Нічого не зрозуміло

Яна завжди нормально сприймала розрив стосунків, але не на цього разу. Зрада – це звичайна справа. Але ці слова на прощання: «інша має велике серце і багатий внутрішній світ».

Що це, в біса, означає? У іншої невиліковна хвороба, і тому в неї завелике серце? То її тепер вже колишній – герой-рятівник? На нього не схоже. У всьому винні кляті жалощі? Чи ні? Думка про велике серце не давала їй спати. В чому Яна була впевнена, то це про багатий внутрішній світ.

У всіх багатий внутрішній світ, треба тільки знати, кому вигідно його продати. З цим у Яни проблем не було. Може, у його нової дівчини органи здоровіші? Здорові органи і погане велике серце – це досить дивна комбінація. Краще б сказав, що знайшов красивішу, розумнішу, щось конкретніше. Або її улюблене: «проблема не в тобі, а в мені».

Найкращий спосіб позбутися нав’язливої думки – це вирішити проблему. Для цього доведеться поступитися своїм правилам: не шукати жертв серед знайомих. «Це ж мої правила, – продовжила Яна, – сама придумала, сама змінила».

Знайти нову дівчину було легко, наче колись із цим були проблеми. Новенька могла б стати ідеальною жертвою: немає великого кола друзів, батьки померли. Йде додому через кладовище, що дуже зручно.

А ще цей багатий внутрішній світ. Чи треба зв’язатися з кур’єрами, замовниками? Ні, Яна хотіла зробити все сама. Раптом щось піде не так, і в неї залишиться пляма на репутації.

Точний удар по голові в безлюдному місці, свідки вже були давно мертві. Транспортування непритомного тіла – і новенька вже на її операційному столі. Ну що ж, передягнутися і поїхали. Момент істини. Нарешті в неї буде спокій.

Електрична пилка м’яко відкрила шлях до серця. Дивно, воно нормального розміру, без видимих дефектів. Може, воно важке? Яна обережно поклала серце на ваги. Вага в межах норми. Нічого не розумію. Від роздратування хотілося те серце розчавити. Вона майже уявила, як кидає його об стіну, топче. Ні, опанувала вона себе, серце коштує грошей. Тож обережно поклала у ємність з льодом для трансплантації.

Вона повернулась до тіла; занурювати руки всередину тіла – то є суцільне задоволення. Так і хочеться зняти рукавички. Не можна, спочатку треба відокремити органи на продаж. Забави на потім.

Ніяк не розумію, у новенької звичайний внутрішній світ. Не такий вже і багатий: легені нікуди не годяться, та й печінка не в найкращому вигляді. Всі органи знайшли свою коробочку. Яна все відповідно підписала. Очікуваний спокій так і не прийшов.

Може, веселощі трохи розважать? Яна вийняла кишки і накинула на себе, наче різдвяний дощик. Радості їй це не принесло. Що Яна упускала? Вона почала ходити туди-сюди, залишаючи за собою плями крові.

Всі секрети в мозку, треба його перевірити. Пилка відкрила черепну коробку. Із насолодою занурила руки в мізки. Яка ж приємна структура. Радість змінилася на незадоволення. Та що це, в біса, коїться? Звичайні нормальні мізки, навіть без пухлини.

Якщо причина не в новенькій, тоді причина в колишньому. Треба його дослідити буде, знову порушуючи свої ж правила. А поки нічого не зрозуміло.