Поділитися

 (Коли театри занепадають)

Цей матеріал - не про жахи. А про занепад, депресію, дистопію. Дивлячись на ці фотографії, починаєш усвідомлювати, що коли занепадають заклади культури, то й сама культура - разом з ними. А скільки таких є в Україні?

Державний театр Лов (Loew’s State Theatre)

Державний театр Лов відкрився 3 квітня 1926 року в Новому Орлеані, штат Луїзіана. Його спроектував відомий архітектор Томас В. Лемб. Будівництво театру на 3335 місць обійшлося у 1,5 мільйона доларів (20 мільйонів доларів США з урахуванням інфляції). На момент відкриття це був «найбільший театр на південь від Філадельфії та на захід від Чикаго».

Loews State Palace – Abandoned Southeast

Як і у багатьох тогочасних театрів, там показували водевілі та німе кіно.  Театр мав велику сцену, оркестрову яму, орган, декілька гримерних і навіть приміщення для тварин у підвалі. Також у Державному театрі Лов був окремий вхід, каса та 600 місць на балконі для кольорового населення. З 1950 до 1964 року театр приймав лише білих глядачів.

Згодом через фінансові труднощі приміщення переобладнали під кінотеатр; мармурові панелі вестибюлю та старовинні люстри продали, натомість замінивши їх пластиком. Наприкінці 1980-х театр відреставрувати, а у репертуар повернули театральні постановки на концерти.

Однак будівля значно постраждала під час урагану Катріна, і театр було остаточно закрито 15 лютого 2007 року. Упродовж останнього десятиліття розглядалися різноманітні проекти його відродження, як от створення інтерактивного музею музики Луїзіани, однак жоден з них не затвердили. Наразі Державний театр Лов закритий, та реставрація не передбачена.  

Театр Пелес (The Palace Theatre)

Театр Пелес відкрився 26 листопада 1925 року в місті Гері, штат Індіана. Будівлю на 3000 місць спроектував відомий архітектор Джон Еберсон.

The Abandoned Palace Theater - Architectural Afterlife

Спочатку основну частину театрального репертуару складали водевілі, а у 30-х роках його повністю переобладнали для показу кінофільмів. Проте у 1960-х роках сталеливарна промисловість регіону почала занепадати, злочинність зростала, а кількість відвідувачів зменшилась. У 1968 році у вестибюлі театру сталося убивство. Театр закрили в 1972 році. Згодом він відновлював покази вистав, проте ненадовго – у нових власників не вистачало грошей на утримання будівлі. У 2002 році Дональд Трамп профінансував ремонт будівлі, однак театр так і не відновив свою роботу.   

Театр Істаун (Eastown Theatre)

Театр Істаун відкрився 1 жовтня 1931 року в Детройті, штат Мічиган. Спроектований в стилі бароко архітектурною фірмою В.Дж. Вейвера, театр на 2500 місць слугував для кінопоказів, а не для театральних вистав. На той час відкриття кінотеатру було грандіозною подією, й Істаун не став винятком. Газети назвали відкриття «найславетнішою подією в історії східного Детройта».

Eastown Theatre | After the Final Curtain

Театр закрили в 1967 році, і після косметичного ремонту знову відкрили як концертний зал. Разом із тим, театр став місцем нелегальної діяльності. Наркоторговці відкрито продавали наркотики під час концертів, і після двох убивств та поліцейських облав, Істаун закрили 11 грудня 1971 року.

Відтоді будівля театру переходила з рук в руки, а її стан із плином часу значно погіршився. Неодноразово були спроби відновити мистецькі події у театрі, проте нестача грошей та несприятлива криміногенна ситуація району перешкоджала планам. 9 серпня 2010 року у приміщенні театру сталася пожежа. Вогонь знищив половину комплексу, і міська адміністрація прийняла рішення знести будівлю. У 2014 році мисливці за металом зрізали сталеві крокви, що призвело до обвалення даху та часткової руйнації бічної стіни. Театр знесли у листопаді 2015 року.  

