Подарунок

Ранок зустрів її ароматами сніданку, принесеного у ліжко. Під пальцями зашаруділи трояндові пелюстки, розсипані на шовкових простирадлах. Легкий вітерець залоскотав стопи, вивільнені з-під ковдри у солодкому сні.

— Доброго ранку, кохана, — він нахилився до неї, тамуючи спрагу першого ранкового поцілунку. Запаморочив голову улюбленим ароматом едельвейсу, — гель для гоління вона обирала сама. — З річницею. Насолодися цим ранковим моментом, а потім маю для тебе сюрприз.

Вона не змусила себе чекати: яєчня з грибами та солодким перцем вже дражнила нюх. Хай як розбирала цікавість, вона повагом розрізала жовток, вивільняючи потік золота з невидимої плівки. Вмочила у теплу рідину шматочок хрумкого тосту, пригубила чорну каву з улюбленої китайської порцеляни.

Щойно закінчила трапезу, відштовхнула сервірувальний столик, вслухаючись в шерех коліщаток по паркету. Злетіла з ліжка у газових рюшах пенюару й на кінчиках пальців просковзнула до вітальні.

Одразу ж вихопила оком величезну коробку, перев’язану багряною стрічкою. Грайливо закусила губу, поглядаючи на нього, причаєного за дверима. Легкими кроками рушила до подарунка. Зірвала пакування нетерплячими рухами й відкинула кришку. На мить замилувалася хвилями сріблястої сукні.

— Якщо я її вдягну, більше ніколи не зніму, — зблиснула очима. Брехала, мріючи про сильні руки коханого на власних стегнах.

Він посміхнувся кутиком губ.

— Це тільки перший подарунок, тож вдягайся мерщій. На нас вже чекають.

Із лімузина виходила у затінок заміського клубу. Ступила гострим каблучком на червону тканину хідника й не вчула знайомого стуку об бруківку. Повільно підняла голову, притримуючи капелюшок: вивчала готичний фасад будівлі.

Він зупинився поруч. Із ніжним доторком до щоки, накрив її обличчя півмаскою і зав’язав дві стрічки на потилиці. Нахилився вперед, смакуючи медовий запах її волосся.

— Дрес-код, люба.

Вона посміхнулася до себе й нахилилася до дзеркальця машини — поглянула на двох срібних леопардів замість знайомих облич. Подала йому руку і рушила мармуровими сходами до VIP-кімнат.

Щойно переступила поріг, затамувала подих, зачарована композицією на ліжку: оголеним тілом дівчини, зовсім юної, майже підлітки. Білосніжна шкіра виблискує в притлумленому світлі, змащена олійкою із пряним запахом кориці. Руді коси, розкидані в магічному візерунку кремовим напірником. Блакитні очі, широко розплющені в німотному крику, срібна сльоза, зовсім свіжа, стигне на віях.

— А ось і десерт, — промовив він, вкладаючи в її руку тонкий скальпель. — Це Адель. Я знерухомив її для тебе, кохана. Нейротоксином. Вона не може ворушитися, але відчуватиме кожен доторк.

Вона облизнула червоні губи в тіні півмаски, ніби смакуючи мить. Опустилася на ліжко, й невагомо ковзнула кінчиком скальпеля по шкірі жертви: від тріпотливої жилки на шиї, між ключиць. Обвела гострим лезом навколо соска й не втримала скрику, коли назовні виступила крапля крові. Припала губами до цього нектару.

— Солодка, наче лакриця, — зі стогоном підняла очі на нього і охопила долонею невелику грудь дівчини.

Вправним рухом леза обвела коло по ореолі. Тяла глибоко, відділяючи затверділу перлину від підшкірного жиру. Останній міліметр рвала зубами, перекочуючи сосок на язику, наче солодку вишню.

Із другою груддю вже не була такою ніжною. Встромила лезо під коренем, у вигін півкулі, круговим рухом відділяючи залозу від тіла. Відклала пружну масу вбік: вже бачила, як запікатиме цей делікатес для нього, під журавлиновим соусом, так само червоним, як і кров, що вже зібралася калюжкою в яремній ямці тіла.

Зі скальпом вовтузилася найдовше: відділяла його від черепа акуратним цілісним шаром, наче яблучну шкоринку. Милуючись у рудій перуці, просунула скальпель між губ жертви, різким рухом розкриваючи зуби у посмішці, що розтягнулася до вух. Далі акуратно зрізала повіки й схилилася до очей, змащуючи підсохлу поверхню язиком. Пошкодувала, що не має ножа для устриць, яким би могла дістати ці желейні перлини зі сховка.

Наостанок ковзнула лезом до плаского живота, що ніколи не знав розтяжок. Провела розріз, наче посмішку Кесаря, й занурила руку у теплі нутрощі. Намацала кишківних і потягнула: накинула широкі петлі собі на плечі, наче слизьке боа. Кілька секунд чарувалася кривавими трояндами, що з кожним рухом скальпеля розквітали на срібному шовку плаття, а потім знов пірнула в утробу, відшукуючи м’язистий мішечок матки. Витягла її з тихим хлюпом, швидким рухом відсікаючи канальці яєчників. За мить уп’ялася зубами в цю грушку, стиснуту в кривавому кулаці.

— У мене теж є для тебе подарунок, коханий, — прошепотіла, злизуючи багряні краплі з пальців. — Гадаю, Адель — чудове ім’я для дитини. Я вагітна.