Вільям Чемберс Морроу: забутий «малий класик» химерного жаху

За життя слава оминула Вільяма Морроу, який досить швидко проміняв примарні літературні лаври на стабільну, більш прибуткову роботу журналіста. Його химерні історії часто публікувалися у «темних антологіях» та тематичних фантастичних журналах, проте за його життя світ побачила лишень одна збірка жахів.

Сьогодні у наукових колах США побутує думка про величезний та недооцінений талант Морроу, а сам він заслуговує на місце в пантеоні видатних американських авторів XIX – першої чверті ХХ століття. Коротка проза Морроу – це чудовий сплав надприродного та дивного, вплетений у жахливу історію з неординарним сюжетом, яка пробирає до кісток.

Вільям Чемберс Морроу народився 7 липня 1854 року в місті Селма, штат Алабама. Батько Морроу – баптистський священик, був власником невеликої ферми та готелю в Мобілі. До свого п’ятнадцятиріччя юний Вільям допомагав батьку в управлінні готелем. Освіту молодший Морроу здобув у коледжі Говарда (нині Семфордський).

У 1879 році Вільям Морроу переїхав на захід до Каліфорнії, де розпочав літературну діяльність. Перші його оповідання вийшли у виданні «The Argonaut». Щасливий випадок звів його там з легендарним Амброузом Бірсом, який якраз завершував там дворічний період роботи. За словами «безпощадного Бірса»:

«Вільям Морроу, який жив у Сан-Хосе, Каліфорнія, мав разючий дар писати страшні історії. Його розповіді змушували читача буквально наяву відчувати, як по спині, звиваючись, ковзає змія з огидно холодною шкірою, а від жаху ворушиться волосся. Багато хто від його історій тремтів, а дехто навіть не знаходив у собі сміливості читати їх на самоті»

Вважається, що саме завдяки патронажу Бірса кілька найвідоміших і високо оцінених ним оповідань Морроу надалі з’явилися в газеті Вільяма Рендолфа Герста «San Francisco Examiner». Мабуть, найвищу відзнаку від Бірса Марроу отримав у сатиричному творі «темного майстра», де створений ним персонаж красномовно вигукує:

«У мене в кишені одна з казок Вілла Морроу, але я не наважуюся йти туди, де достатньо світла, щоб її прочитати»

Візитною карткою Вільяма Морроу вважається химерна збірка «Мавпа, ідіот та інші люди» («The Ape, the Idiot & Other People», 1897) – єдина та повноцінна прижиттєва збірка оповідань автора. Це чотирнадцять коротких текстів (не більше ніж п’ятнадцять сторінок), населених ярмарковими чудовиськами, закривавлені різноманітними каліцтвами, людьми з кунскамери та хірургічними експериментами хворої уяви.

Серед найяскравіших текстів у цій збірці головним чином слід відзначити оповідання «Творець монстрів» («The Monster Maker») – це історія про божевільного хірурга, який живе у гігантському будинку зі своєю дружиною, яка насправді є наслідком його хворих експериментів. Дану історію часто відносять до світу вільного продовження безсмертного «Франкенштейна» Мері Шеллі.

В іншій історії «Un Stylus» («Без стилета») – зарізаного чоловіка рятує від вірної смерті геніальний хірург. І вишенькою на торті є оповідання «Непереможений ворог» («His Unconquerable Enemy»), де слуга, позбавлений рук і ніг, вирішує помститися раджі, який наказав його скалічити (тут можна побачити сюжетну схожіть з історією Е. А. По «Стриб-Скок»).

Спираючись на слова сучасників, Вільям Чемберс Морроу проводить міст між творчістю Едгара По (який, як усім відомо, був натхненний переважно автентичними різноманітними фактами) і Говардом Лавкрафтом, дядьком, якому не потрібне зайве представлення.

Творчість Морроу спрямована на вивчення людської душі, феноменів та станів, що виникають у момент глибокої нервової напруги і фрустрації. Девіантна поведінка (її форми, витоки та причини) одна з центральних проблем у короткій прозі Морроу.

З позиції «нормальної» людини вчинки, думки і діяння героїв історій важко зрозумілі, але по-своєму вони послідовні та логічні. Питання «норми» та «межі» у людській поведінці подається автором, як рубіжне та надважливе, а самі твори Морроу часто називав «психологічними етюдами».

У 1881 році Морроу одружився з Лідією Е. Гоутон. У них була одна дитина, яка або народилася мертвою, або померла в дитинстві. На жаль, відомості про життя письменника досить фрагментарні та плутані.

Дебютний роман Морроу «Криваві гроші» побачив світ у 1882 році. В основі сюжету покладено суперечку про право власності на землю, яка відбулася у травні 1880 року на фермі в долині Сан-Хоакін поблизу Генфорда, штат Каліфорнія. Сутичка між поселенцями та маршалом США та іншими представниками Південно-Тихоокеанської залізниці призвела до семи смертей. Цей інцидент, відомий як «трагедія Мідії», згодом став основою для романів Френка Норріса «Восьминіг» (1901) і Мей Меррілл Міллер «Перше лезо» (1938).

За іронією долі, Морроу почав працювати кореспондентом для видання «Southern Pacific Railroad» майже через десять років після згаданих подій.

Наступний роман Морроу – «Дивна сповідь» був опублікований у кількох номерах журналу «Californian» протягом 1880–1881 роках. Однак, окремою книгою так ніколи й не виходив.

Подальші два пригодницькі романи «Чоловік. Його марка» (1900) та «Лентала південних морів» (1908), публіцистичний твір «Сучасний богемний Париж» (1899) та коротка подорожня брошура «Дороги навколо Пасо-Роблес» (1904) теж не сприяли популярності автора. У 1908 році він назавжди залишає письменницьку стежку, займаючись лишень журналістикою.

У 1899 році Вільм Морроу заснував школу для письменників, а в 1901 році він написав памфлет «Мистецтво писати для публікації». Амброуз Бірс досить неоднозначно прокоментував роботу колеги з цього приводу:

«Шкода, що Морроу вчить інших писати погано, замість того, щоб самому писати добре. Але мені здається, що ми не маємо на це жодних претензій, або, якщо й маємо, то проти свинячої публіки, а не проти Морроу. Він, безперечно, писав би книжки, якби він міг собі це дозволити, як і зробив би я».

Коли Вільям Морроу покинув наш світ 3 квітня 1923 року, основна частина його творчого доробку все ще залишилася розкиданою в газетах та журналах, опублікована посмертно.

У 2000 році світ побачила унікальна збірка В. Морроу «Творець чудовиськ та інші історії» («The Monster Maker and Other Stories») під редакцією С. Т. Джоші (найкращого біографа Г. Ф. Лавкрафта) та Стефана Дзем’яновича. Автори зібрали не лише найкращі оповідання з рідкісної збірки Морроу, але й розкопали майже двадцять оповідань, які досі були не перевидані.

Дві дюжини фантастичних оповідань охоплюють широкий спектр історій від примарних та химерних розповідей до історій про схиблених науковців. Обкладинка та внутрішній портрет Вільяма Морроу у книзі створені відомим художником Алленом Кошовським. Дана збірка – це колекційне та обмежене видання, світ побачило лишень 450 пронумерованих примірників.