Щось більше, ніж просто цікава і чудернацька річ

Вже більш ніж пів року Україна — на шпальтах усіх світових видань, і цікавість іноземців до нашої культури і наших людей видається непідробною. На жаль, ми самі, звикнувши озиратися на захід, надто мало цінуємо талановитих українців, що живуть поруч із нами. Тож сьогодні “Бабай” радо знайомиться — і знайомить читачів — із Алісою Точиловською, майстринею з Одеси й поціновувачкою темного мистецтва, що створює надреалістичні скульптури фантастичних істот.

Скільки років ти робиш ляльки і коли в тебе з’явилося розуміння власної тематики й техніки? Наскільки твої перші роботи відрізнялися від теперішніх?

Чесно кажучи, мені не дуже подобається термін “лялька” відносно моїх робіт. Насправді я досі не вигадала, як саме мені б хотілося їх називати, але здебільшого я сприймаю їх як артоб’єкти чи скульптури.
Перші кроки до створення істот я зробила десь у 2014 році. Це було слизьке маленьке створіння з реалістичною грубою текстурою шкіри, яке мені наснилося. Через деякий час, вперше читаючи “Каральний рок над Сарнатом” з “Циклу Снів” Лавкрафта, я була здивована детальним описом дуже схожих на мою першу роботу істот. Такий-от цікавий збіг. На жаль, фото цього персонажа не збереглись.
Перші роботи доволі сильно відрізняються від теперішніх. Можу напевно сказати, що техніка у кожній новій роботі стає помітно кращою. Кожного разу я намагаюсь підвищувати для себе рівень складності виконання та ідеї в цілому.

Скільки часу забирає розробка нової ідеї та виготовлення самої скульптури? І що надихає на появу нових персонажів?

Час у мене сильно корелює з натхненням — якщо воно є, то я можу просто відімкнутись від реальності, годинами не відволікаючись від праці, не зважаючи на будь-які незручності чи власні потреби. Буває так, що ідея захоплює мене зненацька і я намагаюсь якнайшвидше розпочати її відтворювати; це майже ніколи не буває якимось запланованим процесом. Іноді ідея сильно змінює свій курс у процесі створення, і ніколи не знаєш, куди вона приведе у кінці. В середньому створення нової роботи разом з історією і концепцією забирає від одного місяця до двох-трьох, але якщо натхнення бракує, це може сильно затягнутись.
Натхненням може стати буквально що завгодно, але я знаходжусь у постійному пошуку нового. Це відвідування природи, іноді сни, але частіше — поглинання великої кількості різноманітної тематичної горор-літератури, візуального мистецтва, кіно, відеоігор тощо.

Чи важлива для тебе наявність історії, що супроводжуватиме ту чи іншу скульптуру, або ж ти лишаєш простір для інтерпретації новими власниками?

Так, історія дуже важлива. Я завжди намагаюсь оточити свою роботу атмосферою, яка підкреслить вкладені в неї сенси і допоможе відчути, до якого світу вона належить. Ніби це щось більше, ніж просто цікава і чудернацька річ. На жаль, не завжди виходить передати це достатньо влучно. Я не можу похизуватися письменницьким хистом, але сподіваюсь, що спроби створити якусь подобу лору навколо персонажів трохи віддзеркалять глядачеві моє уявлення про магічний реалізм. З цим, я не проти, якщо нові власники зможуть побачити в них щось своє.

Чому центральним образом бренду стали саме тролі?

Тролів у мене серед робіт не так вже і багато. Цей нікнейм виник ще до того, як я почала робити скульптури: тоді я захоплювалась скандинавською культурою і міфологією. Trollcatcher походить від шведського “trolldom” — магія; тобто це “ловець магії”.

Який персонаж тобою ще не втілений, але обов’язково з’явиться? Чи є персонаж, який не з’явиться ніколи?

