Щупальце

Мене знудило уві сні. Майже перетравлена вечеря вирвалась з рота густим потоком прямісінько на м’яку подушку. Потім ще і ще. Я спробував піднятися, але тіло не слухалось. Обличчя, вимазане липким блювотинням, скорчила гримаса болю впереміш зі страхом. Різкі спазми ніби вичавлювали мої нутрощі назовні, а все тіло кидало з жару в холод і навпаки. Нарешті мені вдалося підвестися на лікті. За вікном починало світати, шум моря ніби в такт спазмам грав на моїх нервах то посилюючись то затихаючи. «Що коїться!? Що зі мною!?» - неодноразово повторював я про себе. Живіт нестерпно болів, а по тілу ніби пробирало струмом. Я сяк-так витер обличчя простирадлом і поглянув на смердючу калюжу породжену моїм шлунком. Підступний клубок знову здавив горло. Долонею я схопив подушку і перевернув її на іншу сторону. Це вдалося не відразу. Рука ніби відмовлялася слухатися мене, її зводило спазмами і здавалося, що вона набрякає. Почесав передпліччя, але від цього сверблячка лише посилилась. У кімнаті розвиднювалося і я побачив, що нігтями роздряпав шкіру до крові. Спробував піднятися на ноги, але мною водило з боку в бік ще й ниючий біль давив на скроні. Спершись на подряпану руку, я зробив ще одну спробу встати і заревів від болю. Рука, ніби якийсь механізм, зламалася вдвоє прямо посеред передпліччя. Від мого крику затремтіли шибки у вікнах, а я в безпам’ятстві впав на спину.

Шум моря і вітер, що здійнявся, повернули мене в реальність. Переломлені кістки розірвали плоть, а з рани точилася густа кров. Сльози від болю рясно заливали обличчя, змиваючи блювоту. Долонею я вхопився за зап’ястя і спробував підняти зламану руку. Шкіра немов мокрий картон легко розривалася, сухожилля почали лопатися, повністю відділяючи кінцівку від тіла. Шлунок знову скували спазми, а за декілька секунд блювотиння пирснуло з рота. Впустивши руку, я звалився на підлогу. Повіки майже не кліпали, моя свідомість перебувала ніби у якомусь трансі. Знову схопився за руку і спробував повернути її на місце. «Це ж як пластилін!» - навіжена думка промайнула у голові, але спроби «приклеїти» кінцівку завершилися жалібним завиванням. Я сів на ліжку, а рука півмісяцем скорчилася на підлозі. Біль вщухала. Думки роїлися в голові так і не складаючись в якусь картинку. Знову покотилися сльози. Спробував лягти на спину, але так знову починало нудити, тому я повернувся на бік. Поглядом пройшовся по вікну, за яким вже починався похмурий ранок. Море невеликими хвилями накочувалося на сушу, а я нарешті відчув, що лежу на зламаній руці. Пройняло різким болем, але не таким, як раніше. Дивним. Ніби щось виштовхувалось з ліктя. «Мабуть кров продовжує текти… Треба це якось зупинити», але кров вже не йшла. Проте, зарухалися в сторони зламані кістки. Мене лихоманило і тіло здригалося у спазмах. Я потягнув до себе простирадло щоб замотати рану, але не зміг. Біль став нестерпний і я знову закричав. Зламана рука затремтіла, кістки ще більше розступилися і назовні вилізло ЩОСЬ! Воно продовжувало вилазити рухаючись у різні боки. Мене оповило жахом, холодом пробрало все тіло, а слизька, «нова» кінцівка перевернулася на ліжку і показала два ряди присосок. «Це… це… щупальце!? Що за хрінь відбувається!?». Я дивився як щупальце продовжувало рости і не міг повірити у те, що відбувалося. «А якщо… спробувати… нею… ним…», біль то стихав то посилювався, піт капав на груди, а я намагався ворухнути своєю новою «рукою». Спочатку вона не слухалась і змією звивалася на подушці, але ось нарешті спинилася. Я дивився на цей товстий паросток з мого тіла і силувався його підняти. Після кількох невдалих спроб вхопив його СВОЄЮ рукою і міцно стиснув. Мокре і гаряче щупальце пульсувало всередині. Поволі підійнявши його, кілька секунд розглядав скорочування присосок. Швидким ударом в обличчя мене відкинуло на спину, щупальце вирвалося з руки і тепер зависало наді мною. Майже метровий відросток, що звивався і тремтів прямісінько перед головою. Навколо запанувала тиша. Не було чутно ні моря ні вітру ні моїх думок в голові. З широко розплющеними очима я закляк на місці. Щупальце впало мені на чоло, жалячи присосками шкіру і видираючи вії. Я закричав востаннє. Відросток з силою вдарив мені в рота і почав заповзати всередину.