Поділитися

 (Horror Movies + Metalcore = …?)

Кіноманіяки обожнюють повертатися. Американський гурт Ice Nine Kills наслідує їхні звички. Альбом The Silver Scream, який став для гурту проривним і вдихнув нове життя в класичні фільми жахів, обрамивши їх потужним звучанням металкору, отримав сиквел. Знову тринадцять страшенних пісень та музиканти, які вже добре знають, що подобається хворим любителям жаского. Без досвіду першої частини ми занурюємося в другу, доведеться постаратися втримати трусики сухими. Тепленький The Silver Scream 2 нас вже зачекався, не гаємо часу, знайомимося і Welcome to Horrorwood.



Opening Night являється вступом до альбому, де пояснюється, що наступні тринадцять пісень через свою гротескність не допущені до слухачів американською звукозаписною індустрією. Проте вони розкриті поліцейським управлінням Лос-Анджелесу, що розглядає їх, як основні докази вбивства фронтменом Ice Nine Kills своєї нареченої.


Welcome To Horrorwood про горор, що супроводжує кіно. Задля слави всі готові піти на божевілля. Глядачі прагнуть шокуючих сцен, незважаючи на реальні страждання, що за ними стоять. Пісня про жах, яким насичена індустрія, про те, яку насолоду від нього отримують. І ліричний вступ «INK fills the page… A classic killer completes the cast…», що вдало використовує абревіатуру гурту, підкреслює це збочене задоволення.

Циклічність, що починається з жорстокості в житті, яка відображається в кіно та повертається до реального життя новою спіраллю, пронизує трек та встановлює концепцію альбому. Хоча це оригінальна пісня, в ній прослідковується вплив франшизи «Крик».

Вокал та інструментальний супровід підкреслює акценти, від ніжності до жорстокості. Забігаючи наперед, відзначу, що в кожній пісні присутні саме кінематографічні звукові прийоми, що вкупі з візуальною складовою занурюють в атмосферу горор фільму.


A Rash Decision більш класична металкор композиція, що займає особливе місце в моєму серці. А все через те, що посилається на серію фільмів «Cabin fever», або ж «Лихоманка». Фільм 2002 року, напевно, краще творіння Елая Рота, вразив мене, ще школяра, у далекому минулому.

Пісня поєднує в собі чисті партії з відчаєм людини, що помирає, екстремальним вокалом підкреслює почуття до такої ж приреченої коханої та моралі вбивства безнадійно хворого.

Отже, мерщій дивитися фільм, якщо не бачили. Ну, і пісню не забувайте прослухати.


Assault and Batteries стала другим синглом альбому, випущеним з повноцінним кліпом. Композиція заснована на всім відомій історії ляльки-вбивці Чакі. Вона вкрай брутальна та хаотична, насичена екстремальним вокалом та контрастними звуками дитячого крику. Пісня, мов неспинний потік жаху, що шматує кожним рядком та звуком вашу психіку. Все підкреслюється шикарним візуальним рядом, тому п’ятихвилинний кліп можна цілком розглядати, як горор короткометражку.

Завершується ж відео нарадою поліцейських, що й дивилися кліп. Тут ми дізнаємося, що соліста гурту затримано, але доказів недостатньо, й розслідування, про яке я згадав на самому початку, тільки починається.


The Shower Scene посилається на знаковий трилер Альфреда Гічкока «Психо». Починаючи з дзвінка у двері мотелю, пісню насичують класичні звуки даного фільму. Історія, що ведеться від імені сина божевільної жінки, з самого початку навіває страх. Використання різних інтонацій розкриває емоції героя та грає на наших.

Композиція, напевно, одна з найсильніших в цьому альбомі з точки зору жаху. За декілька хвилин їй вдається подати історію, наповнену гамою почуттів та відчуттів, що безперечно, лякають.

Можу лиш додати: «You can’t escape The Shower Scene!»


Funeral Derangements вражає слухача важким звучанням та відповідними емоціями. Ще один повноцінний кліп, який є цілком гідною екранізацією «Кладовища домашніх тварин». Адже коли мова йде про горор, неможливо оминути Стівена Кінґа. Гадаю, описувати, про що йде мова в пісні, немає жодного сенсу. Тому для висновку знову скористаюся рядками з композиції: «Sometimes, sometimes, “Dead is better”»

Проте на самій пісні відео не завершується. І коли касету витягують з програвача, ми знову переносимося до відділку поліції. Окрім жарту про «Кладовище домашніх тварин» ми дізнаємося, що все доволі заплутано, але детектив усе-таки натрапив на слід.


