Поділитися

 (Прислухайтеся до них, дітей ночі. Яку музику вони створюють!)

Чому тема вампірів стала настільки популярною? Чому їх, як моторошну ляльку, одягають у найвигадливіші – а подеколи найдурнуватіші – лахи? Роблять з них гламурних блазнів чи хтонічне зло, возводять до люциферів і кидають у прірву липучих жіночих фантазій? 

Розглянемо найвідоміше сузір’я вампірських новел і спробуємо відповісти. 

К. Баркер

«Залишки людського»


Ретельний і ледь не по-сплеттерськи м’ясний текст про хлопця-повію: усе, що вам (не)хотілось знати про те, як загиджують своє життя до біса вродливі люди. А от безсмертній кровожерливій істоті, виявляється, потрібні не тільки нутрощі – але й багатий внутрішній світ. По-справжньому неочікувана історія: начебто спочатку хапаєшся за ґамбургер, а от уже цмулиш витончений екзистенційний коктейль.

Б. Ламлі

«Некрос»


Поєднання класичної лякалки про місцеве чудовисько і не менш класичної історії взаємного зваблення. Вампірська хтивість серед безлічі негроні, віскі та чинзано набуває неперевершеного смаку. Незважаючи на посередність сюжету, який навмисно відволікає тебе на споглядання курорту для багатіїв і принадних компаньйонок для них же, новела доводить читача до якісного і цілком навмисного розчарування.

Б. Стейблфорд

«Чоловік, який кохав вампірку»


Оповідання, що відповість на усі питання: чому вампіри не пожеруть людство? Що, власне, у їх крові? У чому перевага звичайного смертного над пекложителем (ні-ні-ні, ані слова про кохання)? Середньовічна історія, замішана на темах батьків і дітей, прогресу і первісності. Ледь не забула, ще – надзвичайно гострозуба: «вампіри-чоловіки куди лякливіші чоловіків, вони, подейкують, практично не одружуються».

М.М.Сміт

«Полонений»


А тепер питання від мене: за обіцянку чого ти, читачу, погодився б на поцілунок вампірки? Як тобі варіант, сповнений напівфранцузькими вуличками і кав’ярнями, ледь солоний від артилерії «маргарит», поміж яких блукаєш у навіженому простір-часові? Як тобі варіант, коли безневинна зустріч-на-одну-ніч стає зустріччю-на-усе-безсмертя? Хутчіш до цієї оманливо простої новели – вона ніколи тобі не забудеться.

Р. Кемпбел

«Приплід»


Замість одного-єдиного вампіра, що винахідливо шукає собі крові, це оповідання пропонує цілісінький зоопарк недорозвинутих, химерних, покручених, різнобарвних упирчиків усіх родів та видів. Особливого контрасту надає огидна постать головного героя: ветеринара, який ненавидить тварин.

Н. Кілпатрік

«Підвал старого дому»


Меланхолійна новела, більш схожа на каталог меблів. Герой повільно совається до кожного предмету в будинку свого дитинства, аби зрозуміти, що найбільш кровожерливе створіння – це пам'ять. Назавжди вчепившись своїми іклами у речі, у кімнати, у мотлох, вона тільки причаїлася, щоб за слушної нагоди знову сотати з тебе ґлузд, аж доки ти не спустошишся і не заторохтиш пусткою.

Р. Блох

«Венгерська рапсодія»


І так важкуватий, як прабабусин килим, стиль автора, який ще й стилізує під оповідки середини 19 століття? Чим я зможу вас причарувати? Наприклад, влучним поєднанням жагою тіла і жагою золота. Авантюрним, десь простакуватим, сюжетом описується те в людині, що ніколи не зійде нанівець – жадання.

К. Фаулер

Легенда про Дракулу як телешоу у прайм-тайм»


Сучасна і креативна переробка основних аспектів «Дракули» Брема Стокера: одержимий ним молодик (збігається навіть ім'я), ситуація замкненості і безвиході, поступове знищення людяного, реальна боротьба проти уявного зла. Дракула ж інтерпретується тут як бездоганна байдужість світу до наших прагнень і маленьких життів.

Р. Крістіан

«Вампір»  


Якщо ви справжній фанат Кінґа, то читали і його верлібри. Тож для вас цей нехитрий римований текст не стане сенсацією. Втім, вірші жахів, як і в даному випадку, сповнені певним відьомством: ритми болю і смерті вкочуються прямо у ваші збуджені нерви.

Г. Б. Кейв

«Страґелла»


Корабель, пахощі квітів, що оплели його палубу – що може бути більш романтичним? Згинаючі від голоду й відчаю моряки натрапляють на дещо «неправильний» корабель і, незважаючи на усіяні кістками палуби, гнилизну у помаранчевих пуп’янках на щоглах, вибирають цю смерть, а не інакшу. Напрочуд колоритний текст, наче зі старовинної американської газети про жахи і несусвітнє.

