«Магія молодості ніколи не зникає повністю»

Хоч він вже і був відомим автором жахів, найбільшу популярність Роберту забезпечила книга «Життя хлопчика» (у Польщі нове видання книги вийшло під назвою «Magiszne lata» («Чарівні роки»)). Ностальгічний і моторошний роман про дорослішання на початку 1960-х років в декораціях американського Півдня.  

Останні два десятиліття Роберт Маккаммон присвятив серії книг про Метью Корбетта, фантастичній сазі, дія якої відбувається в колоніальній Америці XVII століття. Нещодавно для польських читачів вийшло нове видання «Життя хлопчика» і «Поклик нічного птаха», перша частина циклу про Корбетта. Ми мали можливість перекинутися кількома словами з автором.

Себастьян Рерак: Мабуть, у дитинстві ви жили неподалік від будинку з привидами. Ви коли-небудь наважувалися зайти всередину?

Роберт Макмаммон: У цьому будинку не так багато привидів, оскільки про нього розповідали по сусідству. Говорили, що в його підвалі жив дух людини зі шрамами, понівеченим обличчям. Мені вдалося дослідити околиці будинку, але сам він був замкнений.

Я б сказав, що мене більше надихнув будинок з привидами з розповідей мого дідуся. У дитинстві дідусь жив неподалік від нього в Південній Кароліні. Ці історії дуже стимулювали та розвивали мою уяву, тому що я візуалізував їх у своїй голові. Думаю, саме так я навчився писати так, щоб читачі могли «побачити» історію.

СР: «Життя хлопчика» часом читається як любовний лист до поп-культури початку 1960-х рр. Які з ваших особистих відкриттів у книгах, фільмах чи музиці ви вважаєте найважливішими для вашої подальшої письменницької кар’єри?

РМ: Ну, в дитинстві я багато читав і захоплено слухав музику. Також я підписався на журнал «Famous Monsters of Filmland», який писав не тільки про сучасні фільми жахів, а й про жахи минулого, в тому числі з часів німого кіно. Дуже багато сприяло моєму письменницькому розвитку, і неможливо навіть перерахувати все. Список у кінці «Життя хлопчика» містить лише невелику частину того, що спонукало мене стати автором.

СР: Що, на вашу думку, змушує книгу «Життя хлопчика» продовжувати приваблювати нових читачів, яким, скоріш за все, абсолютно чужий досвід дорослішання 60-х років на півдні США?

РМ: Я вважаю, що де б ти не виріс, кожен відчуває радість молодості. У цьому, на мою думку, і є частина чарівності цієї книги. Так само відчуття таємниці, важливість сім’ї та дружби, а також віра в те, що магія молодості ніколи повністю не зникає з чийогось життя. Однак все залежить від особистої точки зору і ставлення.

СР: Проте велика частина цієї магії зникає, коли ви дорослішаєте. Що займає його місце?

РМ: Інша магія. Магія пізнання себе, усвідомлення почуттів інших людей і повага до цих почуттів, розуміння того, що кожен, хто колись народився, несе в собі унікальний світ, який ніколи більше не існуватиме. Цей світ складається з сім’ї, в якій ви виросли, де ви народилися, усіх ваших натхнень, поглядів на життя, симпатій і антипатій, інтересів і вподобань, друзів і, нарешті, усього, що ви робите на цій планеті. Немає двох однакових людей. Ми повинні це зрозуміти, знайти в цьому радість і дивовижність.

СР: Чи знаєте ви, що «Життя хлопчика» набув популярності в Польщі після того, як уперше вийшов тут у 1996 році?

РМ: Ні, я про це взагалі не знав, але я радий це чути!

СР: «Життя хлопчика» пронизаний ностальгією, але це не приховує темних сторін описуваної епохи. Расова напруга, бідність, жорстоке поводження з тваринами... Ваше бачення зовсім не ідилічне.

