Остап Українець – письменник, перекладач, літературознавець, масон, мандрівник, троль, майбутній політик, дражнив Тіну Канделакі, курить люльку, автор романів "Малхут" ("Фабула") та "Транс" ("Видавництво Жупанського"). В письменницькій діяльності стартонув одразу з крупної форми, хоча має в доробку і оповідання ("Плєс" у Світі Фентезі та оповідання "Адвент" у "Новій прозі"). Регулярно бере участь в різноманітних літературних заходах, в тому числі і присвячених темній літературі, тобто має що сказати для українських горорманів.

Оповідання "Ось іде мрець" на перший погляд — буденна історія, що переносить нас в гнилу атмосферу студентських гуртожитків із загидженими туалетами, засмальцованими плитами й прокуреними кімнатами. Багато хто з вас в курсі, про що мова.
Проте далі оповідь заводить нас до інфернальної пастки, де в напівтемних коридорах і вкритих пліснявою кухнях чигає зло. Воно в’ється в каналізації, шурхотить в підлозі, готове щомиті вискочити і нагородити вас древнім подарунком, від якого просто неможливо відмовитися.

Ось що про оповідання каже сам автор:

Якось із хлопцями сиділи в гуртязі на кухні, порушували внутрішні правила гуртожитку, аж тут почулося сичання, бо прорвало обрізану трубу. Комусь здалося, що то щурі і хтось пішов перевіряти. А я подумав, що в такій антисанітарії, як у гуртожитку, це таки можуть бути щурі — ідеальне ж місце для епідемій. А тоді думка просто зайшла трохи далі, хоч я й не писав його надто серйозним. Це ще, вважайте, пізньопідліткова проба письма.