Андрій Гулкевич - про жахи, фентезі, та свій новий роман

Книга в жанрі горор від українського автора - явище непересічне. Ми поспілкувалися з Андрієм Гулкевичем про місце жанрової прози на літературному просторі України, обговорили його творчість та майбутні плани.

Бабай: Андрію, чому «Фентезі та хоррор»? Чому саме ці жанри? Вони десь переплітаються, але мають доволі різну аудиторію. Чому, наприклад, не фентезі та детектив?

Андрій: Спостерігаючи за тим, як у Facebook почали з’являтися україномовні спільноти різного спрямування, помітив, що з фентезі та хоррором існує якась порожнеча. Тож хтось мусив зайняти цю нішу. Ці жанри завжди цікавили і, насправді, як на мене, тісно пов’язані. Поєднанням їх стала поява темного фентезі, яке має широку аудиторію, особливо на Заході. Часто джерелами натхнення для обох жанрів є фольклор та міфологія, які можна добре застосувати, щоб налякати або розважити.

Б: Як нам відомо, ти маєш здобутки на літературній ниві, зокрема, відомості про роман «Падіння Орла» доволі часто зустрічаються в мережі. Про що ця книга?

Обкладинка фентезійного роману "Падіння орла" (видавництво "Богдан")

А: «Падіння Орла» виникло у голові як експеримент. Задум написати книжку завжди крутився у моїй голові, тож треба було з чогось розпочати і я вирішив, що фентезі – це той жанр, який дозволяє проявити уяву автора. Спочатку я написав кілька сторінок, після чого відчув ступор. Я усвідомив, що потребую карти, хоча би схематичної. Її намалював швидко і після того робота пішла.

У книзі розповідається про юнака, котрий живе у вигаданому світі, близькому до ідеального. Однак, несподівано звичний порядок руйнується і він зіштовхується з різними проблемами та дилемами, які впливають на його світогляд. Гадаю, однією з центральних ідей роману є це ілюзія реальності, мінливості правди, до якої звикаєш з часом і виставляєш її за істину. Роман можна віднести до піджанру епічного фентезі.

«Падіння Орла» це лише перша книжка з трилогії, другу якраз пишу. Думаю скоро завершу її. Сподівався, що вона вийде у кінці цього року, але реальність показує, що на початку 2019, а то й у другій половині.

"Падіння орла"

Б: Чи цікавить тебе такий жанр, як дарк-фентезі? Може, вже є задумки?

А: Звичайно цікавить. Конкретних задумів ще не маю, але з часом може спробую.  До речі, у «Падінні Орла» є кілька розділів, які можна вважати написаними у жанрі дарк-фентезі, така собі допоміжна сюжетна лінія.

Б: Кого із зарубіжних авторів «темної хвилі» можеш назвати своїми улюбленими? Можливо, хтось найбільше вплинув на твою творчість?

А: Мені сподобалася серія Стівена Кінга «Темна вежа», хоча, на мій погляд, вона трохи затягнута. Неабияк сподобалося читати твори Г.Ф. Лавкрафта, на жаль читав ще російські переклади. В дитинстві на мене справив сильне враження роман Брема Стокера «Дракула». Напевно, саме «Дракула», певною мірою, вплинув на  мою творчість. Подобається творчість ірландського письменника Шерідана ле Фаню.

Б: Чи знайомий ти з творчістю українських письменників, що пишуть жахи (і не тільки)? Когось знаєш особисто?

А: Не дуже. Я знаю про наявність такої творчості, однак говорити про український хоррор, думаю ще рано. Є збірки оповідань. На таку країну, як Україна, потрібно хоча би десять-двадцять письменників цього жанру. Однак, чимало сучасних українських письменників, так чи інакше торкаються певних містичних тем. На жаль, нікого особисто не знаю.

Арт до прийдешнього роману "Служитель"

Б: Чому, на твою думку, попри популярність жанру жахів у світі, українські читачі з осторогою ставиться до нього? Як коротко можеш охарактеризувати стан жанру на сьогоднішній день?

А: Ймовірно, це спричинено тим, що хоррор присутній у світовій літературі як самостійний жанр ледь не сотню років, якщо не більше. У нас же традиції говорити про письменників, які писали у цьому жанрі, рано. Все, що пов’язане з містикою, лячним і тому подібним, приходило не з Заходу, а, на жаль, зі Сходу. Перші переклади того ж «Дракули» українці читали російською. Якби у нас був класик українського хоррору, можливо до жанру ставилися б інакше.

Думаю, що старші покоління більш упереджені до цього жанру, а молодь, скоріше за все, цікавиться літературою цього жанру. Сьогодні ми бачимо, як полиці у книгарнях заповнюються українськими перекладами прозових творів. І хоррор це не оминуло. Зараз перекладаються твори Лавкрафта, Кінга, Чемберза, Бірса, Стокера тощо. Звичайно це небагато, але перші кроки зроблені у цьому напрямі і думаю, що цієї літератури ставатиме дедалі більше.

Б: Нещодавно у Фейсбуку з’явилася новина про публікацію твого роману «Служитель». Роман жахів на літературному просторі нашої країни – явище непересічне. Розкажи про цю книгу.

А: Роман писався водночас з «Падінням Орла», але останній для мене мав пріоритет. Попри це, ідея «Служителя» виникла ще на 5 курсі в університеті. Я виношував її майже п’ять років.

Я постараюся сильно не спойлерити. Центральною ідеєю є зустріч людини із злом, те, як вона себе поводитиме з ним, співіснуватиме чи боротиметься. Події розгортаються в Україні у вигаданих місцях, хоча одне місто реальне. Початок роману розповідатиме буденну історію директора однієї із шкіл, про труднощі та несправедливість, з якими він зіштовхнеться. А далі… вийде книга і дізнаєтеся більше. :)

Варіант обкладинки до роману жахів "Служитель"

Б: Часто автори, ледь завершивши роботу над книгою, вже працюють над новим проектом. Чи маєш плани на наступний рік?

А: Так, маю. Спочатку необхідно завершити продовження «Падіння Орла», а після нього маю намір закінчити кілька початих романів та повістей. Також, завершення «Служителя» відкрите, роман матиме своє продовження, а може, навіть і приквел.

Б: Чи може письменник в Україні заробляти суто пером, і чи маєш ти такий намір?

А: Зважаючи на сьогоднішню ситуацію, заробляти гроші виключно написанням книг, видається вкрай складно. Можливо, лише топові автори в Україні можуть собі це дозволити, а ось авторам-початківцям не раджу спішити закидати власне ремесло.

Б: Все-таки: «хоррор» чи «горор»?

А: Не бачу проблем у вживанні двох термінів, на рівні із «жахами». Затвердженого правопису в Україні ще досі не має, тож це питання особистого смаку чи слуху. 

Сторінка Андрія Гулкевича в ФБ: https://www.facebook.com/andriyhulkevych