Не більше трьох секунд

Перша

Ще до того, як моє око вирвали, я побачила на пероні серед натовпу його. Він не здавався дивним чи страшним. Навпаки, приємним. У нього не смерділо з рота, що я вважала найважливішим серед білявого волосся та посмішки. Він не дратував стукотом. Виглядав як адекватний, молодий чоловік у пальто. Але зовнішність — оманлива.

 За лічені секунди, він дістав ніж та повалив мене на землю. Я бачила, що навколо теж падали люди. Їхні тіла вкривались кров’ю, доки нападник розрізав моє тіло. З живота випадали органи, я бачила: кишечник, шматок легень, апендикс та струмені крові, але чомусь залишалась у свідомості. І в останню, третю секунду — помітила своє око на підлозі, перед тим як осліпла. Цього досить для вашої статті? Дайте мені спокій та обіцяні гроші. Ви взагалі знаєте скільки коштують мої ліки?

Другий

Я опинився не в тому місці не в той час. Ми вийшли з друзяками із потяга. Я захотів купити кави в автоматі. І поплатився.

Руки самі тягнулися до кнопки: «лате». Стаканчик, гроші… не дивіться на мене так. Це важливо, ну, для мене. Клацнувши на одну із кнопок, я відчув дивний сморід, а у вухах запищало. В ногах з’явилась слабкість, очі злипались, тіло ставало легким! Я немов підлітав. В голові — паморочилось.

Я не помічав, що відбувалось позаду. До моменту, коли підійшов білявий мудак! Він порізав мені вени, сухожилля й приставив ніж до горла, але підійшли поліцейські. Поваливши мене на землю, вбивця втік.

Копи з медиками повертали органи в отвори людей. Я бачив серця. Трубки. Вени валялись біля моїх ніг. У когось відпали очі, у когось — вуха. Мене нудило, тіло палало, кров, пульсуючи, вистрибувала з дірок! І відключився я, коли побачив сумнозвісно-криваву кашу. Думаю, ви про неї чули. Що? Ні? Боже.

Ну добре, я вам опишу ту… власне, поліціанти називали її "борщем". Вони заглянули в сумку, яку залишив вбивця. Там лежали органи людей: серця, пальці, вуха, очі, вени. Навіть долоні та п’ятки. Але. Вони виглядали так, наче їх перерізала м’ясорубка. Суп з нігтями, зубами, навіть зі шматочками кісток та літрами крові…

Га? Скільки часу тривало?.. Ну, ммм, не більше трьох секунд.

Третій

Що? Гей, містере репортер, якщо ви ще раз спитаєте подібне, я ваш колхозний хліборіз перетворю на… Що-що? Ні, ну ти нариваєшся! Те що в мене немає рук — нічого не значить! Знаєш, коли той мудак напав, він розбив якійсь бабі голову однією ногою! І витягнув з неї мізки. Забирайся. Думаєш, якщо влаштувався до якоїсь там газетоньки, то ти можеш задавати подібні питання? Ну добре, відповім. Я, і тобі, і білявому мудаку, поставив би сечовий катетер, відрізав яйця й примусив б їх з’їсти!

Четверта

Н-не згадуйте його! Ні-ні-ні! Прошу, не чіпайте мене! Я не хочу знову… га? М-м, ну добре, тільки, вимкніть диктофон!

Я прибирала на пероні, але зупинилась, почувши шипіння. Знаєте, мов хтось використовував вогнегасник. Я побачила хлопця з червоним балоном, він крутив вентиль! Але не помітила, щоб з трубки виходила пара. Чоловік пішов до натовпу. А я — в інший напрямок.

Власне, ми з ним не контактували, але, почувши крики, я пішла перевірити, що сталося на тому пероні, де прибрала… і вронила через шок швабру. Той чоловік різав людей. Діставав з них органи й клав у сумку, виривав зуби ломом, відрізав долоні та ножем виколупував вени. Клав усе до сумки. А люди на пероні — ніяк не реагували. Мов у трансі стояли. Він розчавлював ногами органи в сумці, перемішував їх…

Аж раптом — обернувся на мене й посміхнувся! Я не могла нічого зробити, лиш дивилась, слухала! Мене скував страх. Вбивця плентався до хлопця, що стояв у автомата, він також не помічав криків, і, здавалось, наче вибирав напої десятки хвилин. А потім прибули поліцейські.

Думаю, той божевільний — планував комусь помститись, чи щось таке. Не вірю я, що звичайний чоловік без причини влаштував подібне! Можливо, він такий збоченець або канібал, якому подобалось причиняти біль людям…

Га? Скільки тривало?.. Три секунди? Хто вам таку дурню розповів? Він різав людей більше тридцять хвилин.