Рет Джеймс Вайт. "400 днів пригнічення"

Ви читали Бориса Віана «Я прийду плюнути на ваші могили»? Як він через призму сексуальності, ненависті і жорстокості зображує проблему расизму? Так от «400 днів пригнічення» - це Віан на максималках, Рет Джеймс Вайт в подібному емоційному ключі зводить цю проблему до максимуму, демонструє, що навіть у сьогоденні проблема расизму все ще, на жаль, надто актуальна. Він ніби молотом вбиває в голову читача порозуміння того, що будь-яка соціальна нерівність має свої наслідки, причому ці наслідки являються виключно негативними.

Хоча, насправді, на відміну від творіння Віана, «400 днів пригнічення» - набагато глибша і жорстокіша книга. Вайт піднімає проблеми не лише расової, але і гендерної нерівності, проблему насилля над людьми і дитячих травм, навіть проблему фанатичної, безапеляційної сліпої любові, зображуючи її також в негативному ключі.

Взагалі книга дуже контрастна, Вайт змушує читача то співчувати одному персонажу, то захоплюватись ним, то навпаки, ненавидіти його. Те, як автор маніпулює емоціями і думками читача, особисто мене просто вражає. Вайт умудряється логічно описати, як любов може поєднуватися з катуваннями і приниженнями, як можна боротися проти однієї нерівності, і при тому просувати іншу.

Деякі глави книги – це романтично-любовні описи, які виглядають ніби вирваними з якогось жіночого роману; інші ж – мало не порно, описане з кращих фільмів навіть не Brazzers, а скоріш порностудії Kink.com; а при прочитанні ще деяких глав просто волосся дибки стає, від неможливості і жорстокості описаних сцен.

Книга, хоч і важка, хоч і жорстока, але хороша, вона просто прекрасно демонструє читачу, що будь-яка ненависть має свої наслідки, і вертається ще більшою злобою.

І наостанок не можу не згадати про один невеличкий мінус: всі попередні читані мною книги даного автора відрізнялися абсолютною логікою, до котрої взагалі нема як причепитись, а от в «400 днів пригнічення» все ж є кілька моментів, де логіка трохи кульгає.

Читайте також: Рет Джеймс Вайт - "Population Zero"