Театр Капітолій (Capitol Theatre)

Театр Капітолій відкрився 21 листопада 1921 року у Нью-Лондоні, штат Коннектикут. Квитки на святкування відкриття розпродали всього за кілька годин. Газета «Нью-Лондон Дей» зазначила, що «наш театр своєю красою, комфортом, обладнанням та розміром не поступиться жодному театру в країні». За задумом архітектора В. Х. Лов, над аркою просценіуму були зображені фрески з херувимами. Як і багато інших театрів того часу, «Капітолій» мав оркестрову яму та орган.

Capitol Theatre New London, CT — Matt Lambros Photography

Театр Капітолій закрили 22 квітня 1974 року одразу після візиту інспектора, який виявив численні порушення, серед яких загроза обвалу, затоплення підвалу та проблеми з каналізацією. Останньою краплею стала скарга діячів профспілки на небезпечні умови праці. Відтоді будівля театру не використовувалася. До міської адміністрації надійшло кілька проектів переобладнання будівлі театру під виставкову залу, дискотеку, кінотеатр, блошиний ринок та молитовний дім Свідків Єгови. Однак усі проекти були відхилені.

У 1995 році місто здійснило загальне технічне обслуговування театру: відремонтували дах, зняли крісла та прибрали всередині будівлі, але з тих пір додаткових робіт не проводилось. На даний момент театр виставлений на продаж.  

Театр Детройту (Detroit Theatre)

Спроектований відомим архітектором К. Говардом Крейном, театр міста Детройт, штат Мічиган, відкрився 3 лютого 1928 року. Будівництво театру на 2070 місць та прилеглого 18-поверхового офісного будинку обійшлося в 5 мільйонів доларів. Всередині театр був схожий на готичний іспанський замок. Журналісти охарактеризували театр як «розкіш Старого Світу в поєднанні з комфортом Нового Світу».

 

Detroit's Michigan Theatre named one country's coolest parking structures -  Curbed Detroit

Театр закрили на модернізацію в 1950 році, переобладнавши його у кінотеатр: змонтували нові проектори, екран та звукову систему, а у вестибюлі обладнали буфет. Однак він пропрацював лише два роки і остаточно закрився в серпні 1972 року. Меблі з вестибюлю, люстри, фонтани, сидіння та мармурові статуї виставили на аукціон. З квітня 1978 року Детройтський симфонічний оркестр використовував театр як студію звукозапису, але був змушений покинути будівлю в 1983 році через погіршення її стану. Того ж року театр внесли до Національного реєстру пам’яток архітектури. До міської адміністрації надійшло кілька проектів відновлення будівлі, а також план про її знесення для будівництва бейсбольного стадіону, але жоден з них не затвердили.

У травні 2017 року оголосили про перебудову офісної частини у житловий будинок на 148 квартир з торговими площами на першому поверсі. Забудовник має намір знести театр, оскільки, за його словами реставрація напівзруйнованого театру ставить його фінансове становище під загрозу.

  Театр Колоніал (Colonial Theatre)

Описаний у «Лаконійському демократі» як «один із найкрасивіших театрів Нової Англії», театр Колоніал у місті Лаконія, штат Нью-Гемпшир, відкрився у квітні 1914 року. Архітектор Джордж. Л. Гріффін спроектував будівлю у неоколоніальному стилі для венеційця Бенджаміна Піскопо, який прикрасив інтер’єр театру протипожежною завісою з зображенням свого рідного міста.

Colonial Theatre – Laconia, NH | After the Final Curtain

6 квітня 1915 року Бостонська оперна трупа поставила на сцені театру оперу «Трубадур». Загалом репертуар театру складався здебільшого з водевілів, однак разом з занепадом цього жанру в кінці 20-х - на початку 30-х років театр переобладнали для показу кінофільмів.

У серпні 2002 року Колоніал закрили. Востаннє він використовувався як піцерія та кінотеатр. На щастя, велика частина оригінального декору та протипожежна завіса збереглися. 15 червня 2015 року місто оголосило про придбання та відновлення театру. Перша частина реставраційних робіт розпочалась у березні 2016 р. Після реставрації театр переобладнають на багатофункціональний мистецький простір. 

