Чекаючи на Доґа

Ганна стежила за подвір’ям крізь засмальцоване вікно. День був спокійним, поки не припхалася та шелепа, яка ніяк місця собі в житті не знайде. Вона притягує до себе одні біди. Її батьки, вбогі діти, виховали таку мандрьоху…

Вітерець похитував хвіртку. Жінка стисла шорсткі кулаки у дві брили, розвернулася і рушила до спальні. Діла не буде, поки вона не почне говорити. Малолітнє стерво якраз опритомніло на стільці. Її підборіддя торкалося грудей, з рота теліпалася нитка крові впереміш зі слиною.

— Агов! Жива? — Ганна затрясла дівчину за плече. 

Шарлотта застогнала.

— То скажеш, де твій любовник? 

Хвіртка надворі заскрипіла. Ганна хутко підбігла до віконця. Хирляві дубки й стара ліщина затуляли краєвид.

— Він уже тут… — прошепотіла Шарлотта. 

Жінка з розбігу вперіщила їй в обличчя й невелике тіло, разом зі стільцем, звалилось додолу. 

— Він був у лісі? Ти йому вказала шлях? Скажи, дорогенька, скажи правду.

— Який раз це повторюється, а ти цього, суко, ніяк не втямиш, — вона вихаркала червоний згусток. 

Ганна здерла подрану сукню зі Шарлотти. Дівка не пручалася, ніби сама жадала вирватися з брудного одягу. Ліву цицьку цілковито устелила багряна кірка крові. На місці соска зяяла вирва. Ганна схопилася за іншу, вцілілу, приклавши ніж до основи стягнутої, рожевої пипки.

— Я жити хочу, а те страховидло, з яким ти злягаєшся, мене порве на шмаття. 

Порошне проміння вечірнього сонця блискотіло на обличчі жінки. Шарлотта збуджено дихала, хоч і не дивилася у вічі бабусі.

— Останній раз запитую: ти говорила йому щось? Спочатку батьків прикінчила, а тепер до баби прийшла?

Шарлотта застогнала, шкірячись чи то від болю, чи то від екстазу.

Воно ж цього не бачило, але чуло, прислухалося, ковзаючи під стінами хатини. Слухало її збудження, збуджуючись у відповідь. І Шарлотта це знала.

Ганна встромила лезо під сосок, повільно зрізуючи збабчений наріст. Дівчина вила, билася головою об підлогу і хапала жадібними ковтками повітря.

— Ще й всцялася… Кажуть, твоя почвара таке любить, — вона викинула рожевий шматочок за спину і приклала ганчірку до рани.

Сонце хутко сповзло за обрій. Хвіртка перестала скрипіти — навіть вітер покинув Ганну. Вона відчувала старими жижками, що десь там за нею спостерігають гарячі очі. Воно стояло на подвірʼї, і вона про це знала завжди, але звідки? 

Ганна ще пам’ятала часи, коли онука була маленькою. Світловолосе дівча носило яскравий одяг й було таким сонцелюбним. Та одного разу до неї не вчепився той гаспидський обірванець. Чому він поліз до маленької дитини? Ганна згризала нігті, коли міркувала про це.

Пролунав глухий грюкіт у двері, наче у двері шбурнули каміння.

Ще один. Двері тріщали.

Ганна потягла Шарлотту в куток. Кров з грудей стікала голим черевцем на вихтик чорного волосся на лобку. Дівчина не рухалася. 

З третім ударом затремтіли стіни. На мить стало тихо, а тоді гримнуло так, що з коридору долетіли друзки дверей.

— За що? — вона приставила ніж до горла дівчини. — Просто поясни!

— Бо ти тупа курва! У нас немає вибору!

З коридору долинуло шурхотіння віника, і цокання чогось гострого. Ганна притисла дівчину до себе, відчуваючи на ній запах пса. Треба було таки відправити її в місто.

Цок-цок. 

Ш-ш-ш.

У пітьмі коридору з’явилися жовті цятки. Ганна затремтіла. Відчувши слабкість старої, дівчина відштовхнула її й завалилася на підлогу. Баба, втративши останню надію, випростала плечі й нарешті розслабила кулаки.

— Краще б тоді мене з’їв.

Вовк потягнув її на підлогу без жодного опору. Жовтуваті ікли розпанахали гомілки і роздробили коліна. 

Ганна заплющила очі, щоб смерть настала швидше.

Він гриз ноги, деручи їх на м’ясо й оголюючи кістки. Густа, артеріальна кров жбухала навсібіч. Після стегон, він заліз на здорове тіло й з рипінням відірвав обвислі груди, хоча вони мало його цікавили — це було радше через прохання Шарлотти. Потім, деручи кігтями черево, вп’явся в щоки. Вони порвалися, як тонка тканина. Лицеві кістки тріщали й прогиналися під іклами. На обличчі не залишилося ані очей, ані носа. Рот став схожим на помийну яму.

Ніхто не знав, коли вона відкинулася.

— Я так чекала, Доґу!

Доґ мав замизкану морду, однак дівчина все одно його обійняла. Він лизнув поранені груди, а тоді оголений живіт й стегна. Шарлотта зойкнула і потягла його голову донизу, розсунувши ноги.