Знахідка

« — Природне стимулювання імунітету! Стабілізація гормонального фону! Оптимізація обмінних процесів, що сприяє омолодженню! Всього три хвилини на день… »

Зоряна прийшла до тями. Вона не пам’ятала, як опинилася в прозорій вузькій капсулі, але чомусь дослівно згадала слова популярного б’юті-блогера про кріосауни, в яких часто проходила процедури. У кріосауну подавалася суха холодна суміш азоту та повітря. Температура за тридцять секунд підіймалася від –20 °C до –170 °C і підтримувалася дві-три хвилини.

Ця апсула не була схожа на ту кабінку, де вона омолоджувалася. Зоряна була повністю оголена. Тіло тремтіло. Але це був холод не від звичної процедури. Вона тут точно більше ніж три хвилини.

***

— Ця — просто знахідка! — вигукнув натхненно сивий чоловік із маленькою борідкою. — Найбільша кількість годин у кріосаунах! Аналізи в нормі. Тіло ідеально підготовлене для дослідження.

— Дякую, шефе! — відповів підтягнутий чоловік середнього віку з короткою стрижкою.

— Точно не буде проблем? — Одягнений у білий халат, сивочолий сидів у стерильній блискучій лабораторії перед моніторами, на які було виведено безліч показників із графіками.

— Все перевірив, шефе, — доповідав чітко. Чорний костюм здавався аномалією у світлій лабораторії. — Багата вдова. Сорок сім років. Живе на спадок мільярдера. Власних дітей немає. З близьких родичів були батьки — померли. Діти покійного від першого шлюбу розкидані по всьому світу. Поки зрозуміють, що мачуха зникла, мине чимало часу. Вона часто літає в теплі краї. Агенція, в якій працює її прислуга, отримає з її телефону сповіщення, що та поїхала в круїз на пів року і не потребує їхніх послуг. Вона ніяким чином не пов’язана з попередніми… гм… піддослідними. І всі вони пацієнти різних фітнес-клінік.

— Добре, — кивнув зосереджено шеф. — Її марнотратне життя дорівнювало нулю. А зараз принесе користь людству, а нам — безбідне майбутнє.

***

На внутрішній поверхні капсули виблискував іній. З темрявою боролося слабке синє світло. За склом Зоряна побачила монітор, на якому горіли цифри: –37 °C.

Зіниці розширились. Холод колов зсередини, мов у венах — лід.

— Випустіть… — прошепотіла хрипко і вдарила долонею по склу.

Різкий біль пронизав пальці, ніби кістки луснули. Долоня почорніла, нігті стали синіми. Кожен вдих дряпав легені, мов ковтала крижану стружку.

— Допоможіть… — шепіт був слабкий.

Холод сковував ноги. Спочатку стопи перестали відчувати поверхню. Потім щиколотки. Вона спробувала зігнути коліна — суглоби голосно хруснули. На мить потемніло в очах. Іній візерунками вкривав шкіру. Зоряна несамовито дряпала скло капсули. Кілька нігтів залишилися на поверхні. Болю майже не відчула. Це жахало найбільше.

Цифри оновилися: –47 °C.

Дихання сповільнилось. Вона бачила власну пару, але не відчувала вуст. Коли заговорила знову, нижня губа тріснула. Шматочок шкіри прилип до зубів. Сльози примерзли до вій. Сині губи почорніли. Кров ледь пульсувала. Судини під шкірою потемніли, наче тонкі черв’яки. Пальці на руках зігнулися самі собою. Шкіра натягнулася та з тихим тріском розійшлася на суглобах, оголивши їх.

Температура: –57 °C.

Холод проліз у череп. Зоряна чула дивний звук, коли ворушила очима. Ніби тонкий лід тріскається за ними. Хотіла спати. Вона знала: якщо заплющить очі — більше не відкриє. І помітила тріщину на зап’ясті. Спочатку тонку, потім ширшу. Шкіра вкривалася павутиною тріщин. Без крові. З них виднілося щось біле, схоже на заморожений жир. Вона інстинктивно стиснула руку. Пролунав хрускіт. Мізинець впав на дно капсули.

Зоряна закричала. Хотіла закричати… Голос зник. Лише сухий тріск у горлі. На стелі спалахнуло: –67 °C.

Тіло не тремтіло. Завмерло. Тільки серце ще билося — повільно, важко. Кожен удар віддавався болем у грудях, ніби крижаний молот бив зсередини. Потім тріснула грудна клітка. Тихо. Майже ніжно. Вона відчула це не як біль, а як дивне полегшення.

Чиясь тінь наблизилася до капсули. Сивий чоловік уважно дивився на неї крізь іній. Зоряна ще була жива. Її очі рухалися, та за хвилину свідомість поглинула темрява.

***

— Життєві показники відсутні. Віддавайте тіло на кремацію. — Наказав асистенту сивочолий і увімкнув диктофон. — Свідомість зберігалася на десять хвилин довше, ніж за прогнозованими даними. При введенні препаратів S і Q визначили крайню межу замороження тіла і функціонування мозку. Можна переходити до фази досліджень «Консервування свідомості».

***

Зоряна прийшла до тями. Вона не могла розплющити очі, не могла поворухнутися. Її тіло, яке було крижаним, тепер тріщало від жару. Зоряна відчула різкий, жирний запах диму й паленої плоті. Власної.

За мить пекучий біль охопив усе тіло. Вона закричала. Хотіла закричати…