Аби не плакали: містичні дитячі ігри

Панночка померла. Ігри з левітацією 

Найпоширеніша назва гри «Панночка померла», однак зустрічаються варіації «Королева померла», «Мати чортів померла».

Як грали у нас

Масово бавилися в 90-х роках, переважно у літніх дитячих таборах. Та, бувало, що розважалися просто під носом у дорослих, у власних дворах. Грали переважно дівчата, однак правила не забороняли долучати до гри і хлопців. 

Найкращі умови для дійства – темрява чи сутінки. Тому проводилася гра або в кімнатах табору, або у «затишних» місцях, наприклад, покинутих будівлях, недобудовах, підвалах, які так ваблять дітей. 

Гра колективна, потребує більше п’яти учасників. Головний персонаж – «панночка», крім неї має бути ще мінімум четверо «плакальників» та ведучий дійства. «Панночка» лягає на рівну поверхню: землю, стіл, інші учасники стають обабіч неї. Завдання Панночки - лежати із заплющеними очима і схрещеними на грудях руками. Четверо «плакальників» мають підвести під пахви та стегна «панночки» вказівні пальці. У деяких варіаціях гри – вказівний та середній пальці.

Завдання ведучого – проказувати слова. Робити це треба з певною інтонацією та настроєм, аби створити відповідну атмосферу. Інші повторювали за ведучим. Слова були різними, але розігрували вони приблизно таку сцену: 

- Панночка померла?

- Померла.

- Будем її хоронити?

- Не будемо.

- А куди її тоді?

- Хай її чорти візьмуть. 

На останніх словах усі піднімають «панночку» вгору, тримаючи на пальцях.Як розповідали учасники гри, їм дійсно вдавалося підняти вгору своїх однолітків. При тому вага тіла не відчувалася. За розповідями, важливо було залишатися серйозними, будь-який сміх псував ритуал і «Панночку» підняти не вдавалося. Також учасники стверджують, що без «замовляння» підняти когось теж не вдавалося. 

Як грали інші

Хоча в назві відчувається відгомін гоголівського «Вія», гра була відома і в інших країнах, навіть раніше, ніж стала популярною в наших широтах. 

Гру, під назвою «Легкий, як пух, тяжкий, як смерть», описує британський чиновник морського відомства Семюел Піпс у своєму щоденнику повсякденного життя лондонців, який він вів з 1660 по 1669 рік.

Це оповідь його друга, містера Брісбена, який став очевидцем дивної гри чотирьох дівчаток. Вони проказували слова, а потім підняли вгору хлопчика, що до того лежав на землі, лише вказуючи на нього пальцями. Гадаючи, що діти шахраювали, Брісбен покликав кухара і змусив повторити гру. Огрядного кухара діти підняти так само легко. 

Про походження гри судити важко. Можна припускати про присутність деяких релігійних рис. Так, у описі «замовлянь» лондонських дівчаток в щоденнику Піпса, левітувати тіло примушували «іменем Христа». Тоді як поширена серед наших дітей гра апелювала до протилежних сил. 

Ще одна теорія вказує на зв'язок гри «Панночка померла» із давніми землеробськими циклами. Дійство було магічного характеру, мало на меті збільшити плодючість землі. «Панночка» символізувала спляче зерно у ґрунті, а жести вгору і левітація тіла пророкували проростання зерна та зростання хліба.

Чи грають зараз

Здається, в наші дні «Панночка» померла остаточно – нині в цю гру вже не грають. 

Пікова Дама. Ігри з потойбічними істотами

Прикликати у наш світ вигаданих потойбічних істот – досить поширена практика серед дітей. Зазвичай, це приязні персонажі, які обіцяли якийсь профіт, наприклад, «Жуйковий король», «Гном побажань» або «Грошовий гном». Або ж «Лайливий гном» та «П’яний їжак», яких викликали з метою поповнити словарний запас ненормативної лексики.

Та на фоні усіх згаданих вище істот виокремлюється Пікова Дама. Прикликати Пікову Даму - означає ризикувати, бо вона не славиться грайливим норовом, радше навпаки.

Як грали у нас

За різними версіями, Пікова Дама могла розказати майбутнє або ж виконати заповітне бажання. Але за умови, що гравець не злякався і виконав правильно усі настанови. Ставка у грі – життя або ж душа, бо Пікова Дама намагатиметься покарати того, хто її потурбував. Тому ритуал виклику Пікової Дами – це радше випробування, ініціація для сміливців.

Ритуал проводять опівночі, наодинці, у темній кімнаті із дзеркалом. Запалюють свічку, а помадою червоного кольору на дзеркалі малюють схематичні двері, від яких униз спускаються східці. Як усе готово, тричі промовляється: «Пікова Дама, прийди!». За легендою, у цей момент від дверей по східцях починає рухатися світлова пляма. Гравцю потрібно швидко сформулювати своє бажання, а потім встигнути стерти східці до того, як Пікова Дама досягне останньої сходинки. У випадку, коли гравець схибить, Пікова Дама вб’є його чи забере собі його душу. 

Якщо ритуал проведено успішно, бажання здійсниться, або ж Дама відповість на три питання. Після того, помадою потрібно намалювати на дзеркалі східці, що слідують від дверей угору. Це завершення ритуалу. 

Зустрічається і спрощений ритуал прикликання Пікової Дами, за яким потрібно лише стати вночі перед дзеркалом, заплющити очі і проказати слова. А потім подивитися у дзеркало та не виказати страху, побачивши образ Пікової Дами. 

