"У ВИСОКІЙ ТРАВІ". Відгук на фільм

У високій траві Вінченцо Наталі - класичний “жахастик по Кінгу”, які ви задивлялися у дитинстві на відаку JVC, поцупивши касету у пошарпаній коробці з верхньої полиці шафи, поки батьки були на роботі. “Лангольєри”, “Керрі”, “Мізері”, “Калейдоскоп жахів”, “Куджо”, “Той, що худне”, “Мертва зона”, “Діти кукурудзи”, “Кладовище домашніх тварин”, “Воно” (версія з Тімом Каррі) та безліч інших фільмів, від яких у вас волосся на сраці ставало дибки, але від яких ви не могли відірватися.

Звичайно, нечесно буде оминути той факт, що “ У високій траві” Кінг написав разом із своїм сином - Джо Гіллом. І в жодному разі не хочу применшити талант Джо як письменника. Бо ж йому довелося ставати комерційно успішним письменником у режимі хардкор, постійно шифруючись та втікаючи від величезної тіні слави та авторитету його хтонічного батька-митця. Але ж, бляха, “У високій траві” - це класичне кінце по Кінгу. Не того калібру що “Втеча з Шоушенку” або “Сяйво”, але стабільного рівня “Імли” або “Лангольєрів”.

Кінг(-и) не вигадували нічого нового та вирішили приготувати нам свій фірмовий жахливий пиріг (у хорошому розумінні). Беремо глухе американське задуп’я (цього разу не в штаті Мен), кидаємо туди декілька картонних персонажів “із народу” - гулящу дівулю на шостому місяці вагітності, її ботана-братика із комплексом Джейме Ланістера, лицаря-реднека (він же батько дитини гулящої дівулі) та моторошного десятирічного пацана. Додаємо головний інгредієнт - паранормальну хрінь, яку можна описати одним реченням. Кінг(-и) обожнюють паранормальні хріні, які можна описати одним реченням, і які є основною рухомою силою сюжету. Нижче приведу перелік декількох із них, а ви спробуйте вгадати про яке оповідання\екранізацію йде мова:

• космічний прибулець-людожер що перетворився на Пріус;
• чорна шмаркля-людожер, що не дає підліткам злізти з плоту;
• дірка у часопросторі, що веде у шістдесяті;
• дірка у часопросторі що веде у “на 10 хвилин раніше”;
• фотокамера із перманентним фільтром “страшна чорна псина”;
• друкарська машинка, у якій живе якась істота;
• електронна книга із виходом у мережу паралельних реальностей;
• хлопець, у якого ростуть роги.

Жовтою черешенькою на цьому пирозі як завжди буде чувак, який поїде кукухою та почне вбивати інших персонажів. Як бачимо - рецепт простий, ми таке вже їли і цього разу з’їмо й попросимо “ЩЕ!”. Бо це - класичний Кінг, бо це - класичний жахастик по Кінгу. Бо фільм без претензій, але ламповий.

Фільм знятий під тайтлом Netflix Originals, а значить - легально подивитись його можна тільки на цьому сервісі. Але справжніх піратів це не спинить і вони будуть качати на торрентах навіть те, що можна законно подивитись безкоштовно. Сто чортів жабі в цицьку. Netflix зажали гроші та відслинявили Наталі Вінченцо всього п’ять мільйонів доларів на зйомку повного метра. Вінченцо не тільки зміг зняти фільм на ці копійки, але й зміг зробити так, що бюджетність майже не відчувається. Чорт забирай, він навіть зміг запросити у своє кіно одного більш-менш відомого актора - Патріка Вілсона. Якого ми пам’ятаємо по фільмам “Закляття” та “Анабель”. Усі діри в бюджеті, які утворилися після виплати гонорару Вілсону, Вінченцо замаскував у високій траві.

Приблизно 90% екранного часу герої ходять по зеленому полю та гукають одне одного. Але чомусь за цим цікаво спостерігати. Особливо цікаво спостерігати за ними перші дві третини стрічки, поки ти, як і герої, не розумієш, що відбувається. Потім інтрига зникає, але ти вже дивишся фільм до кінця зі стійким відчуттям, що ти його вже бачив, але готовий залюбки передивитися ще раз.
“У високій траві” не покажуть в кінотеатрах, навряд чи ви дочекаєтесь його на DVD, і, скоріш за все, ви не купите його у плеймаркеті. Але заради нього варто витратити 5 хвилин на оформлення підписки Netflix, до того ж перший місяць безкоштовний. Цей фільм стовідсотково викличе у вас гострий напад ностальгії за “старими-добрими жахастиками” та прикрасить холодний жовтневий вечір.