Театр Квінз (Queens Theatre)

Театр Квінз відкрився 29 грудня 1927 року у місті Квінз, штат Нью-Йорк. Спроектований архітектором Р. Томасом Шортом, театр на 2500 місць переважно демонстрував водевілі та німе кіно. У січні 1929 року театр переобладнали для показу звукових кінофільмів. Така зміна репертуару віднадила постійних глядачів, що призвело до зменшення фінансових надходжень. 13 вересня 1938 року у театрі стався прикрий інцидент: кіномеханік Соломон Шульман вбив свого помічника Ната Клейна під час показу кінострічки "Диявольська вечірка".

Queens Theatre – Queens Village, NY | After the Final Curtain

Театр Квінз закрили 1 березня 1974 року після показу «Останнього танго в Парижі» з Марлоном Брандо та Марією Шнайдер у головних ролях. Основною причиною стало довготривале недофінансування та низька заповненість залу. У липні 1990 року театр Квінс відремонтували та переобладнали у центр виконавчих мистецтв. Міська адміністрація сподівалася, що нестача таких центрів між Манхеттеном і Лонг-Айлендом дасть театру шанс. Однак задум провалився і театр нову закрили наприкінці грудня 1990 року.

2 жовтня 1993 року прихильники релігійного руху «Храм народів» придбали будівлю та у 2006 році почали її реконструкцію. Фасадні роботи були завершені, проте внутрішні навіть не розпочинались. У 2019 році будівлю було виставлено на аукціон.

  Театр Стейт (State Theatre)

Розрекламований у місцевих газетах як «гордість міста», театр Стейт на 2500 місць у Саут-Бенді, штат Індіана, відкрився 29 січня 1921 року. Будівництво тривало 16 місяців і обійшлося у 500 000 доларів (6,7 мільйона доларів США з урахуванням інфляції). Архітектор Генрі Л. Ньюгаус спроектував будівлю з неокласичним екстер’єром та розкішним інтер’єром.  

State Theatre – South Bend, Indiana | After the Final Curtain

У 1927 році театр став програвати своїм конкурентам, які пропонували глядачам звукові кінофільми, і у жовтні 1929 року мер Саут-Бенда наказав закрили театр. Кіномережа Парамаунт викупила будівлю, провела косметичний ремонт і на Різдво того ж року театр відновив свою роботу. Загалом, будівлю використовували не лише для показу кінострічок, але й для проведення урочистостей, конкурсів краси та зйомок телепередач.

Театр знову закрився 3 листопада 1977 року через нерентабельність. Будівля змінила багатьох власників, якийсь час функціонувала як концертний зал та нічний клуб. У 2005 році театр переобладнали під культурний осередок, проте уже на весні 2013 року його пустили з молотка через несплату податків. На початку 2019 року студент Університету Індіани запустив кампанію "Save the State Theatre SB", для здору коштів для відновлення театру.

Театр Роксі (Roxie Theatre)

Театр Роксі в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, відкрився 25 листопада 1931 року, і постав на місці старого театру Квінн Суперба. Новий театр був розрахований на 1637 місць і призначався в основному для показу кінофільмів, але разом з тим мав невелику сцену для театральних постановок. Архітектор Джон М. Купер спроектував будівлю у стилі  арт-деко. Будівництво розпочалось у червні 1931 р.  і його вартість склала близько 100 000 дол. США (або 1 663 794 дол. США з урахуванням інфляції).

Roxie Theatre – Los Angeles, CA | After the Final Curtain

Історія театру Роксі затьмарена низкою трагічних подій, починаючи зі смерті генерального директора Гаррі Мецгера 3 серпня 1943 року. Глядач виявив тіло Мецгера, який помер від серцевого нападу, у касі театру. Напередодні Різдва 1954 року невідома жінка скоїла самогубство у глядацькому залі під час показу кінострічки "Схрещені мечі". У червні 1958 року працівник театру зв'язав та пограбував адміністратора.  

У 1989 році театр Роксі закрили. У 1995 році театральні каси демонтували, а вестибюль використовували як торгові площі. До адміністрації міста надходили пропозиції щодо повторного використання будівлі, включаючи план переобладнання театру на ресторан, однак жодна з них не була втілена в життя.

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: