Портрет

    Яскраве світло лампи розбудило дівчину. Вона була туго зафіксована ременями до сталевих труб. Кляп у роті не давав сказати їй ані слова. Зі скреготом дверей, вимкнули лампу, цим самим показуючи себе та приміщення.

    — Доброго ранку, Емілі, зачекайте хвилинку на приготування, — сказав чоловік. Той зняв сюртук, поклав на стілець, та в штанах і білій сорочці підійшов до столу. Кімната була невеликою, з голими стінами і трубами. Серед них виділявся новенький мольберт, а за ним стіл зі шкафчиками. Художник діставав ступу, металеві інструменти, пензлі, палітру, колби з розчинниками, й говорив щось про фарби. Коли дістав усі інструменти, узяв хірургічний елеватор та лоток, увімкнув лампу та направив на мольберт. Він повернувся до дівчини,  — Я візьму трохи “матеріалу” у вас? Тільки не кричіть, — й повільно зняв кляп, на що дівчина закричала. Він прикрив її рот плечем, обхопив шию, й затиснув трахею в “обіймах”.

     Через деякий час вона замовкла, прибрав плече, поклав лоток на землю та дістав з заднього карману фонарик. Відкрив рот дівчини та оглядав її задні зуби. Деякі він позначив елеватором, затиснутим між середнім та безіменним пальцями, що давало характерне цокання. Він стиснув фонарик між своїми зубами та змінив положення елеватора, після чого просунув його між коренем та альвеолою роблячи більший углиб для розриву зв’язків. Чим глибше була щічка, то знову і знов починався крик, що тягнув цей процес. В якийсь момент вона почала хитати головою, що змушувало елеватор хилити в різні сторони руйнуючи зв’язки інших зубів, на що той рукою взяв її за голову, та дістав з рота фонарик. — Не крутіть, будь ласка головою, я не хочу завдати лишнього болю, — вирівняв для кращої видимості, й продовжив роботу.

     Коли частину зуба було розірвано, той опер інструмент на сусідній зуб, та приклав силу, щоб вирвати оба зуба. Це супроводжувалося черговим криком. З пульсуючих ясен, де були зуби, та на місці яких залишилися лише звисаючі темно червоні зв’язки, почала капати з мідним запахом кров, що робило її голос вологим. Він поклав до лотка зуби і взявся за протилежні. Коли витягнув, склав їх до всіх, та з цим “матеріалом” повернувся до столу, де склав інструменти на стіл, висипав в ступку зуби та товк їх в порошок.

      Він повернувся до дівчини, що намагалася віддихатися після криків. Відклав ступку та взяв джгут. Затягнув його їй на третині плеча, й почав готувати голку. Поки готував, джгут перекрив венозний потік, чим послабив дії дівчини рукою, й та стала стабільно вертикальною, що дало можливість для входа у вену. Обробив ліктьовий згин антисептиком, та розтягнув пальцями шкіру, він під кутом в 20 градусів ввів голку. Через півхвилини зняв жгут. Взяв ватний тампон поруч з вакутайнерами, що були на лотку, й як витягнув голку з вени, перекрив прокол. Через декілька хвилин прибрав його, та з кров'ю пішов до столу. Залив її у пробірку, яка після інтенсивного збовтування почала набувати малинового кольору. 

      Як кров набралася кисню, він відклав пробірку з нею у штатив та взяв ножиці. З ними підійшов до Емілі, що була в напівсонному стані та став на коліна. Він прихилив її голову на своє плече та обережно розправив волосся. Ніби скрипаль, що тримав улюблену скрипку підтримував він, коли відрізав кінчики її чорнявого волосся шепотячі щось схоже на пісню. Набрав жменю волосся, й підтримав голову щоб забрати своє плече та покласти волосся біля фарб

      Й вже з усіма кольорами, Художник підійшов до мольберта, та почав малювати. Кров у реакції з емаллю мали липку суміш, що давала більш яскравий колір. Дівчина кілька разів засинала, через вазовагальну реакцію. Коли картина була готова, він поглянув на неї: — Як тобі? На картині була вона ж, серед нічного лісу, темне листя дерев, що було з її волосся, в екстазі кружляла навколо яскраво біло-червоних хвиль, що рухалися за нею, ніби в танці. 

     — Гарно, дуже гарно, але, — почала вологим від крові голосом вона, — за що ти так зі мною?

     Художник, зняв реміні, що фіксували руки, схопив її, аби не впала на землю, та тихо прошепотів, — бо того вимагало мистецтво, — та вийшов з нею з кімнати.