Що читати довгими зимовими вечорами. Рекомендації Володимира Арєнєва

Ден Сіммонс. Террор.
Ден Сіммонс відомий у нас передовсім як автор космоопери нового типу: його тетралогія «Гіперіон/Ендиміон» давно вважається класикою жанру. Хоча насправді Сіммонс давно і плідно працює у чотирьох різних конвенціях. Починав він як автор «крутих детективів», потім узявся за горор і наукову фантастику, а згодом переключився на пригодницько-історичні романи з елементами фантастики ж. «Терор» — взірцевий приклад такого твору: в його основі лежать реальні події, пов’язані з експедицією Франкліна, та пояснення загадкових подій Сіммонс дає [знищено Антиспойлерним комітетом]. Захоплива й атмосферна «цеглина», яку ковтаєш буквально за кілька днів, чудово пасує до зимової пори. Додатковий ефект занурення можна отримати, якщо вдома немає опалення, хоча це вже — опціонально.

Террі Пратчетт. Дід Кнур.
Знаю-знаю, українською ще не переклали, але як можна не згадати про роман, в якому настільки глибоко й дотепно досліджено саму природу Різдва? Отож — жодним чином не можна оминути, а вже чекати на переклад чи шукати інші варіанти (наприклад, зайвий раз прокачати скіли користування англійською) – це на ваш розсуд. Про всяк випадок додам: роман входить до підциклу про Смерть з величезного циклу про Дискосвіт, та це не означає, що ви мусите ретельно вивчити всі попередні томи: у Пратчетта зв’язки між романами не настільки суттєві. А Смерть, який змушений виконувати роль Діда Кнура (аналога св.Миколая у Дискосвіті) — повірте, це не тільки смішно, але й захопливо.

Джо Аберкромбі. На лезі меча.
Роман, який варто починати саме на свята — щоб встигнути розправитися із ним раніше, ніж доведеться вирішувати, яким саме чином ви шукатимете спосіб прогуляти роботу і його дочитати. Фентезі нового покоління: динамічне, цинічне, непередбачуване. Місцями помітно, що це дебютний роман, та ця його «дебютність» досі лишається недосяжною для переважної більшості вітчизняних авторів.

Яцек Дукай. Крига.
Цей двотомний роман у багатьох асоціюється із жахом та панікою ще до того, як вони, власне, починають його читати. По-перше, відлякують обсяги, по-друге, відгуки критиків, які твердять про буцімто непід’ємну для пересічного читача глибину тексту. Що ми на це скажемо? Проза Дукая густа і соковита, світ він змальовує майстерно, переклад Андрія Павлишина — шикарний, а сама «Крига» — цілком стравна. Та й коли братися за неї, як не взимку?..

Джордж Мартін. Ночеліт.
Ще до того, як широкий загал дізнався про існування автора «Пісні Льоду та Полум’я», Джордж Мартін вже був відомий серед любителів фантастики — причому фантастики наукової. Він писав оповідання й повісті, часто на межі кількох жанрів, і збірка «Ночеліт» знайомить нас із такими текстами. Оператор трупаків на віддаленій планеті, моторошні вбивства на космічному кораблі, спроби осягнути, чим є організм, який живе на розумних гуманоїдах, — паразитом чи перепусткою до вічного життя… Динамічно, моторошно, соковито — от, мабуть, три основних ознаки цих текстів. Українське видання на додачу має ілюстрації на шмуцах, післямову, з якої ви дізнаєтеся чимало про молодість та перші творчі успіхи Мартіна, а також корпус приміток.

Всі фото взяті з вільного доступу в Інтернеті