Rainy Day ще один кліп, який закріпив моє враження про прекрасну гармонію пісень гурту й створеного до них відеоряду. Парасолька на перших секундах нахабно натякає на тематику пісні. Звучання індастріал металу та ґеймерські аудіо ефекти довершують композицію, як данину ігровій серії «Resident Evil». Текст занурює в подобу ігрового процесу з постійною дією та вибором, що має зробити геймер.

За традицією кліп завершується нарадою поліцейських, проте зомбі - не найкраща доказова база. Також є додаткове відео до даного кліпу, й нам випадає нагода почути слова самого підозрюваного.


Hip To Be Scared (feat. Jacoby Shaddix) за участі соліста гурту Papa Roach також може похизуватися гарним кліпом. Все для того, щоб передати всю естетичну криваву картинку оригіналу, а саме «Американського психопата». Самозакоханість, жорстокість та божевілля, зафіксовані на плівці, приводять нас до кімнати допиту. Але, зі слів героя, «This confession has meant nothing…», тож поїхали далі.


Take Your Pick (feat. Corpsegrinder). Якщо попередні пісні вам здалися занадто важкою музикою, то цю можете й не вмикати. Тут металкором навіть не пахне, це чистий death metal. А от сміливців чекає історія, що базується на фільмі «Мій кривавий Валентин». Де любов завдає болю й амур закликає до вбивства. Можливо, ця композиція надихне вас, як мене, наприклад, переглянути оригінальний фільм, чи то римейк (там, взагалі-то, Дженсен Еклз грає головного героя).


The Box (feat. Brendon Saller of Atreyu and Ryan Kirby of Fit For A King) враховуючи, як на Бабаї полюбляють Клайва Баркера, ця пісня має сподобатися усім, адже базується на «Повсталому з пекла». Завдяки широкому складу виконавців трек має різний вокал: чистий, скрім та ґроул. В гармонії з інструментальним супроводом це створює класичну металкор композицію з усіма елементами, що визначають цей жанр, що, в свою чергу, пасує до не менш класичної історії.


F.L.Y (fet. Buddy Nielsen of Senses Fail) враховуючи приємний стиль виконання та лірику, першу половину треку можна легко трактувати, як філософські роздуми вченого про своє життя. Проте, коли «клята комаха зростається з ним», ми розуміємо, що назва, певно, й не якась загадкова абревіатура. Мерзенний фільм «Муха (Fly)» 1986 року, що загидив наше минуле неперевершеним за своєю мерзенністю гримом, от про що тут йде мова.


Wurst Vacation відразу вкидає в атмосферу брутальні німецькі фрази (а хіба в цій мові можуть бути інші?). Зроблено це не випадково, адже так нам представляють німця Йохана, який катує Пакстона у кривавому горорі «Гостел» (знову привіт Елаю Роту). Додавання німецької мови, особливий інструментальний супровід з електронними елементами та потужний ґроул надають пісні атмосферу Neue Deutsch Harte.


Ex-Mortis вийшла особливо «Groovy». Композиція всіма своїми деталями занурює нас в історію «Зловісних мерців», а саме другої та третьої її частин. Драйвова пісня, що використовує фрази та інтонацію головного героя Еша, прекрасно передає дух та настрій кінострічок.

Тож, морально відновившись після жорстокої Wurst Vacation та зарядившись позитивом від Еші Слеші, можна переходити до фіналу.


Farewell II Flesh містична завдяки фортепіано та місцями груба, як і прийнято в металкорі. Вона починається з дзижчання бджіл, чим відразу натякає, про що буде йти мова. Та й потім прямим текстом оповідач говорить: «I’m the Candyman!»

Знову не обійшлося без Клайва Баркера. Саме за його оповіданням «Заборонене» знято фільм 1992 року Кендімен (англ. Candyman), що для тих, хто досі не здогадався, підкажу, і є основою останньої пісні альбому.

Завершує ж довгий шлях блукання класичними фільмами жахів лютий ґроул, що підбиває підсумок усієї історії:

«The mirror, the mirror, I'm always inside

Wave Farewell II the Flesh, ‘cause it's your time to die

DIE!»

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту:


Коментарі 0