Оскільки Пікова Дама істота злісна та не горить бажанням відповідати на питання, її поява може супроводжуватися містичними явищами, притаманними появі полтергейсту: падінням предметів, протягами, стуком.

Як грали інші

Ритуал виклику Пікової Дами перекликається з ритуалом виклику Кривавої Мері. Це відома англійська міська легенда про вродливу дівчину, яка постраждала у автомобільній аварії, а потім втратила глузд від свого жахливого вигляду. Вона зникла, бо увійшла у дзеркало, щоб відшукати своє справжнє відображення. Тих, хто шукатиме її там, Мері обіцяє покарати. Криваву Мері так само викликають зі свічкою перед дзеркалом, у якому вона має з’явитися. 

Кривава Мері та Пікова Дама схожі не лише ритуалом прикликання, але і норовом. У гравців, що закликають Криваву Мері, можуть з’являтися подряпини, статися істерики та навіть порушення психіки. 

Відмінність між персонажами у тому, що Пікова Дама не має означеної легенди свого походження. За однією із версій, образ Дами прийшов з карт Таро. Однак, в системі Таро немає персонажу, який є настільки ворожий та означає лише зло. Натомість у розкладах на гральних картах дама пік означає розлучницю та вісницю поганого, що підкріплює у думці про походження образу від ритуалів ворожіння на таких картах. І, звичайно, не можна не згадати літературну «Пікову даму», в якій за знання графиня жертвує душею, а герой повісті – розумом. 

Чи грають зараз

Згадки про Пікову Даму досі трапляються, як і описи ритуалу її прикликання, що дозволяє припустити, що і нині діти грають у цю гру. Та все ж Пікова Дама поступилася позиціями іншим істотам. Наприклад, одноокій азійській пані на ім’я Дарума-сан. 

Ця гра відома як «гра у ванній». Суть гри – це випробування власної стійкості та сміливості. Бо Дарума взагалі не виконує бажань, а після появи хоче лише одного – схопити того, хто її викликав, та вбити. Гра триватиме рівно добу, протягом якої гравець увесь цей час муситиме тікати від Даруми. З кожною годиною істота ж ставатиме все спритнішою та підкрадатиметься все ближче. До наступної півночі треба завершити гру, якщо цього не зробити, Дарума переслідуватиме гравця у снах і зведе його з розуму.

Те саме і стосується і гри з Опівнічною людиною, яку викликають лише для того, аби пограти у піжмурки в темному домі. 

Балакучі духи. Ігри з прикликанням мерців

На відміну від ігор з потойбічними істотами, ігри з духами являють собою не стихійний, а контрольований контакт, де дух підкоряється волі гравців. Дух вступає в діалог та відповідає на питання за допомогою підручних предметів.

Як грали у нас

Найчастіше «поговорити» запрошували духів історичних та культурних діячів: Пушкіна, Гоголя, Наполеона, Гітлера, або ж померлих родичів. 

Способів гри було декілька, однак усі вони потребували залучення допоміжного інвентарю. Духу ставилися питання, у відповідь той мав якимось чином взаємодіяти з предметами. 

Найпростіші ритуали гри передбачали лише дві відповіді: «так» або «ні». Наприклад, ритуал з ложками, загорнутими у смужки паперу. Усі гравці складають ложки на тацю, яку накривають рушником і розкручують до десятка разів. Коли таця зупиняється, кожен гравець бере найближчу до нього ложку та акуратно розгортає папір. Якщо ложка залишилася всередині перегорнутої смужки, то відповідь «ні». Якщо ложка вивільнилася з паперу – відповідь «так». 

Складніші ритуали гри передбачали кілька варіантів відповідей: «так», «ні», «можливо», та навіть спілкування словами чи фразами через написаний алфавіт. Для цього використовувалася голка у воді з блюдцем, ґудзик, монетка чи перевернута догори дном тарілка, на яку клали пальці усі гравці. Предмети розміщували на аркуш з накресленими словами чи літерами і речі мали вказувати вірні відповіді. 

Як грали інші

Описані способи порозумітися з духами за допомоги підручних засобів дуже нагадують спробу відтворити американську спіритичну дошку Уїджа. На ній також нанесено алфавіт, відповіді «так» та «ні», цифри від 0 до 9, а рухома планшетка з віконечком «обирає» правильний варіант. Дошка Уїджа була робочим інструментом спіритуалістів, та згодом перетворилася на звичайну настільну гру, яку зараз випускає компанія з виробництва іграшок. 

Однак ще до створення спіритичної дошки існував спосіб отримувати послання з іншого світу та пророцтва духів – китайський метод Фуцзі, або ж ворожіння на піску. Під час ритуалу людина писала паличкою ієрогліфи на піску, це так зване автоматичне письмо, коли, за легендою, руку направляють духи. 

Чи грають зараз

На відміну від своїх попередників, що спілкувалися з духами відомих або ж близьких людей, сьогодні до гри діти закликають духів з усього світу. Наприклад, мексиканського хлопчика-самогубця Чарлі. 

Чарлі також відповідає на питання за допомогою олівця і аркуша паперу, розділеного навпіл лінією. Це межа між відповідями «так» та «ні», на неї кладуть олівець і чекають, коли той зрушиться в якийсь бік. 

Щоправда, деякі гравці стверджують, ніби спілкується Чарлі лише тоді, як варіанти відповіді написані англійською чи іспанською мовами.