1598
0
(Вмикаю скандальну музику і наливаю в чашку скандальної кави. Чи клав я цукор? І Н Т Р И Г А)
Всі ми знаємо Ларса фон Трієра, любимо його безумні ідеї та персонажів-психів. Тим, хто більш-менш слідкує за творчістю режисера, відомо, що практично всі його роботи ще до виходу обростають чутками, плітками, фігурують в скандальних заголовках.
«Сотня людей покинула зал під час фільму!», - ага, знов Трієр пустує.
Як на мене, доволі вдалий метод, хоч і не новий. Так, згоден, що гамір навколо персони Ларса не виникає на порожньому місці, проте часом маркетологи перегинають палицю. В кількох місцях. І це починає не на жарт дратувати.
Особисто я чекав виходу фільму, і обов’язково його гляну. Проте нещодавно стрічка в Фейсбуку настирливо почала пхати мені якусь дичину під виглядом анонсу. Я взагалі недолюблюю рекламу, а вже коли липкі пальці вітчизняних піарників починають мацати те, що я люблю, хочеться комусь прибити кепку цвяхом до голови.
Чомусь все, до чого торкаються маркетологи з України, виглядає як дешева китайська підробка (китайці й якісно вміють робити, а от наші земляки – ні).
І якщо на рекламу «Хуявей», де мені пропонують «повелівати поглядом», чхати, то реклама фільму жахів, котрий давно чекаю, щиро бісить.
Отже, по пунктам.
- «Від найскандальнішого режисера світу» (!)
Пацани, я розумію, що гучні фрази і гіперболізація – то дієва фішка, але бляха, звідки це твердження? З рейтингів недосайтів і псевдокритиків? За якими такими критеріями визначається «скандальність» режисера? Кількість трупів? Літри крові? Відрізані клітори? Мінет випадковому пасажиру? Так десятки й сотні режисерів можуть цим похвалитися. Жорстокість не має визначеної шкали, і поділок на ній не перерахувати. Все залежить від контексту, від сприйняття, від глядачів, врешті. Комусь і «Баффі» - кривава сага, хтось після «Основного інстинкту» біжить до церкви.
Жоден сюжет не може стати визначальним для наліплювання ярликів; це як сперечатися про музичні стилі. Ні феєрія розчленівки, ні надлишок сексу, ні висміювання канонів, моральних норм, режимів та диктаторів, не дають підстави вважати фільм «найскандальнішим». В епоху «найдобріших фільмів Гайдара» відстрелений ліфчик вважався апофеозом розпусти, в дев’яності ми спокійно дивилися на відірвані голови й кишки на люстрах, а знайдена відеокасета «Еротичні походеньки Червоної Шапочки», де бабуся героїні хвацько обслуговувала злого вовка, не викликала інших емоцій, окрім бажання подрочити.
Чому «найскандальніший» - не Кубрік? Не Тарантіно? Не Роуґ і Скорсезе, не Крейвен чи Лінч, не Кроненберґ або Паскаль Лож’є? Чому не Пазоліні чи Ное не заслужили такого почесного звання?
- «Найбільш суперечливий та неоднозначний фільм сторіччя» (!)
Так, Ларс фон Трієр знімає неоднозначні фільми. Суперечливі, можна сказати (sic!). Його стрічки наповнені натяками, відсилками, алюзіями, він ламає стереотипи, шокує, хлюпає холодною водою в лице і сипле павуків за комір. Його фільми цікаві, вони розумні, мають міцні сюжети, характери розкриваються максимально, бруд і кров, гнилі душі, спокуса й хтивість виглядають справжніми.
Приклад нормального маткетингу
Я ще не дивився «Джека…», але я впевнений, що це не НАЙ і НЕ. Світовий сінематограф за сотню років розродився міріадами стрічок, і повірте, кожен знайде собі кіно, яке годиться для такого статусу.
- «СОТНІ ЛЮДЕЙ ПІШЛИ З ПРЕМ’ЄРИ ФІЛЬМУ НА КАННСЬКОМУ КІНОФЕСТИВАЛІ»
Так, я вірю у вразливу психіку. Може, хто й не витерпів. Але, скоріш за все, там відбувалося:
- Ну, і шрифти ваші гамно. The end.
Друзі, залишайте свої відгуки про фільм. Адже багато хто піде на прем’єру. Сходіть, гляньте, вертайтеся додому і розносьте в лахміття мій гейтерський допис.
Всім гарних фільмів і свободу вибору!
А ось і сам ПЄАР
Популярні статті
Зараз обговорюють