автор. Жахи відбуваються не так в реальності, як у свідомості головного героя, і ці два паралельні світи сплелися так міцно, що ані сам герой, ні читачі не зможуть до самого фіналу зрозуміти, чи насправді відбувається вся ця чортівня, а чи провідник швидкого потягу отруївся картоплею з м’ясом і страждає від галюцинацій.

Загравання зі свідомістю — не нова тема в літературі, проте Євген закрутив достойний сюжет і змалював моторошну сцену, що відбувається не з далеким Джеком в «Східному Експресі», а із нашим з вашим земляком в тісній коробці купейного вагону нічного потягу.
Ось що каже сам автор про своє оповідання: «Задум для «Пертурбації» мав дві опорні точки. Перша – це знайомий кожному читачеві досвід подорожі у вагоні «Укрзалізниці», де подеколи відбуваються не менш жахливі події, ніж ті, що трапилися в оповідці. Друга — споконвічне питання метафізики «чи може життя людини бути сном величнішої істоти?». Тож ласкаво прошу до купейного вагону рейсу «Новоолексіївка – Ковель», не забудьте взяти постіль та вдягнути навушники. А ще, обов’язково візьміть собі чаю – у цій подорожі він вам знадобиться».

Чай…Чай, він всюди! Ненавиджу чай…..