РМ: Хоча серцем роману є юнацька магія, сама історія має відповідати реаліям часу, в якому вона відбувається. Чи пізнаємо ми радість, якщо ніколи не зазнаємо горя? Чи знаємо ми, що таке успіх, якщо ніколи не зазнавали невдач? Чи можемо ми зрозуміти доброту, не знаючи, що таке жорстокість? Усе це дуже актуально для розвитку людини, і «Чарівні роки» розповідають про розвиток Корі як майбутнього письменника та особистості. Корі відкритий світу і готовий до різноманітних вражень. Навіть якщо іноді його змушують це робити.

СР: Я знаю, що оригінальний видавець спочатку неохоче ставився до «Життя хлопчика», оскільки не міг прив’язати його до одного жанру. Мабуть, для вас було особистою перемогою видання книжки?

РМ: Так і було, хоча я хотів би, щоб весь процес пройшов гладко з самого початку. Я був дуже розчарований, коли мій тодішній видавець не зрозумів роман. Я вирішив, що він має бути тим, хто надихає автора створювати більші та кращі твори, незалежно від жанру.

СР: Після «Boy's Life» ви видали «Gone South», а потім зробили перерву в написанні майже на десять років. Що стало причиною?

РМ: Причиною стали подальші проблеми з видавцями. Тим часом я написав «Поклик нічного птаха» і не зміг її опублікувати. Я думав, що ця книга — наступний крок у моїй еволюції як письменника, але люди, на яких я покладався в плані її публікації, не поділяли мого ентузіазму. Тоді я вважав, що моя кар’єра закінчилася. Я взяв свої іграшки і пішов додому.

СР: «Поклик нічного птаха» нарешті побачив світ у 2002 році, а нещодавно відбулася його польська прем’єра. Відчуваєте хвилювання за місцевих читачів, які тільки починають відкривати для себе серію Метью Корбетта?

РМ: Однозначно так. Мені дуже подобається персонаж Метью Корбетта, і я насолоджувався процесом створення його світу. Я також ціную можливість прикрасити історичні події, так би мовити, трохи «дивацтвами». Створення цієї серії, яка постійно розвивається, для мене суцільне задоволення та розвага.

СР: Ви повністю присвятили себе цій серії. Чи бачите ви найближчим часом можливість створити зовсім інший, окремий роман?

РМ: Так. Тут, в Америці, серія про Корбетта підходить до завершення. Я вже почав працювати над його десятою, заключною частиною. Я буду сумувати за ним, його супутниками та історичним світом, у якому вони живуть, але в мене вже є кілька ідей для нових самостійних романів.

СР: Цього року у Польщі вийшла книга «Поклик нічного птаха» та нове видання «Життя хлопчика». Чи отримали ви відгук від польських читачів?

РМ: Мені сказали, що книги отримали чимало позитивних, схвальних відгуків. Я також помітив багато постів у соціальних мережах про них. Я радий, що обидва романи сподобалися польським читачам.

СР: Тим часом польська прем’єра роману «Слухач» запланована на 2023 рік. Як би ви представили цей роман?

РМ: Події відбуваються в Новому Орлеані 1934 року, а головний герой — молодий темношкірий чоловік, який бере участь у змові щодо викрадення людей з метою отримання викупу, яку задумали двоє найгірших лиходіїв, яких я міг придумати. У своїй голові він «чує» голос викраденої білої дівчини з багатої родини, яка в свою чергу здатна почути його. Таким чином, герой є єдиною людиною, яка може спілкуватися з нею, тому він може знайти та врятувати її.

СР: Чи могли б ви сказати, що «Життя хлопчика» змінило ваше життя, крім того, що він став надзвичайно популярним?

РМ: Роман, звичайно, додав мені впевненості. Я думав, що якщо досягну такого успіху з тією книгою, як сподівався, я зможу зробити все. Це також змусило мене відійти від жаху і спробувати щось нове. Я зрозумів, що не варто боятися нових викликів. У цьому сенсі «Життя хлопчика», безсумнівно, змінив моє життя.

Книга на сайті польського видавництва «Vesper»