Я починала зі створення конкретних істот на базі фольклору різних країн, але згодом відійшла від цього до власних вигадок. Єдиним винятком хочу зробити істот українського міфу — у майбутньому планую втілювати більше концепцій, пов’язаних з Україною і нашими автентичними уявами про світ незбагненого. Це не обов’язково будуть якісь конкретні персонажі, скоріше мої фантазії з українською ідентичністю, але от концепція годованця мені дуже подобається, думаю, він обов’язково буде.
Персонажі які не з’являться ніколи? Це точно ті, що вже були створені кимось іншим. Досить часто люди просять мене зробити реалістичного Добі з “Гаррі Поттера” чи якогось Йоду з чергового серіалу. Цим я не займаюсь і попереджаю, що виконання і продаж таких замовлень є незаконним, неетичним стосовно власника прав на персонажа та й просто нецікавим для мене, як для автора.

Розкажи трохи про техніку виконання.

Я повністю являюся самоучкою, вся моя техніка від початку і до кінця — це дослідження і навчання у вільному польоті. При створенні скульптури я використовую ледь не все, що завгодно: починаючи від сухих помаранчевих корок, свинячого ворсу, природних елементів, і закінчуючи старими стоматологічними інструментами моєї бабусі, інструментами власного винаходу і всім, що просто працює. В мене є два типи робіт: унікальні, повтори яких я не роблю ніколи, і серійні, для яких я створюю спеціальні форми для подальшого вилиття копій із поліуретану. Останніх у мене небагато, наразі лише один вид, бо рутинно працювати таким собі “конвеєром” зовсім не приносить задоволення.

Яким ти уявляєш собі ідеальне життя скульптури у нового господаря?

Я завжди сподіваюся, що новий власник буде дуже обережним. Термін “лялька” мені тому і не подобається, бо асоціюється з чимось призначеним для гри, дитячої забави, навіть коли до неї додають приставку “арт-” чи “інтер’єрна”.
Мої роботи досить тендітні, їх легко пошкодити, а для дитини вони взагалі можуть бути небезпечними. Це речі не тільки для отримання естетичних вражень і створення атмосфери, але і для поринання в магічні історії; можливість доторкнутися до цього неіснуючого світу. Більшість із них можуть приймати різні пози через металевий скелет всередині, але тут теж слід пам’ятати про обережність.

Як багато часу минуло від першої виготовленої до першої проданої скульптури? Як з’явилося розуміння, що це може бути джерелом доходу? Де попит більший, в Україні чи за кордоном, і чи збільшився закордонний попит як до української майстрині за останні місяці?

Перша робота знайшла нову власницю достатньо швидко, десь через тиждень після створення. Жінка з мого міста побачила скульптуру у соцмережі і запропонувала купити. Спочатку я робила їх для себе за покликом натхнення і просто викладала в інстаграм, а тоді мої підписники почали звертатися з пропозиціями купити роботи. Мені було дуже приємно, що вони розлетяться по світу і не будуть тільки вкриватися пилом на полицях у моїй кімнаті.
На жаль, клієнтів з України можна перелічити на пальцях однієї руки — їх всього троє за всі роки мого творчого шляху. Основна маса клієнтів завжди була з-за кордону: здебільшого це США, Британія, країни ЄС. Мої істоти розповзлися по світу і де тільки не живуть. Окрім росії: мене дуже тішить, що жодна моя істота не живе на росії і ніколи не житиме.
Коли почалась повномасштабна війна росії проти України, я якраз була в середині процесу створення нової скульптури, яку я досі не закінчила, тому не можу нічого сказати про попит як до української авторки. Якийсь час я займалася продажем зображень своїх фоторобіт і скульптур у цифровому форматі в якості NFT для донатів грошей ЗСУ і волонтерам: у цьому просторі загальна увага і бажання NFT-спільноти допомогти українським митцям дуже посприяли. Я планую ще повернутися до світу криптомистецтва у майбутньому.

Чим ти захоплюєшся окрім виготовлення скульптур? І які твої музичні, літературні та мистецькі вподобання?

Найскладніше питання. Про це можна говорити дуже довго, бо вся моя творчість напряму пов’язана з моїми уподобаннями. Скільки пам’ятаю себе, я завжди дуже глибоко захоплювалася різними темами, до рівня нездорової фіксації та одержимості. Люблю химерне і неоднозначне, знаходжу спокій і затишок у загадковості темряви, дослідженні прихованих сенсів, суперечливостей, спостереженні переплетення ідей і концепцій, що, на перший погляд, зовсім не пов’язані між собою. Обожнюю копнути глибше, загубитися у тумані пошуку.
Якщо говорити про музику, то дуже великий вплив на мене справив гурт Nox Arcana з їхньою готичною неокласикою, багато своїх робіт я створювала, прослуховуючи їх. Ще можу виділити дарк ембієнт лейбл Cryochamber, де кожен виконавець створює в своїх альбомах щільну атмосферу, доповнюючи її описами фантастичних сетинґів. Слухала багато різної музики, включаючи різноманітний метал, ритуал-фолк, сумно-ностальгічний ретровейв, низькі asmr-звуки природи чи просто різноманітні шуми. Умова одна — щоб стимулювало уяву.
Серед літератури люблю тверду наукову фантастику, готичні новели, горор, містику, фентезі, детективи, нон-фікшн, сучасну філософію, обожнюю якісний наукпоп на різну тематику. Взагалі дослідження наук, що відкривають секрети нашого всесвіту, можуть подарувати дуже багато натхнення і цікавих концепцій для нових робіт. Серед улюблених авторів, звичайно ж, Говард Лавкрафт, Артур Мекен, Елджернон Блеквуд, Роберт Чемберс, Роберт Стівенсон, Клайв Баркер, Пітер Воттс, Ґреґ Іґан, Філіп Дік, Вільям Ґібсон, Сюзанна Кларк, Джон Толкін, Анджей Сапковський… не хочеться когось забути, але тоді буде важко зупинитися.
Ще маю цікавість до вивчення кримінальної психіатрії, аналізу поведінки серійних убивць, тоталітарних деструктивних сект; знаходити закономірності і відмінності інших цікавих випадків. Колись я мріяла стати слідчим, навіть вступила до навчання у цьому напрямку, але після практики стало зрозуміло: в наших реаліях це не завжди про захист і сприяння правопорядку. Попри повний скептицизм, полюбляю досліджувати теми фольклору, окультизму та різноманітних релігій. Всупереч тематиці моєї творчості, я скептично ставлюсь до існування магії і всього пов’язаного з цим та можу віднести свої погляди до атеїзму. Вважаю, що наша реальність, природа, величезні простори космосу, складні біологічні системи, автентичні культури та інше можуть бути не менш вражаючими і дивовижними, ніж вигадані магічні концепції. Кожен новий цікавий факт здатен викликати цілий вир думок, бажання дізнатися більше, і що найприємніше — це все правда, яка нас оточує.
Читаю мангу, з улюблених авторів — Цутому Ніхей, Дзюндзі Іто, Йошітоші Абе, К’ю Хаяшида. Люблю аніме, перелічувати тайтли краще і не починати. З художників хочу виділити перш за всіх Джона Аткінсона Ґрімшоу, його картини ідеально відображують атмосферу, у якій я завжди хочу загубитися. Обожнюю химерні сюжети Пітера Ферґюсона, футуристичні світи Саймона Столенгаґа, темний фантастичний сюрреалізм Здіслава Бексінського, романтичні твори художників-прерафаелітів, таємничі й містичні полотна Арнольда Бекліна. Серед скульпторів виділю незбагненну уяву Акіші Уеда і майстерність Томаса Барсело Кастелла. Нерідко мене надихають відеоігри у жанрах горор та RPG із сюжетом та атмосферою, особливо шаную неабияку вигадливість інді-авторів. Думаю, краще мені зупинитися хоча б на цьому, бо такі переліки у жодне інтерв’ю не влізуть :)
Дякую за інтерв’ю і цікавість до моєї творчості.

Слідкувати за творчістю Аліси можна в інстаграм-профілі Trollcatcher