(Дев'ять степових жахіть. "Ofira" від Casa Ukrania)

Свідомо чи ні, 18 жовтня 2019 року Casa Ukrania випустили у світ свій степовий Blackstar. Третій повноформатний реліз гурту, «Ofira», складається з дев’яти треків трьома мовами — українською, білоруською і англійською — але будь-які лінґвальні бар’єри розчиняються посеред теплого вітряного Ніщо з першого ж треку.

Це альбом-замовляння. До самого «краю спекотних вітрів і голодної степової хтоні» нас пускають не одразу — спочатку дають соколом пролетіти над жовто-сірим безмежжям. Та не варто очікувати тихого плавання повітряними просторами — просто за хвостом сокола женеться полум’яна стіна, і ядучий дім затікає у дзьоба, наче мертва вода. «Хай палає небо» — так починається Свято Вогню.

«Імла» нагадує, що ватра — це ще й антитеза темряві довкола. Те, що удень прикрите настилом безформ’я, вночі видирається на волю. І це щось хоче грати. Рефрен «Чи зумієш мене, друже, відшукати уві млі?» хапає за зап’ясток щоразу, коли намагаєшся зрозуміти: а хто гукає?

Аби слухач не зник раніше, ніж треба, наступною йде відносно безпечна мантра про парубка Симона, якого споряджають у путь-дорогу на північ, а саме — видають самогон. Артьом Вілейта, один з учасників білоруського гурту «Drwiwy», править возом ритмічної мелодії колісної ліри, поки потороч, втілена голосом Нати Гриценко, в’ється обабіч шляху.

А от з «Офіри» починається сам ритуал. Ватра встигла розжарітися, спалахи сягають похмурого неба, закляття лунає понад чорноземом — час приносити пожертву. «Доки ми маримо небом, ми не живем, доки спимо — ми не вільні бачити смерть». Про цю пісню важко писати так, аби не сказати зайвого, то краще не говорити ніц.

«Маруна» (вона ж пижмо) — не лише квітка, що прикидається невинною ромашкою, але й насування лиха. Напевно, найтемніша композиція на альбомі. Є там і наш Бабай як одне з утілень хтоні, що приходить і забирає. Можливо, порівняння дещо недоречне, але «Маруна» через південно-українські образи і символи розкриває те саме, про що писав у «Дурачку» Єґор Лєтов: мертва мати так само приходить до дитини і зникає зі світанком. Щоправда, колискова Casa Ukrania, на відміну від сибірського наслання, захищає від сил темряви до приходу Ніщо — а воно вже зрівняє усіх.

«I’m Your Witch», колаборація з Zukkor Zzov, текстуально мала б вибиватись із загальної концепції альбому, проте пісню про це не попередили. Абсолютно прекрасне темне електро-кантрі заходу південного сонця. Можна (і варто) випустити сінґлом, це потенційний гіт. І остання перепона, червона завіса перед двома заключними треками.

«Некрополем» і «Кров Моя» — квінтесенція того, що покликає на себе назву «степова музика». Пісні мандрівних зникомих, туга, розвішана стовпами електропроводки серед ланів, повернення до неіснуючого дому, велике, безмежне небуття.

І все потому. Sapienti sat.

Альбом лежить ось тут. Послухайте його.

каса.jpg

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: