Бувай, ніжко

Цей світ, бляха, докотився до самого дна, до підвальної підлоги, залитої жовчю з опромінених тіл. Лежати там, серед них, ось моя мрія. Та мені лишилося тільки волочити своє йобане існування та відпалу ногу вулицями випаленого міста.

Нащо тобі та нога, спитаєте ви? Важкезний шмат зіпсованого мʼяса. Скотч на мокре не липне, скоби вириваються разом зі шматочками шкіри. І їсти це вже точно не можна. Не хочу блювати шматочками слизу, зідраного з подразненого шлунку, як минулого разу.

Я оглянула руку. Місце, де раніше кріпилася кисть ніяк не гоїлось. З позеленілих м'язів скрапував гній, але не боліло. Мені вже нічого не боліло.

У день, коли в небі піднявся вогняний грибок, я сховалася в підвалі. Так мені вдалося вберегтися, але минули тижні, і від блукання зараженими вулицями тіло почало розкладатися. Палець, кисть, тепер ось нога вище коліна. Шкіра злізла, кістка тріснула, ніби крекер, і мʼяско відвалилося. Я встромила трубу від ліхтаря в культю, яка не припиняла кровоточити. Начепивши кросівок на саморобний іржавий протез, я запхала втрачену ногу в великий пакет із АТБ. А що? Не викидати ж. Вона мені як рідна. Заслужила годящий кінець.

Дорогою мені трапилася церква. Переступивши двох священників з витеклими очима, я увійшла. Зі стіни на мене гляділа жінка в шовковому капюшоні. Я спитала, де вона була, коли піднявся грибок. Вона не відповіла, тому я вкрала з шафки ладан і кадило. Урочисте, бо в мене серйозна подія. Шкода, що нікого запросити. Коли я востаннє бачила найкращу подругу, в неї від сміху з рота бризкав помаранчевий сік. Кров із жовчю. Інші друзі вже розклалися. Розпалася моя компашка, а окремі частини вже згнили.

Для настрою я натерла ладаном під пахвами й трохи мазнула під носом. Хоч своє і не воняє, з пакету, який я несла, тхнуло нестерпно.

Пухирі на долоні полопалися і пакет ковзав, але я тримала міцно. Треба донести.

Спочатку я збиралася йти на кладовище, але якого біса! Вибір, в якій землі гнити — це бонус нового світу, тож я вирушила в ботанічний сад. Краще хай м'які тканини мого тіла послугують добривом.

На вулицях розкладалися громадяни та їхні шматочки, а в саду була купа простору. Я обрала затишну місцинку під кущем з висохлим листям, і побачила хлопця, який сидів під деревом. Нічогенький, але вже з гнильцою. Його кишківник валявся поруч, ну що за безлад. Я скрутила його клубочком і заштовхала в живіт. Кишки були тепленькі, і груди трохи здіймалися. Я розстебнула його джинси та відтягнула резинку трусів. Звідти вивалився гарний, зовсім не підгнилий член, який затвердів, як тільки я трохи його подрочила. Ох любчику, як чудово, що ти не подох… З рота хлопця вирвалося тихе булькотіння. Я сприйняла це за згоду, тож стягнула його труси та натерла яйця ладаном. Після похорону в нас буде побачення.

Посадивши парубка рівненько, голою дупою на землю, я скрутила його ноги в позу лотоса, щоб йому було зручно. Все ж, він мій єдиний гість, хай буде, як годиться. 

Я почала копати яму. Однією рукою це збіса незручно робити, але неглибоку могилку я розгрібла. Ногу поклала туди прямо в пакеті. Він же біорозкладний.

Бувай, ніжко. Ми неодмінно зустрінемося. Ти не раз вступала в котяче лайно, топала по калюжах та давила дощових червʼяків. Це було гідне життя.

Я запалила ладан і помахала кадилом над ямою. Хотілось заспівати, але на мене чекав рожевенький член, тому я кинула грудку землі в могилу і почала завершувати процесію. Розгрібати землю рукою я стомилася, тож зсувала її ногою, опершись на скривавлену залізяку. Виходило добре, поки я не втратила рівновагу і не впала. Роздався тріск. Йобана халепа, тільки не це. Друга нога зламалася, а коли я поворухнулася, вона почала відходити від тіла. Липка павутинка крові потягнулася від обірваного стегна до ноги, яка вже нерухомо лежала.

Бляха, я ж тільки-но зарила могилку!

Я рвучко повела стегном, розриваючі сухожилля, які ще трималися. Земля блищала від крові. Я з сумом озирнулася на парубка, зітхнула і на одних руках поповзла до бісової ями, штовхаючи ногу підборіддям. Коли пальці намацали пакет, я зіштовхнула ногу в могилку. Бувай, друга ніжко.

Я наклала землю горбиком і поповзла до хлопця. Має і без ніг вийти, руки в мене сильні.