Д. Шоу

«Тиждень з немертвими»


Коротке, але промовисте оповідання – декілька днів з життя саморобного полювача на вампірів. Щоправда, чи так він їх вбивати хоче як трахати, незрозуміло.

Ф. Ґарлоу

«Будинок у сутінках»


Невибагливе оповіданнячко, що начебто містить усі необхідні елементи: ікласті красуні, занадто самовпевнені чоловіки, легендарний дім на пагорбі, де можна «розважитись». Проте якогось елемента не вистачає. Чудовий приклад тексту, написаного заради двох останніх абзаців.  

С. Кларк

«Ізгої»


Трохи схожий на «Їжака у тумані» сурвайвал-горор, де обираєш поміж пеклом, яке пропонують «інші», і пеклом, яке пропонує твоя власна «іншість». Вампіри тут показуються в якості трюїзму і складаються з шовків, вина і сумних очей. Але концепція аутсайдерства напівмертвих розкрита доглибно.

Р. Четвінд-Хейз

«Лабіринт»


Одна з найбільш яскравих інтерпретацій теми, яку можна коротко охарактеризувати як «Чай. Бісквіти. Плоть». Завжди причаровує, коли милі бабусі біля охайних будиночків розгортаються, наче шкаралупа, і постають архидемонічними почварами.

К. Е. Ваґнер

«Понад усяку міру»


Чуттєва, сексуальна, запаморочлива історія про золоте життя («Віддай себе абсолютному задоволенню, плинь в теплих водах плотського гріху – еротичних кошмарах понад будь-якої міри, чуттєві мрії – наш безсмертний скарб»), марення сновид, потойбічну розкіш елітних почвар. Новела, в якій кожен штрих складається у довершену мозаїку, тож впевнено віддавайтесь абсолютному задоволенню.

Б. Коппер

«Лікар Портос»


Хитрувате оповідання, що до кінця намагається обдурити читача так само, як і кожного з трьох героїв. Незважаючи на лаконічність виразних засобів і загальну камерність – це вдається. Навряд чи й ви однозначно скажете, хто жертва, а хто – нападник.

П. Маколі

«Навпростець до пекла»


Музично-наркотичний тріп із присмаком важкого металу. Геніальність і шизофренія, з точки зору автора, притягує вампірів до людей не гірше, ніж цнотлива врода. Енергійне текстове збочення, що грає на межі почуття огидного і прекрасного. 

Д. Етчісон

«Воно приходить лише вночі»


Якщо довго дивитись на вампіра, то навряд їм станеш, але нудотна спека, невпинне дзижчання машини, психоделія нічних подорожей напевно можуть. Просте за сюжетом оповідання, але натхненне з точки зору нагнітання саспенсу і куйовдження нервів.

Ч. К. Ярбро

«Інспекція у Єрихоні»


Поєднання фізіологічного горору, «Дня бабака» і неквапливого споглядання за вампірським міцелієм на прикладі одного зубожілого містечка. Найбільш цінна історія антитезою «демонічно нудних смертних» і «смертельно цікавих неживих».

П. Тремейн

«Крісло Дракули»


На чому тільки ви ще не роз’їжджали у просторі і часі! Але спробуй лишень це крісло-дибу, і воно вирве твою свідомість, зануривши у абсолютний, рідкісний відчай, схожий хіба що на кафкіанську безодню.

С. Дж. Баундс

«Смак крові»


Дещо жартівлива історія про кримінального репортера, який розслідує власний перехід на «інший бік». Легкими штрихами автор змальовує павутиння клану кровопивць, що охопило практично увесь світ – і протиставляє його банальність нашим готичним очікуванням.

М. Тем

«Ліпша половина»


І знову про кохання. Але саме те, що полягає в жаданні віддати себе, стати «донором» для коханих паразитів, позаяк інші стосунки маловідомі й серед вампірів, і серед людей.

Дж. Борк

«Дияволова трель»


Міцний ірландський ель, який шумить дияволом Паганіні, лепреконськими арфістами, жагучою музикою і тим, як вона, «найтваринніша з мистецтв», охоплює и виїдає серцевинку одержимих нею.


І ще дванадцять оповідань, в яких вампіри будуть вас епатувати, емпатувати, пригощати коксом з блискітками гламуру, розкидатись перед вами магічним таро, оперувати револьвером замість ікл і пускатися берега з домашніми настоянками.  

Але на поставлене на початку запитання усі вони відповідають однаково: сенс вампірів – це потяг. Надмірний, надприродний потяг, потужніший за людські зв’язки, сильніший за смерть. Бо nothing humans lo(i)ves forever.


Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: