Годування

«Давай ложечку за тата, ложечку за маму» - її губи кривилися, але на такі аргументи вона не могла нічого заперечити і через силу ковтала ложку за ложкою, попри відсутність голоду, нудоту, примотані скотчем руки до оголеного тіла, зафіксовані так ще кілька днів тому. Вона не могла їсти, але за маму, за тата… Тепер вона мусила їсти за трьох. Попри огиду до їжі вона намагалася не думати, що буде далі. Бо гірше її годування - було годування її батьків. 

Щоразу після закінчення потрійної порції, коли відчувалося що її живіт лусне, гість клав її на край ліжка на спину, опускав її голову нижче, і раз у раз засовував їй член глибоко у горло. Вона задихалася і потрійна порція їжі стікала блювотою по її обличчю в підставлену знизу миску. «Давай за тата, за маму, вони вже зголодніли» - її губи кривилися знову. 

Зазвичай поки він кінчав - вся їжа опинялася внизу, разом з жовчю, а згодом і його спермою. 

Їй ніколи не робила клізму в дитинстві, не робила вона собі її і сама. І тим більше ніколи і в жахливому сні не могла уявити, що клізму їй робитимуть її ж блювотою. І на це дивитимуться її батьки. 

Кінчик великої груші проникав між її сідниць і їжа, яку вона ледве вмістила у собі під час обіду - тепер болюче розпирала її анус. А велика анальна пробка закривала її задній отвір ще на півгодини страждань. 

Коли ж півгодини спливали - емоції полегшення мішалися в ній з жагучим соромом, коли він відводив її до ванної кімнати, де лежали так само перемотані скотчем її батьки. 

На цьому етапі її батьки лежали на спинах. Він віддирав скотч з ротів, ставив її над їхніми головами і нарешті виймав пробку. Починалося годування. 

Губи батьків, ще пʼять днів тому міцно стиснуті від огиди , тепер жадібно ловили коктейль з їжі, сперми і блювоти, приправлений частками нечистот. 

Якби у їхніх ротів був вільний час окрім годування, вони б спитали хто він в біса такий і чому він це робить. Але навряд чи він би їм розповів, що для письменника - найкращий спосіб для творчості - це пережити щось самому. Якщо не в якості жертви, то у якості ляльковода. 

Нічого особистого, просто мистецтво. Тож «ложечку за тата, ложечку за маму», доки я не вигадаю для вас щось нове.