Хирург

Старий лежав на столі, скутий і знерухомлений. Ремені охоплювали його руки та ноги, утримували голову рівно. Він мугикав щось через кляп у роті та смикався у спробі послабити ремені. Але спроби були марні.

До хромованого хірургічного столу підійшла фігура. Очі старого чоловіка округлилися чи то від жаху, чи від здивування — фігура явно не була людською. Довгі непропорційні руки з довгими ж пальцями звисали до підлоги. Постать хирлява та згорблена, але якби вона випросталася, зросту в ній було б метри три. Дивного крою бузковий балахон. І обличчя, якого не могло бути в жодної людини — одне велике око справа і чотири маленьких зліва, гострий ніс… ні-ні, не ніс. Дзьоб! Дзьоб розкрився, і в ньому стало видно доволі людське начиння — зуби, язик.

Скрипучим голосом постать промовила: "Я так довго чекав на вас, стежив за вашими успіхами, браво-браво, — видовжені руки зійшлися тричі в награних оплесках. — Такої довершеної мразоти давно не було на моєму столі. Нарешті я зустрів гідного клієнта".

Істота засунула руку під стіл, і чоловік відчув укол десь в області попереку. "Зараз ми вас трошки знеболимо, ми ж не хочемо, щоб ви тут сконали? Але й позбавити вас повноти відчуттів було б несправедливо", — говорив монстр, поки його руки пурхали над тілом старого, вставляючи катетери, крапельниці та додаткові фіксатори для повного знерухомлення.

"Ну і видовища вас, звісно, я позбавляти не стану", — монстр випростав руку, і пазур на вказівному пальці блиснув металом.

Двома спритними рухами він відрізав старому повіки та миттєво припік рани чимось на кшталт величезної лазерної указки, яку тримав у другій руці. Він простягнув руку вгору і розвернув величезне дзеркало, підвішене так, щоб людина на столі могла повністю себе бачити. Монстр дбайливо капнув в очі жертви щось із піпетки, і вони заволоклися прозорою плівкою, що тримала вологу і не затуляла зір.

Завершивши ці приготування, цей потойбічний хірург здійняв руки в якомусь диригентському жесті, завмер на секунду і розпочав симфонію плоті. Спочатку він відрізав по одній фаланзі на всіх пальцях, потім по другій і по третій. Дав чітко вивірену паузу, щоб людина на столі трохи перепочила і звиклася з новою реальністю. Потім послідували п’ястки та плесна, суглоби, передпліччя та гомілки. Плечі та стегна. Все через відповідні паузи, які дозволяли жертві усвідомити невпинне танення власного тіла.

Після цього перерва була довшою, можливо, кілька днів, які обрубок чоловіка провів то забуваючись тривожним сном, то споглядаючи своє в'яле оголене тіло з акуратно сформованими куксами на тазових та плечових суглобах.

Хірург повернувся навіть більш захопленим, ніж раніше: "Зараз, мій дорогий, буде найцікавіше. Все, що було до того — це ремісництво, яке може зробити майже будь-хто. А тепер настав час мистецтва!"

Мистецтво почалося з відрізання геніталій. Слідом за ними відправилися кишківник, нирки, шлунок, печінка та всі інші тельбухи. Кількість апаратури, яка підтримувала життя в тому, що лишалося від старигана, зростала по експоненті. Кров фільтрувалася і збагачувалася поживними речовинами в окремому циклі; після видалення легенів до неї додавався і кисень. Серце більше не потрібне — замість нього і так уже якийсь час працювала помпа. Ребра, ключиці, нижня щелепа, більша частина черепа. Те, що лишилося від людини, перекочувало в резервуар із фізрозчином, щоб не пересихало. Врешті-решт лишилися тільки спинний мозок, головний мозок, очі, трохи вух та залишки судин, які продовжували забезпечувати це все кров’ю. Відкритий мозок наїжачився лісом електродів, які контролювали всі процеси в ньому, не дозволяючи жертві врятуватися в безумстві.

Хірург витер інструменти: "Що ж, ви маєте бути вдячні: ще рік-два, і ви б померли або від серцевого нападу, або від раку — невідомо, що настало б швидше. А тепер у вас попереду ще довгі-довгі роки поза відведеним терміном. А щоб ви не сумували, в мене є для вас компанія і розвага!"

Хірург перекотив ємність із жертвою та обладнанням для підтримки життя в сусідню кімнату. Тут уже стояли десятки таких самих колб із кимось. Біля кожної колби висів власний телевізор.

"Дозвольте вам показати — тут ви будете переглядати, як ми руйнуємо вашу імперію. Як ваші сини та доньки промотують спадок, падаючи на саме дно. Як усе, що ви будували й для чого зробили так багато зла, перетворюється на тлін та лайно. Приємного перегляду, на мене вже чекає наступний пацієнт!"